Юзівська газоносна ділянка знову в дії

Не тільки теорія, а й реальна українська дійсність доводять, що успіх будь-яких конкурсів забезпечується, зокрема, й ситуацією навколо них. Якщо вирують скандали, то вірогідність провалу стає надзвичайно високою (приклад — зірвана приватизація ОПЗ). Якщо ж навкруги тиша і конструктивна робота, то лише це може гарантувати успіх. Так стало з конкурсом, проведеним ТОВ «Надра Юзівська», на залучення інвестора для реалізації угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуваються в межах ділянки Юзівська.

Хто чув про цю подію до того, як «Урядовий кур’єр» у середу надрукував об’яву про підсумки? Тим часом цей конкурс насправді не менш значимий для України, ніж, скажімо, невдалий, на жаль, продаж того ж таки ОПЗ. Успіх пошуку інвестора для Юзівської площі дає світовій спільноті, міжнародним інвесторам голосний сигнал про те, що з Україною варто мати справу, що в неї можна вкладати капітал і очікувати на віддачу від нього.

Ось згадане оголошення. Після розгляду та аналізу конкурсних заяв переможцем конкурсу було визначено компанію Юзгаз Бі.Ві. (Yuzgas B.V.), Нідерланди. Порядок проведення та умови конкурсу були погоджені Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції та ТОВ «Надра Юзівська». До конкурсного комітету, який визначив переможця конкурсу, входили: керівники профільних міністерств, Національної акціонерної компанії «Надра України», ТОВ «Надра Юзівська» та народні депутати України.

Додамо, водночас з переможцем конкурсу відповідну документацію придбали ще два учасники — компанія Балкаш Петроліум Б.В. («дочка» одного з найбільших у світі нафтотрейдерів компанії Вітол) та Бурізма Холдингз Лімітед, яку у ЗМІ пов’язують з колишнім міністром екології Злочевським. Заяви учасників конкурсу оцінювалися конкурсним комітетом згідно з тими же самими критеріями, за якими інвесторами-операторами Юзівської та Олеської угод про розподіл продукції були раніше визначені, відповідно Шелл (Shell) і Шеврон (Chevron).

Компанію Юзгаз Бі.Ві. було визначено переможцем конкурсу, виходячи насамперед із з того, що вона запропонувала найбільшу програму пошукових робіт на суму в декілька сотень мільйонів доларів США, яка передбачає, зокрема, буріння 15 свердловин. Юзгаз єдиний із учасників конкурсу підтвердив плату до бюджету бонусів комерційного відкртиття і початку видобутку, запропонованих Шелл на суму понад сотню мільйонів доларів США. Слід також зазначити, що переможець Юзгаз, як і інші учасники, поставив вимогу щодо деякого зменшення окремих обов’язків інвестора проти тих, які колись узяв на себе Шелл.

Перевірене й обізнане джерело, близьке до Держгеонадр, розповіло «Дню» на засадах анонімності деякі дані з історії угод з розподілу продукції в Україні та, якщо можна так сказати, кухні конкурсу. Ідея угод з розподілу продукції (їх за всю історію незалежної України було лише чотири), за його словами, полягає в тому, що це одна з форм державно-приватного партнерства, коли держава важає, що певний проект з надрокористування є для України стратегічно важливим і визначає на конкурсних засадах інвестора, який має власним коштом і на власний ризик здійснити пошук і видобуток вуглеводнів, сплачуючи податки, а також додатково передаючи державі у власність визначену в угоді частку видобутих вуглеводнів

Законом «Про угоди про розподіл продукції», Податковим кодексом тощо встановлюються особливі умови надрокористування. Проте найголовніше в механізмі УРП є не певні фіскальні пільги, а так звана стабілізаційна норма, яка гарнтує інвестору протягом дії Угоди (до 50 років) застосування законодавства, чинного на дату її укладення. Тому зміни ставок рентнх платежів, які сталися в 2014—2016 роках, не застосовуються до діяльності в рамках раніше укладених чотирьох угод про розподіл продукції.

І це була одна з головних вимог інвесторів: вони хотіли мати гарантії, що під час роботи угоди про розподіл продукції правила гри в нашій країні не мінятимуться, і вони зможуть виконувати погоджену із державою масштабну програму робіт. Так, Шелл за базовим сценарієм планував довести видобуток газу на юзівській ділянці до 20 мільярди кубометрів газу на рік, вклавши в програму видобутку порядка $10 мільярдів. Однак через сутєві зміни обставин (різке падіння цін на нафту, неуспіх проектів сланцевого газу в Cхідній Європі, безпекові та економічні ризики в Україні) Шеврон вийшов з Олеської угоди навіть не розпочавши робіт. Припинив свою участь в Юзівській угоді в 2015 року й Шелл, вклавши в проект біля $80 мільйонів.

Перед Україною постала дилема: закривати проект на Юзівській діялнці чи оголошувати конкурс на залучення нового інвестора-оператора угоди. Виявилося, що компанії меншого ніж Шелл і Шеврон масштабу усе-таки зберігають зацікавленість у цьому проекті.

П’ять компаній, підписавши договори про конфіденційність, вивчали можливість участі в проекті, і три з них подали заяву на конкурс. На жаль, одна із великих міжнародних компаній не взяла в ньому участі, зокрема і через недавню ухвалу Вищого адміністративного суду України скасувати рішення Донецької обласної ради щодо погодження проекту угоди про розподіл продукції на Юзівській ділянці.

Досить цікаву конкурсну пропозицію подала Бурізма екс-міністра-втікача Злочевського. Як вважає джерело «Дня», Бурізма хотіла б піти у якийсь великий проект, адже придбала більше десятка, хай і не нових, але досить сучасних американських бурильних установок. Є з чим працювати. Серед інтересантів конкурсу була й компанія Аравак, яка співпрацює в Україні з бізнесменом Віктором Пінчуком і є «сестрою» учасника конкурсу Балкаш (у них спільна «мама» — Вітол). Але Аравак подав заявку, яка була спрямована лише на здійснення переважно геофізичних робіт протягом перших п’яти років проекту і, відповідно, на утримання ділянки до кращих часів.

Переможцем конкурсу визначено третього заявника — нідерландську Юзгаз, яка, згідно із міжнародною нафтовою практикою, була створена спеціально для участі в Юзівському проекті. Компанії ЕксонМобіл (США), Шелл (Великобританія—Нідерланди), Шеврон (США), Ені (Італія), які визначалися переможцями конкурсів на укладення УЦРП на ділянках Скіфська, Олеська, Юзівська, Суботіна, також подавали заявки від новостворених нідерландських «дочок» із символічним статутним фондом. Важливо, що гарантії виконання фінансових та технічних зобов’язань за угодами про розподіл продукції за свої «дочки» дають материнські компанії.

«День» поділився такою звісткою про визначення нового інвестора-опертаора Юзівської угоди з директором НТЦ «Психея» Геннадієм Ряцевим і спитав, чи вважає він перемогу на конкурсі компанії з Нідерландів хорошою новиною. «Так, це справді хороша інформація. Бажаю Юзгазу та Україні успіху в цьому проекті. Проблема лише в тому, щоб наш уряд не повів себе з цією компанією так само, як свого часу з Шелл».

Однозначно висловився у коментарі «Дню» щодо нової угоди з Юзівської площі голова Міненерговугілля Ігор Насалик: «В умовах значного згортання робіт із пошуку нових родовищ нафти і газу в Україні останніми роками, важливо якнайшвидше організувати масштабні геологорозвідувальні роботи по сланцевому газу на Юзівській, а в майбутньому, можливо, і Олеській ділянці. Ми працюємо і над питаннями відновлення видобутку нафти і газу на шельфі Чорного моря, зокрема, і на основі угод про розподіл продукції. Шельф має бути українським не тільки в юридичному і політичному аспектах, але й реальним джерелом збільшення власного видобутку вуглеводнів, внеском в посилення енергетичної безпеки держави».