А якщо Соломон помилявся, і ЦЕ не пройде?

На кільці Соломона було написано: «Все проходить... І це пройде». Пройде пандемія, закінчиться світова економічна криза. Ці закінчаться, але прийдуть нові. Продовжуватиметься кліматична криза.

Почнеться нове життя. Саме нове. Про це говорять багато аналітиків. В чому буде його суть, чим воно відрізнятиметься від старого життя? У кожного — своя відповідь.   

1. Ще Альберт Ейнштейн у своїй Нобелівській промові наголосив: «Нам буде потрібна принципово нова манера мислення, щоб людство вижило». До цього часу не сталося таких глобальних потрясінь, які б змусили людство замислитися над цими словами. Навіть дві світові війни не ставили питання про виживання людства. Загроз було багато (наприклад, можливість ядерної війни, штучний інтелект, кліматичні загрози), але вони носили швидше потенційний характер, вони не були очевидними, тобто такими, щоб були зрозумілими не тільки футурологам, а й кожному жителю Землі.

Пандемія коронавірусу змусить усіх (після його подолання) зрозуміти, наскільки тонка ниточка, на якій висить життя кожної людини і людства в цілому. І жодний технологічний прогрес не захистить людство, якщо воно в своїй самовпевненості ігноруватиме загрозу загибелі цивілізації, вимирання людства. США, Англія, Італія, Іспанія, Франція, Німеччина, країни, які входять у клуб G-20, що об’єднує найбільш розвинені країни, опинилися перед викликами, масштаб яких не менший, ніж у ПАР, Єгипті, Алжирі чи Кенії. Пандемія має змусити уряди всіх без винятку країн на перше місце своєї внутрішньої політики поставити питання здоров’я людей, нації. ООН, ВООЗ мали б координувати ці зусилля на глобальному рівні. Якщо так не станеться (такий варіант можливий, оскільки не всі політичні еліти готові міняти свої звички, свої напрацьовані механізми управління суспільством), то цим буде закладена небезпека подальших ще більш масштабніших глобальних катастроф. Наслідки яких ніхто передбачити не зможе. В перспективі виграє та країна, яка знайде в собі сили зробити адекватні висновки і почати вибудовувати свою внутрішню і зовнішню політику на фундаменті нових цінностей.

Учені кажуть, що на сьогодні є десятки різновидів «сплячих» вірусів, до боротьби з якими ми не готові. Їх появі, виявляється, значно сприяє вирубка лісів. Парадоксально, але при всіх досягненнях людства світ належить, практично, не людям, а вірусам. Аналізуючи пандемію, Джордж Фрідман з відомого аналітичного центру Stratfor стверджує: «Люди схильні вірити, що вони правлять світом, але це не так». Відомий зі шкільної програми Базаров, герой роману І. С Тургенєва «Батьки і діти», стверджував: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». Така ієрархія цінностей, прийнятна в ХІХ столітті, в ХХІ столітті показала свою згубність не тільки для Природи, але й для Людини.   

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

2. Нове життя має будуватися на новій системі цінностей. В середні віки систему цінностей визначала релігія. Пізніше і ще дотепер — гроші. Гроші формують не тільки політику держав, а й світогляд кожної окремої людини. Під час карантину перечитав «Знесені вітром» М. Мітчелл. Головна героїня Скарлетт О’Хара каже (рос.): «Я обнаружила, что деньги — самое важное на свете, и бог мне свидетель, я не желаю больше жить без них». Результат такого світогляду ми бачимо. І вже всерйоз заговорили про перспективи існування людства як носія земної цивілізації (до речі, є цікава книжка Г. Бореєва «Історія гуманоїдних цивілізацій Землі», 2004). Збіг у часі трьох світових криз стався, мабуть, не випадково. І мова не про світову змову, а про нагадування людству про його вразливість. І про необхідність нарешті присісти і подумати.

Людство, якщо не все, то найбільш креативна його частина, має зробити з цього висновок: необхідно запроваджувати принципово нову систему цінностей, в основі якої має бути Людина як органічна частина Природи. Якщо в основі попередньої системи цінностей були гроші й головний їхній показник — кількість, то в основі нової системи цінностей має бути здоров’я людини і її кількісний показник — тривалість життя.

Така система цінностей уже вироблена і зафіксована ООН в так званому Індексі людського розвитку (ІЛР ООН). На першому місці — тривалість життя, здоров’я людини. На другому — освіта, наука, культура. А економіка, ВВП — на третьому; тобто економіка роздивляється лише як необхідний інструмент реалізації двох перших показників. Поява ІЛР ООН свідчить про те, що вже є розуміння необхідності нової системи цінностей. Але весь світ його поки що ігнорує. У своїй практиці, в своїй діяльності всі користуються звичними старими критеріями, в основі яких — гроші й тільки гроші. Навіть пандемія дає досить прикладів цього. Сам же Індекс використовується поки що лише задля всіляких аналітичних довідок, для порівняльного аналізу розвитку країн. Пандемія коронавірусу показала результат такого нехтування. Ціна якого — сотні тисяч загублених життів.  

3. Нова система цінностей означає необхідність зламу, переосмислення старих цінностей для вироблення нових стратегій і тактик розвитку. Аналіз і вивчення глобальних трендів — прерогатива безлічі науково-аналітичних центрів, інститутів, які отримують за це немалі гроші. В Україні також є багато всіляких грантових структур, які займаються стратегічними дослідженнями. Але всі професійно складені стратегії базуються на старих критеріях, на старому фундаменті, які надійно забезпечували отримання кандидатських, докторських, академічних звань і привілеїв. Не тільки в Україні. Але саме в Україні вони показали свою відсталість, свою невідповідність світовим трендам, новим викликам. Орієнтація на них нічим не допомогла у створенні нової України. Навпаки, дала підставу нашим ворогам розглядати Україну як державу, що не відбулася. І, на жаль, 2020 рік дав їм багато фактів для такого висновку. Головний — без зовнішньої допомоги держава Україна не може вижити. 2/3 бюджету України на 2020 рік — зовнішні запозичення. 

4. Ми звикли дивитися на здоров’я як на професійну сферу діяльності медиків і тільки. Мовляв, це їхня турбота — приводити нас у норму, коли ми хворіємо. Тому й увага до медицини, до медиків була як до обслуговуючого персоналу, вона не була пріоритетом урядів. В Україні особливо: медсестра отримує 3 — 4 тисячі гривень, кандидат медичних наук, молодший науковий співробітник в Інституті серця — 7 000 гривень. Витрати на медицину — 2,8% ВВП, в розвинених країнах — до 7%.

Здоров’я — це не медична проблема. Медицина має справу з хворими індивідуумами. Здоров’я — це результат цілеспрямованої діяльності держави, культури суспільства в цілому. Це — поєднання трьох факторів :

*  фізичних: чиста вода, чисте повітря, здорова їжа, здоровий спосіб життя, звичка з дитинства займатися фізкультурою і спортом, сприятлива екологія;

*  соціальних, гуманітарних: достатня мережа дошкільних, шкільних медичних закладів, впровадження страхової медицини, якій би довіряли люди, зрештою — існування держави, яка б забезпечувала існування цих факторів;

*  психологічних: упевненість у завтрашньому дні (гарантія роботи, забезпечена старість), злагода в сім’ї, увага до старших, наявність психологів у кожному колективі, особливо в школах, наявність домашніх тварин, загальна толерантність у суспільстві, повага до оточуючих, і довіра до влади.  

У суспільстві, в цілому, з дитячого садочка необхідно зрощувати культ здорового тіла як складову національного людського капіталу.

Поєднання цих факторів заради кінцевого результату — здоров’я людей — потребуватиме посилення ролі держави як координуючого, плануючого, контролюючого органу.

5. Нова система цінностей означає необхідність побудови нової держави, нової України. Та Україна, яку ми будували 30 років, виявилася неконкурентоспроможною і, головне, на виправдала надій народу, який одностайно підтримав її незалежність. Потрібно будувати нову, четверту Республіку. Перша Республіка — це Козацька Республіка. Друга Республіка — Українська Народна Республіка. Третя Республіка — це те, що ми маємо сьогодні. Сподіватися на відновлення галузей, які на початку були надією на впливове місце у світовій економіці, не варто. Коли в кінці березня в небо злетіла обновлена «Мрія», то це лише поставило крапку в славній історії «Антонова». Потрібні нові драйвери, які витягнуть економіку України з болота і які відповідатимуть потребам світу, але в першу чергу відповідатимуть новим можливостям України. І головне — потрібна нова політична еліта, яка розуміє світоглядні виклики і готова до них.

6. Україна могла б продемонструвати світу нову філософію існування держави, новий світогляд. Нам зробити це було б легше, ніж іншим країнам. Тому що у нас нічого фундаментального не збудовано. Четверту Республіку потрібно будувати наново. Це набагато легше, ніж перебудовувати ефективні структури, які вибудовувалися століттями. В своїх статтях у газеті «День» я говорив про це вже давно («Україна ХХІ ст.: потрібен розумний архітектор», № 81, 16.05.2013; «Про Республіку великих амбіцій», № 96, 6.06.2013; «Україна ХХІ ст.», №5, 15.01.2014; «Від країни-прохача до країни-лідера», №163, 10.09.2015 та інші). Але для реалізації таких амбіцій потрібна (ще раз!) адекватна сучасним і перспективним викликам політична еліта. Не розкидана по клубам, офісам, квартирам. Для нас це — кардинальна проблема: відсутність активних лідерів. Будь-які ідеї залишаться мертвими, якщо не буде людей для їх реалізації. Моральні лідери в нашій ситуації поки що не на часі; приклад — ініціативна група «1 грудня». Якщо і в ці кризові моменти українське суспільство не «виродить» Лідера або відповідну політичну силу, то нам його організують наші сусіди. Кандидатів уже є досить. Тим більш, що позиції Росії у нас стають все потужнішими. Варто нагадати думку відомого Генрі Кіссинджера (97 років) про Чилі часів Альєнде: «Не розумію, чому ми повинні стояти і дивитись, як країна скочується до комуністів з-за безвідповідальності її населення. Це питання надзвичайно важливе для чилійських виборців, щоб можна було дозволити їм приймати самостійне рішення». Замініть у цій цитаті слово «комуністів» на слово «популістів», а слово «чилійських» на «українських». Ми повинні без рожевих окулярів подивитися на наше суспільство, по-іншому подивитися на структуру нашої влади, на її ефективність щодо сьогодення, і особливо в розрахунку на майбутнє. Чи зможе вона витягнути нас у майбутнє? Тут потрібні не емоції (навіть обґрунтовані), а тверезий аналіз і державницький підхід. Важка проблема. Навіть тепер, на кінець квітня, коли вже стало ясно, що державі потрібні не стільки нові, молоді, симпатичні обличчя, скільки професійні, державоорієнтовані, більшість опитаних готові повторити свій помилковий вибір 2019 року. Претензії потрібно висувати не стільки до влади, скільки до виборців.   

7. А почати потрібно було б, як на мене, з невеликої зміни в Конституції України: стаття 3 говорить : «Людина, її життя і здоров’я ... визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Потрібно поміняти слово «соціальною» на «державною». Тоді здоров’я, як і життя в цілому, буде турботою не тільки профільних міністерств, а й усіх державних інститутів. І ефективність роботи держави буде вимірюватися не кількістю вироблених машин, устаткування, тоннами металу, пшениці тощо, а тривалістю життя людей, тривалістю активного життя людини після виходу на пенсію. Здоров’я має стати не тільки справою конкретної людини, а турботою всієї держави, всіх її інститутів. Але чи вдасться це нинішній владі, якій залишилося максимум чотири роки, та ще й в такій складній ситуації? Сумно.

Ці міркування — лише частина тих проблем, які постануть перед світом після пандемії (відродження економіки, створення робочих місць тощо ). Ще одна, яка потребує окремої розмови, витікає із заяви міністра закордонних справ Китаю Ван І: ефективна боротьба з коронавірусом «показала інституціональні переваги китайської форми правління». Викладені цінності — всім давно відомі. Для їхньої реалізації повинні бути носії. Все залежить від політичної еліти і форми влади, що націлені на результат, на ефективність, а не на процес.