«Загроза зриву опалювального сезону в столиці величезна»
«Київенерго» припинило аварійні роботи в тепловому та електричному господарстві міста: немає коштів
Як заявила в п’ятницю прес-служба «Київенерго», у підприємства вичерпалися аварійні запаси технологічних матеріалів, устаткування і палива. Причина полягає в тому, що у зв’язку зі штрафними санкціями НАК «Нафтогаз України» держвиконавці наклали арешт на рахунки «Київенерго» та ще 104 підприємств теплокомуненерго, і всі ці підприємства втратили можливість купувати устаткування та матеріали, необхідні для проведення аварійних робіт і підготовки до зимового опалювального сезону.
У прес-службі пояснюють, що штрафи (372 мільйони гривень) накладено на «Київенерго» за невчасну оплату за газ у 2013—2014 роках. Але причина затримки полягала в невчасній компенсації різниці в тарифах з боку держави, недофінансуванні держбюджетом пільг і субсидій, прорахунках нормативної бази, була викликана також боргами всіх категорій споживачів. Крім того, при розрахунку тарифів для населення і юридичних осіб регулювальник не передбачив у них джерела погашення газових штрафних санкцій. У результаті загальна сума заборгованості «Київенерго» за газ становить сьогодні понад 564 мільйона гривень. Виконавці вже списали з рахунків компанії 51,5 мільйона гривень, які передбачалося використовувати на аварійно-відновлювальні роботи і підготовку до зими. При цьому ніхто не враховує, що борги споживачів і некомпенсована державою різниця в тарифах не можна порівнювати з пред’явленими компанії штрафними санкціями і вже досягли 3,5 мільярда гривень. Аналогічна картина і на інших підприємствах теплокомуненерго, яким перекрили банківські рахунки.
У п’ятницю генеральний директор «Київенерго» Олександр Фоменко сказав журналістам: «Вчора ми призупинили гідравлічні випробування теплових мереж, а з наступного тижня будемо вимушені припинити виїзди аварійно-відновлювальних бригад, за винятком, звичайно, аварій на тепло- і електромережах, що забезпечують роботу об’єктів соціальної інфраструктури, — лікарень, дитячих установ тощо». Фоменко пропонує винести це питання на розгляд СНБО. Його підтримує і заступник київського мера Петро Пантелеєв. Він закликає державні органи негайно втрутитися, аби попередити енергетичний колапс у столиці та інших містах. «Ми маємо на рівні країни накласти мораторій на арешти рахунків підприємств, які забезпечують життєво важливі послуги», — наполягає він.
Можливість аварійних ситуацій на тепло- та енергомережах непокоїть і мера столиці, який очолює також Асоціацію міст України. Він закликає Кабмін забезпечити невідкладне розблокування рахунків ПАТ «Київенерго». На його думку, блокування рахунків «Київенерго» загрожує припиненням ремонтних робіт на теплових та електромережах. Не «можна допустити, аби через взаємини НАК «Нафтогаз України» і теплокомуненерго страждали мешканці міст. Уряд повинен негайно врегулювати це питання і забезпечити розблокування рахунків теплопостачальних компаній», — цитує Кличка прес-служба Київської міськдержадміністрації. Для вирішення цього питання мер просить прем’єр-міністра Володимира Гройсмана терміново ініціювати зустріч керівництва Міністерства юстиції, «Нафтогазу України», столичної влади і керівників теплокомуненерго.
«У столиці, через неможливість закупівлі матеріалів, «Київенерго» припинило плановий ремонт майже на 200 об’єктах. Ще більше тисячі ремонтів на тепломережах, зокрема аварійних, також під загрозою зупинки. Звертаю увагу уряду на той факт, що вже завтра в Києві на ліквідацію аварійної ситуації можуть не виїхати аварійні бригади «Київенерго». Аналогічна ситуація сьогодні в більшості крупних українських міст», — заявив мер столиці.
Власне, ми в черговий раз спостерігаємо, як уряд закликають гасити пожежу. Тоді як енергетична галузь являє собою сьогодні клубок системних проблем. Про них днями розмовляла з журналістами перший заступник голови Антимонопольного комітету України Марія Ніжнік. Кажучи про ринок електроенергії, тісно пов’язаний з ринком теплової енергії, вона зауважила, що це ринок, на якому не існує конкуренції, боротьби за споживача, але є ознаки монопольного становища. Вона зосередилася на адміністративних чинниках і бар’єрах, які, на її думку, можна здолати навіть не чекаючи ухвалення нового закону про електроенергетику і поліпшення економічної та політичної ситуації.
Серед них вона назвала відсутність цінової конкуренції між виробниками електроенергії та імпортерами. За її словами, 70% тарифів встановлюється безпосередньо державою, а решта 30% — також державою, але опосередковано. «Отже, насправді ринку у нас не існує, а є ситуація, коли незрозуміло, чому регулювальник встановлює ту чи іншу ціну», — зауважує заступник голови АМК України.
Щоправда, її пропозиції, спрямовані на те, аби здолати ці недоліки, не відрізняються особливою новизною: припинити або зменшити перехресне субсидування енерговиробників через оптову ринкову ціну, припинити непрозору практику надання додаткових платежів виробникам, що працюють за ціновими заявками. На ринку передачі електроенергії, що є ринком природної монополії, за її словами, тарифи утворюються за принципом «витрати плюс», що не стимулює відповідні компанії надавати більш якісні послуги.
Голова Ради оптового ринку електроенергії Костянтин Запайщиков вважає, що засаднича проблема українського енергетичного ринку полягає в тому, що в одних законах електроенергія називається товаром, а в інших — послугою. Відповідно Міненерговугілля і Мінрегіонбуд ніяк не можуть між собою домовитися, тому що різна фізична природа, різна відповідальність та її наслідки. Енергетик також зауважує, що за роки незалежності в країні не побудовано жодного нового блоку великої теплової генерації, не розширюються підстанції. «І це дуже серйозний сигнал для всіх», — робить висновок один з лідерів оптового ринку.
Він критикує українських законодавців відносно того, що вони досі не ухвалили закон про ринок електроенергії. За його словами, все залежить від того, яка політсила знаходиться при владі, а яка в опозиції. Опозиціонери завжди за цей закон, за те, аби його прийняти. Вони обіцяють знизити тарифи, зробити всім добре. Але як тільки переходять до уряду, так відразу ж змінюють точку зору. «Навіщо реформувати ринок електроенергії і що можна від цього чекати?» — запитує Запайщиков, і, поставивши себе на місце пересічного споживача, говорить про розподіл функцій, видів діяльності. «Раніше я мав справу з одним ЖЕКом, який проводив усі розрахунки, а зараз чую невтішні відгуки людей, яким доводиться бігати по чисельних організаціях, що надають комунальні послуги, і вистоювати там по п’ять черг. І всі ці люди, так само, як і я, не розуміють, яке покращення обіцяє нам розподіл видів діяльності».
