Виробничі ризики

В Україні зафіксовано тенденцію до зниження виробничого травматизму. Сучасний стан промислової безпеки в країні тепер значно вищий, ніж, скажімо, шість років тому, коли рівень смертності на виробництві був удвічі вищим, а травматизму — втричі. Про це розповів на розширеному засіданні колегії Держгірпромнагляду перший заступник голови комітету Геннадій Суслов. За його словами, торік рівень травматизму знижено майже на 9%. На підприємствах гірничорудної промисловості знижено рівень смертельного травматизму на 33%, у нафтогазовидобуванні — на 66%, у агропромисловому комплексі — на 16%, у машинобудуванні — на 9%. Однак при цьому на 8% стало більше смертей на виробництві у вугільній промисловості, на 17% — у будівництві, на 10% — у соціально-культурній сфері, на 19% — в енергетиці, на 6% — на підприємствах ЖКГ і більше ніж удвічі — у газовій промисловості.

Суслов зазначає, що більше половини випадків травматизму припадає на найбільші індустріальні регіони — Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Київську області. Найрезонансніші трагедії найчастіше відбуваються саме в цих регіонах. «Згадаймо, що у 2003 році не було жодної резонансної аварії, у 2004 та 2005 рр. — по одній, а у минулому році дві великі аварії — на шахті «Суходільська-Східна» та на шахті імені Засядька. Там загинув 21 гірник, — розповідає Суслов і додає: — Кожен шостий загиблий на виробництві в Україні — шахтар». Тож і увага комітету в першу чергу має бути прикута до вугільної галузі, зазначалося на колегії. «За стабільного середньорічного видобутку вугілля 80 мільйонів тонн рівень травматизму за останні 6 років знизився майже в 3 рази, а кількість загиблих зменшилась удвічі», — повідомив Суслов, хоча й зазначив, що на вугільних шахтах торік травмовано майже сім тисяч працівників, 168 з яких загинули. Суслов наголошує, що особливо пильно треба наглядати за приватними підприємствами вугільної галузі, які, за його словами, лідирують за рівнем промислового травматизму. «Там зараз існує тенденція до зростання травматизму, — говорить він. — На цих підприємствах сталося майже половина (70 із 168) випадків смертельного травматизму». Суслов підкреслює, що загроза зростає, оскільки кількість приватних шахт скоро зрівняється з державними. Вже сьогодні у галузі діють 136 приватних підприємств і 167 — державних. «Тому нам необхідно шукати нові форми та методи гірничого нагляду, переорієнтувати свою роботу і основний акцент наглядової діяльністі перенести на малі вугільні підприємства, до яких належать і копанки», — пiдкреслює перший заступник голови Держгірпромнагляду.

На його думку, для цього необхідне гідне фінансування, в першу чергу вугільних інспекцій, а також професійні відповідальні кадри серед інспекторів. «Ми знайшли порозуміння в Кабміні та Мінфіні. Нам виділено достатнє фінансування, в першу чергу для того, щоб забезпечити нормальний рівень заробітної плати інспекторському складу. Як і раніше, основні кошти будуть направлені саме у вугільні інспекції».

Окрема тема — контроль за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Нещодавня перевірка фонду службами комітету виявила, що впродовж останніх років він практично не здійснює профілактику нещасних випадків. Зокрема, минулого року на профілактичні заходи витрачено лише 8,6% від запланованих коштів, на фінансування Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища — близько 19%, а на регіональні програми не виділено жодної гривні.

Як це корелюється із завданням щодо подальшого зниження рівня виробничого травматизму, запитували члени колегії. Щоб досягти поставленої мети (вважається, що Україна здатна за 7-8 років досягти рівня безпеки на виробництві, який створено у розвинених країнах), одним із пріоритетів Держгірпромнагляду визначена робота над вдосконаленням законодавчої бази. Зокрема, нині тут опрацьовується проект закону «Про промислову безпеку».