Як не проѓавити економіку нового часу

Україна перебуває на старті нового етапу світової глобалізації, який характеризується кардинальними змінами економічної структури провідних держав світу. Фінансова криза 2008 року змусила справжніх економічних монстрів (США та країни Європи) оновити свій економічний «арсенал», що в найближчому майбутньому невідворотно приведе до чергового перерозподілу світових ринків збуту. Як при цьому відвоювати «своє», українській владі вирішили порадити фахівці Світового банку, які презентували новий меморандум під назвою «Стратегічний вибір для прискорення та підтримки зростання в Україні». На 120-ти сторінках цього документа подано перелік рекомендацій стосовно того, як швидко і максимально безболісно досягнути економічного дива в нашій державі. Про умови побудови в Україні економіки нового часу «Дню» розповів директор Світового Банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін РАЙЗЕР.

— В резюме до меморандуму про економічний розвиток Світовий банк досить високо оцінює майбутні роль та місце України на європейських теренах. Які економічні резерви дозволяють робити такі прогнози?

— Озираючись на два десятиліття переходу до ринкової економіки, складається враження, що Україна ще не повністю використала свій потенціал. Проаналізуймо хоча б діяльність сільського господарства. Сьогодні врожайність сільськогосподарських культур в Україні становить тільки одну третину від урожайності культур, вирощених на подібних землях в Європі. Або розглянемо аерокосмічну чи машинобудівну галузі. Традиційно Україна має потужний потенціал інженерів та фахівців для успішної роботи цих галузей. Однак широкого доступу до світових ринків збуту поки що не має. Подібна ситуація спостерігається і в решті галузей. Тому повне використання всіх галузевих потужностей дозволить українській економіці щороку зростати на 7—8% ВВП. На наш погляд, Україна має хороший шанс стати двигуном економічного зростання в Східній Європі. Тобто попереду дуже значні економічні можливості. Але щоб їх реалізувати, важливо ефективно використати всі переваги свого географічного положення, багаті природні ресурси та освічену робочу силу.

Тобто потрібно терміново проводити глибокі структурні реформи. В 2000—2008 роках країна мала середні показники зростання економіки (близько 7% ВВП на рік) у порівнянні з іншими країнами регіону. Це допомогло суттєво знизити рівень бідності серед населення: з 47% 2002 року до 16% 2009 року. Разом з тим серйозним реформуванням економіки ніхто не займався, бо з 2005 по 2009 рік всередині держави точилася сильна боротьба за владу. Нинішня ж фінансова криза, яка спричинила падіння ВВП на 15% 2009 року, та повільні темпи відновлення світової економіки доводять: попередня модель економічного розвитку вже не може стимулювати рух України вперед. Головні фактори докризового зростання — швидке покращання умов зовнішньої торгівлі та значний приплив іноземного капіталу, який особливо посилився після 2005 року, — вже не відіграватимуть провідну роль у становленні вітчизняної економіки.

В меморандумі подано рекомендації Світового банку про те, які заходи слід використати українській владі для побудови нової, більш ефективної та міцної економіки. Рекомендації направлені на розв’язання трьох основних проблем: подолання фіскальної кризи, покращання інвестиційного клімату та реформування державного сектору, судової й адміністративної систем. Від того, які рішення прийматимуть керівники української держави сьогодні або впродовж наступних трьох років, залежатиме загальний сценарій подальшого розвитку країни. Він може бути або набором хаотичних заходів із низькими темпами зростання, або шляхом швидкої модернізації економіки, який перетворить Україну на локомотив Східної Європи.

СТАТИ УСПІШНИМ ЗАВДЯКИ ЗНАННЯМ

— Як, на ваш погляд, змінилася українська економіка протягом двох років кризи?

— Конкретні підсумки підбивати зарано, бо ж криза певною мірою ще продовжується. Однак уже зараз можна говорити, що діяльність компаній стала більш виваженою та продуманою. До кризи всі намагалися купувати якомога більше активів та в цілому збільшувати оборот компаній і холдингів. А чи приносять ці активи прибуток, було другорядним питанням. Зараз ситуація змінилася. Компанії, навпаки, значну увагу стали приділяти саме прибутковості. Збільшилися й інвестиції в освоєння нових виробничих технологій, що в перспективі зробить український бізнес конкурентним на світових ринках. Щоб закріпити ці позитивні ефекти від кризи, владі потрібно відмовитися від практики економічних реформ за сценарієм «один крок вперед, а потім два назад».

— Основний месидж оновленого меморандуму — будівництво економіки нового часу. Що вкладаєте в це поняття?

— Двигунами нової української економіки мають стати зростання продуктивності праці та впровадження інновацій у всі сфери життя. І без посилення конкуренції між підприємствами на ринку цього досягнути не можна. В моєму розумінні оновлена українська економіка надасть можливість кожному стати успішним завдяки його власним знанням, а не завдяки персональним зв’язкам.

— Як швидко її можна побудувати?

— Якщо протягом десяти років економіка щороку зростатиме на 7—8% ВВП, то Україна наздожене рівень доходів населення нових країн — членів ЄС. Збереження таких темпів зростання ще на десять років виведе вас на рівень держав Центральної та Східної Європи. Тобто за одне покоління можливо досягнути цілком прийнятних європейських стандартів життя. Разом з тим, існує багато сфер, де чекати не треба: три-п’ять років — і реформи буде проведено (сектор надання державних послуг, окремі аспекти освіти, науки та охорони здоров’я, надання житлово-комунальних послуг).

— Ваші прогнози про економічні перспективи України дуже оптимістичні. Але вони не зовсім вписуються у визначене Президентом України завдання — до 2020 року ввійти в двадцятку найрозвинутіших країн світу.

— Я дивлюся на це дещо інакше. Дуже добре, коли лідери держави ставлять перед країною амбітні задачі. Цим вони демонструють, що вже не думають про наступні вибори, а формують чітке бачення розвитку країни на 10—20 років. Особисто для мене неважливо, чи вкладеться Україна у відведений Президентом час. Головне, щоб після чітких амбітних завдань з’явилася міцна політична воля, потужна виконавча команда та надійна підтримка парламенту для виконання цього завдання. Правильність цього твердження демонструє досвід деяких країн колишнього Радянського Союзу, які поставили собі досить амбітні завдання і в результаті досягли значного прогресу. Подивіться на Грузію — лише за п’ять років країна значно знизила рівень корупції в державному секторі. Інший приклад — Білорусь. В рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу» Білорусь за три роки піднялась з 148-го місця на 58-ме. Україна теж може досягти подібних успіхів.

ПОТРІБНА «РЕГУЛЯТОРНА ГІЛЬЙОТИНА»

— А чи будуть успішними реформи в Україні, зважаючи на те, що їх збираються проводити через систему бюрократії, повноваження якої в підсумку й повинні скоротитися? Можливо, потрібно шукати інший шлях проведення реформ?

— Підходи можуть бути різні. Однак однозначно можу сказати, що в Україні в першу чергу потрібно провести «регуляторну гільйотину». І в цьому плані найкращий приклад світові продемонструвала Грузія, яка просто скасувала всі регуляторні установи. Їх немає, і за ними ніхто не сумує. З другого боку, Україна — європейська країна, тому, безумовно, потрібно приєднуватися до міжнародних стандартів. Тобто владі слід скасовувати неефективні регуляторні органи, які часто дублюють функції одне одного, вивчити європейське регуляторне законодавство та рухатися в напрямку адаптації до його норм.

— А які неефективні органи, на ваш погляд, мають «померти» в Україні?

— Визначати такий перелік мусить уряд, детально вивчивши функції та діяльність усіх державних регуляторних установ. Але для прикладу скажу, що в Україні існують елементи регулювання харчової продукції, які жодним чином не пов’язані зі здоров’ям населення та безпекою харчування. В більшості європейських держав таких норм немає, українські відповідники теж повинні зникнути. В секторі харчування мають регулюватися тільки норми дотримання безпеки продуктів харчування, контроль за якими можна організувати в процесі виробництва первинних продуктів. Всю решту норм — ліквідувати.

— Але, окрім підтримки «згори», реформи мають підтримати «низи». Наскільки вірогідний зворотній ефект від заявлених українським урядом реформ?

— Всі реформи, і Світовий банк на цьому особливо наголошує, мають проводитися тільки в комплексі з роз’яснювальною роботою серед населення. Звичайно, людям тяжко прийняти реформи, бо вони не знають і не розуміють, що зміни покращать умови відкриття та ведення бізнесу, посилять захист інтересів сім’ї та бізнесу, поліпшать якість медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг. Важливо також переконати людей, що реформи торкнуться всіх, і в першу чергу, чиновників та багатих... Завдання ж уряду — слідкувати, щоб так і було. Крім того, влада повинна подбати про захист малозабезпечених верств населення. Якщо зробити соціальну допомогу справді адресною, то її можуть отримувати 20—25 відсотків громадян, але аж ніяк не 80 відсотків.

— Для поліпшення інвестиційного клімату українська влада пропонує надавати податкові преференції окремим галузям економіки. Наскільки ефективний такий підхід?

— На мій погляд, галузевий принцип підтримки неправильний. Він не принесе користі. На початку інтерв’ю ми говорили про значний запас економічного потенціалу практично у всіх галузях. То чому б не покращити інвестиційний клімат для всіх? А вже коли йтиме мова про конкретний договір у конкретному секторові, тоді можна вводити окремі специфічні заходи. На мою думку, ніякого поліпшення інвестиційного клімату не буде, якщо всі реформи зводитимуться тільки до закриття податкових дірок, звільнення від певних видів податків, надання певних привілеїв чи субсидій. Влада мусить дбати про захист прав інвестора та про рівні правила гри на ринку для всіх, інвестувати в таку інфраструктуру, яка допомагає розвитку всього бізнесу, наприклад вкладати кошти у покращання транспортної мережі та логістики.