За три роки – «плюс» 90 мільярдів

В Україні вже було 20 невдалих спроб ухвалити закон про цивілізований обіг зброї. Нарешті в грудні минулого року народний депутат від Блоку Петра Порошенка Сергій Каплін зробив «ювілейну», 21-шу спробу і зареєстрував у Верховній Раді проект закону «Про вогнепальну зброю цивільного призначення». Міністерство внутрішніх справ його не підтримало, і проект знову, як кажуть, «завис на полиці». Наприкінці травня цю ідею несподівано реанімував генеральний прокурор України Віктор Шокін і заявив, що вже подав відповідні пропозиції в РНБО, де вони зустріли підтримку Президента України Петра Порошенка. Прибічники цивільної зброї порівнюють вислів Шокіна і його посилання на підтримку Президента зі світлом у кінці тунелю.

♦ Але в суспільстві з цього питання одностайності доки немає. І не випадково сам Порошенко публічно своєї думки ще не висловлював. Проте в експертному середовищі ця тема викликала жваву дискусію. Країна у війні, тому нелегальний ринок зброї процвітає, причому ціни на неї через надто вже велику кримінальну пропозицію дуже низькі. Як розповів днями професор кафедри кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури Віктор Бояров, в зоні АТО автомат Калашникова можна купити за 100 доларів, а пістолет Макарова і за 300 гривень. І навіть за цих умов злочини на побутовому рівні в нашій країні найчастіше традиційно здійснюються не за допомогою зброї, а таких засобів, як сокира, молоток, праска або пательня, говорить криміналіст. Хоча, на його думку, незаконної зброї на руках у населення з’явилося надто багато, і її треба вилучати.

♦ Отже одна з цілей упровадження законного обігу зброї полягає в тому, аби звести нанівець кримінальний ринок поширення «вогнепалу». Міліція регулярно проводить місячники добровільної здачі зброї, але результат мізерний. Як розповідає голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін, у країні існує надзвичайно корупційна схема реалізації зайвої зброї Міністерства оборони. Автомати Калашникова, за його словами, купуються по 400 гривень, а потім їх продають за «неймовірні» гроші. «У нас надхмарний, найбільший у Європі обіг кримінальної зброї», — стверджує експерт.

Він наводить дані відомої швейцарської організації, що працює під егідою ООН і моніторить ситуацію з легкою зброєю у всіх країнах світу. Її дані є офіційними для урядів. Станом на 2007 рік ця структура зафіксувала 3,1 мільйона нелегальних стволів. Експерт упевнений, що з того часу ця цифра збільшилася на 1,5 мільйона. Під час найбільш вдалих місячників з добровільної здачі зброї було вилучено сім тисяч одиниць на місяць. «Нехай навіть не сім, а 20 тисяч на місяць, тобто 250 тисяч стволів на рік, — продовжує експерт. — І скільки ж років потрібно, аби вилучити 4,5 мільйона?»

Водночас він упевнений, що українці ніколи не використовуватимуть зареєстровану зброю для злочинів, аби не мати проблем із законом. «Балістика — це дуже сувора річ, — говорить він. — Куля нікуди не подінеться з місця злочину, і рано чи пізно буде з’ясовано, з якого ствола вона була випущена, і людина нестиме відповідальність». За словами голови асоціації, питання обігу зброї в Україні настільки гостре, що вже з’явилися пропозиції провести присвячений йому референдум.

♦ А що зміниться на ринку зброї після того, як вона буде введена в рамки закону, і як це позначиться на економіці країни?

«Цивільної збройової галузі в Україні практично немає, — відповів Учайкін. — Є один або два виробники, не враховуючи, звичайно, «Укроборонпрому». Асоціація власників зброї лобіює виключно інтереси громадян, і важко спрогнозувати, яким чином встановлення законодавчих меж для цього ринку позначиться на його об’ємі в майбутньому. Є статистика, що 2014 року Міністерство внутрішніх справ видало 217 тисяч дозволів на придбання зброї або, грубо кажучи, 20 тисяч за один місяць. Це переважно мисливська зброя, а середня вартість такої рушниці (завдяки монопольній змові, в якій беруть участь певні торгівельні мережі) 15 тисяч гривень. Помножимо на 20 тисяч новодозволених стволів і отримаємо 300 мільйонів гривень», — підраховує Учайкін. Це обіг зброї і коштів за місяць. А ще є супутні товари: боєприпаси, амуніція і все, що пов’язане із засобами захисту. На його думку, це ще одна така ж сума. І якщо 600 мільйонів помножити на 12, то за рік виходить 7,2 мільярда.

♦ «Така сьогодні ємність ринку, але це дуже приблизно. Насправді, я думаю, він досягає 10 млрд, — уточнює фахівець і продовжує: — Після ухвалення закону про зброю з’являться прозорі умови для приходу на ринок імпортерів. Вони й сьогодні представлені. Але працювати їм складно, бо доводиться опосередковано брати участь у сірих схемах розмитнення. Зараз вони ще по-справжньому не вийшли на ринок. Після ухвалення закону ми на це розраховуємо, вони захочуть інвестувати гроші в українське виробництво. І будуть це робити прозоро. Упродовж двох, максимум трьох років ємкість ринку в результаті досягне 100 млрд гривень».

♦ Зміни відбуватимуться дуже динамічно, переконаний Учайкін. Це і курси для майбутніх власників зброї, і стрілецькі комплекси для навчання і тренувань, і ремонтні майстерні, і нові магазини. Це буде величезна галузь. «Я не стверджуватиму, що вона стане бюджетоутворюючою, але її вплив на формування надходжень до бюджету буде однозначно помітним. А ще це створення додаткових робочих місць, — підкреслює експерт і прогнозує: — Ринок цивільної зброї розвиватиметься дуже нестримно».

♦ «І 100 млрд — це ще не увесь ринок, це лише його інфраструктура», — доповнює експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко. Учайкін погоджується і продовжує: «Сьогодні вартість боєприпасу складає в середньому один долар. Це дуже дорого, і мало хто може собі дозволити такі покупки. Але тільки-но хтось починає виробництво в Україні (сьогодні його практично немає), то ціна падає, купують більше і більше використовують».

Учайкін також прогнозує, що після ухвалення закону про зброю такий її вид, як широко поширена і часто убивча травматична зброя, просто відійде в минуле. При цьому він розповідає про надзвичайно прибуткову корупційну схему, завдяки якій ця зброя наповнює український ринок. Зайве майно Міноборони, а це мільйони пістолетів і автоматів (скільки їх є, ніхто до цього часу не знає) продається за безцінь (пістолет за 8—10 доларів) фірмам, що мають дозвіл на переробку. Включаючи логістику, вони вкладають у цей процес не більше 20 доларів і отримують травматичний пістолет. Далі ми бачимо його у продажу за 550 доларів. І тут створюється ще одна можливість для корупції. Адже коло осіб, які мають право на таку зброю, чітко окреслене. Це народні депутати, їхні помічники, журналісти, зокрема й ті, які працюють позаштатно. За 500—600 доларів людина може легко стати не лише журналістом на громадських засадах, але й помічником законодавця, членом добровільної народної дружини тощо. На одному пневматичному пістолеті цей величезний корупційний спрут заробляє сьогодні тисячу доларів, а закон про зброю покладе цьому край, резюмує голова Асоціації власників зброї.