Як міняють господарів... зупинки

Сьогодні робоча група чиновників Київміськадміністрації повинна вирішити долю майже тисячі київських зупинок громадського транспорту: чи проводитиметься інвестиційний конкурс щодо їх продажу чи ж із ним дещо почекають або скасують узагалі.

Зацікавлених осіб, а саме сьогоднішніх інвесторів Київпастрансу, які на законних підставах облаштували ці місця очікування транспорту, не запрошують. Але вони уважно стежать за процесом ухвалення цього рішення і, за словами президента асоціації «Спілка інвесторів транспортної інфраструктури м. Києва» Сергія Корнієвського, готові вже наступного дня подати судовий позов у тому випадку, якщо їхні інтереси не будуть враховані.

Мало хто з киян пам’ятає, що ще в середині 90-х один із перших київських підприємців, створивши компанію під назвою «Приватна справа», пропонував міській владі обладнати за рахунок своїх інвестицій якусь кількість зупинок громадського транспорту в нашій столиці так, як це зроблено в країнах Європи. Архітектори допомогли йому скласти відповідний проект, який міг би стати для Києва типовим — бери і будуй.

Звісно, його ініціативу (як і будь-яка інша, вона тоді все ще, як і за радянських часів, вважалася караною) столична влада не підтримала. Але час минав, і більш-менш цивілізовані зупинки почали в Києві з’являтися. Зараз їх у столиці 872, і називаються вони доволі солідно — «зупинними комплексами». Найчастіше це навіс, під яким можна сховатися від дощу, і один-два кіоски, де продаються квитки на транспорт, періодика, прохолодні напої, морозиво, деякі хлібобулочні вироби, інколи кава. Все залежить від можливостей та ініціативи господаря.

Сьогодні ніхто вже не скаже, що такі комплекси столиці не потрібні. З другого боку, цілком зрозумілі наміри міської влади зробити зупинки транспорту більш сучасними і за архітектурою, і за набором надання послуг. Урешті-решт, не назвеш протиприродним і прагнення «отців» міста збільшити надходження до бюджету від цих об’єктів.

Отож ідею провести в столиці інвестиційний конкурс під назвою «Комплекс заходів з обладнання і благоустрою зупинок громадського транспорту» не сприйняли в багнети навіть ті представники малого, а може, й середнього бізнесу, хто вже своїми силами обладнав зупинки і мав відповідні договори з Київпастрансом. Не налякало їх попервах і те, що у зв’язку з конкурсом було прийнято рішення існуючі комплекси просто знести. Очевидно, люди сподівалися, що зможуть повторно завоювати собі місце під сонцем і дощем на цьому конкурсі.

Та хоча умови змагань ще не затверджені, нині від цих надій мало що залишилося. На конкурс виставлено 994 зупинки (лише в центрі міста на зупинках не буде нічого, окрім навісу й електронного табло). Всього сформовано 28 лотів. Проте, щоб дізнатися, скільки зупинок входить в один, ділити 994 на 28 немає сенсу. Річ у тім, що всі найпривабливіші з комерційної точки зору зупинки, а це приблизно половина від їх загальної кількості, увійшли в три мегалоти.

Найбільший із них включає 242             зупинки. «На 90% цей лот належить мережі так званих Т-кіосків, якою володіє компанія, що торгує тютюновою продукцією. Уявляється, що й два інші мегалоти призначені одному інвестору (громадянину Австрії Андрію Холодову, який рідко буває в Києві), розкриває карти організаторів конкурсу Корнієвський. На його думку, до трьох лотів увійшли найкращі місця столиці. Він передбачає, що всі вони будуть продані цій людині і компаніям, які з ним пов’язані. Всі інші лоти, за його словами, включають по 20—30 зупинок і не є привабливими для інвесторів.

«Якщо лоти будуть сформовані не за принципом, що один лот коштуватиме 86 мільйонів гривень (при цьому на банківському депозиті учасника конкурсу, що претендує на нього, має бути не менше 160 мільйонів), а за принципом одна зупинка — один лот, то інвестувати стане можливим. Тоді в конкурсі зможуть брати участь більше підприємців, і це дозволить залучити більше коштів від аукціону», — впевнений Корнієвський.

«Міськадміністрація декларує, що хоче залучити гроші в економіку Києва, — підтримує президента підприємницької асоціації голова громадської ради при Державній регуляторній службі України Сергій Доротич. — Але у мене виникає питання: чому вони пішли шляхом формування великих лотів? За логікою, для того, щоб отримати максимальну ціну — необхідно продавати якомога менші лоти».

«Такі рішення вбивають інвестиційний потенціал міста Києва, — підкреслює Доротич, — серйозний інвестор не прийде на територію або в місто, де нехтують правами інших інвесторів. Адже в столиці є підприємці, які вже вклали чималі кошти у створення таких комплексів, повірили владі і грали за встановленими правилами. А тепер ці правила порушуються».

«Ні у кого немає впевненості, що ними не нехтуватимуть і в майбутньому. Будь-який інвестор, який бере участь у цьому конкурсі, повинен розуміти, що через місяць усі правила можуть змінити, і він опиниться в тих самих умовах, що й ті люди, які раніше інвестували кошти в реконструкцію зупинних комплексів». Доротич також називає важливим моментом те, що столичний мер «або ж не розібрався в цьому питанні, або ж свідомо порушує норми чинного законодавства, створюючи корупційну складову».

Керівник секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Андрій Забловський говорить про загальні принципи, якими, відповідно до європейських цінностей, слід керуватися під час проведення таких конкурсів: це відсутність дискримінації, рівність усіх перед законом, особливо у справі сприяння малому та середньому бізнесу.

У нас усі стверджують, що це пріоритет, підкреслює Забловський. А в Японії, де він нещодавно побував, малий і середній бізнес насправді є «священною коровою». У нас же, за його словами, все робиться за формулою «хочемо як краще, а виходить — як завжди». У Японії ж на користь вітчизняного малого і середнього бізнесу сильно обмежена можливість проникнення туди великих торговельних мереж.

Більш того, в цьому плані можна навіть говорити про певний перекіс. У Японії, розповідає активіст, усі перші поверхи торговельних комплексів належать малому і середньому бізнесу. Така там філософія. «І це говорить про продуману і чітко вибудувану політику, що враховує всі наслідки рішень, які зачіпають інтереси малого і середнього бізнесу, що забезпечує конкурентоспроможність японської економіки», — констатує керівник секретаріату представництва українського бізнесу при уряді.

Повертаючись до проблеми конкурсу на зупинки, він вважає, що владі Києва необхідно сідати за стіл переговорів із бізнесом і домовлятися. Він навіть пропонує Раду підприємців при Кабміні як модератора цього процесу. На думку Забловського, потрібно виходити на розробку нових недискримінаційних інвестиційних умов конкурсу і приймати мораторій на демонтаж існуючих зупинних комплексів.