Захист від рейдерингу

Корпоративні конфлікти, що періодично виникають в українському бізнес-середовищі, постійно списують на те, що наше законодавство залишає безліч «дірок», які дозволяють вирішувати те або інше питання по-різному. Усі пам’ятають конфлікт між ЗАТ «Оболонь» і компанією «Сармат» з приводу того, що представники останньої скуповують акції у міноритарних акціонерів. Тоді Конституційний Суд висловився за те, що переважне право на купівлю акцій має саме закрите акціонерне товариство. Кожний акціонер, бажаючи продати свої акції, спочатку має запропонувати їх своїм колегам по ЗАТ, а вже потім, якщо вони відмовляться або запропонують низьку ціну, пропонувати їх стороннім.

Здавалося б, визначення вичерпне. Однак, як виявилося, його можна витлумачити по- різному. Днями ЗАТ «Лесбумсервис» заявило, що проти нього застосовується рейдеринг — спроба незаконного захоплення підприємства. Як заявив голова наглядової ради ЗАТ Віктор Гороховський, акціонерам телефонують представники Українського інвестиційного товариства, пропонуючи продати акції. При цьому звучать не лише прохання, а й погрози. І дійсно, як розповіла «Дню» одна з працівниць — Марія Матяш, до неї в квартиру тричі дзвонили й приходили з пропозицією купити акції. З подібною ситуацією, за словами Гороховського, зіткнулися практично всі співробітники. А дехто свої акції продав. Проте, якщо враховувати, що рядові працівники мали не більш як 2-3 акції, а сам директор лише 10,7%, можна стверджувати, що рейдеринг особливим успіхом не увінчався.

Однак керівництво компанії звернулося до прокуратури з проханням розібратися в протиправних діях Українського інвестиційного товариства, яке в інтересах компанії HCMIndustry здійснює скупівлю акцій ЗАТ. За словами Гороховського, до заяви в прокуратуру додається близько десятка заяв працівників компанії про факти погроз і шантажу.

Аби перевірити цю інформацію, «День» звернувся до протилежної сторони. Як розказав керівник Українського інвестиційного товариства Володимир Корельський, ніяких погроз не було. Просто працівникам «Лесбумсервиса» пропонували продати акції. Причому, за його словами, ініціатива в деяких випадках походила від них самих — люди давали оголошення про продаж акцій, а компанія їх купувала. Те саме сказав і член ради HCMIndustry Андрій Кулик. За його словами, покупці просто намагалися розказати акціонерам (за твердженням нинішнього керівництва, вони отримують дивіденди акуратно й повністю), що без сучасного менеджменту, якого, на його думку бракує нинішньому керівництву, акції підприємства можуть знецінитися.

Кулик упевнений, що «атакуюча» сторона закон не порушувала, й пропонує «Лесбумсервису» з’ясувати це в суді. Щодо виконання роз’яснень КС, то А. Кулик заявляє, що, по-перше, покупці не могли знати, чи пропонували акціонери свої акції ЗАТ, а по-друге, запевняє, запропонована стороннім покупцем ціна була вищою. Питання: як це — «не знали», якщо знають навіть про ціну? Щоправда, Гороховський, сказав «Дню», що «свої» пропонували не менше.

Однак підприємство HCMIndustry, як і раніше, цікавить «Лесбумсервис». Щоправда, як вважає Гороховський, предметом інтересу є не саме підприємство, а територія, на якій воно розташоване: вісім гектарів землі між Дарницькою ТЕЦ і Дарницьким вагоноремонтним заводом. У світлі високих цін на нерухомість і землю в столиці інтерес цілком зрозумілий. А отже, зрозумілий і запал боротьби.

Крім звернення до прокуратури, поданого «Лесбумсервисом», існує позов у Сєверодонецький міськсуд (Луганська область), поданий стороною, що скуповує акції. Для його забезпечення суд наклав арешт на майно ЗАТ. А 5 грудня новий акціонер надіслав листа в Держкомісію із цінних паперів і фондового ринку з проханням вжити заходів до реєстратора ЗАТ, який не вніс його до реєстру акціонерів. Але інша сторона, як у нас водиться, запаслася «своїм» судовим рішенням (Вишгородський районний суд заблокував реєстр), отож реєстратор, виходить, також закону не порушував...

Словом, обидві сторони втяглися в тривалу судову тяжбу за вісім гектарів, відволікаючи на неї свої матеріальні й інтелектуальні ресурси. Ми, звісно, не беремося судити, хто з них діє згідно із законом, а хто ні. У цій ситуації найбільше непокоїть лише те, що конфлікти й суди з приводу рейдерингу можуть увійти в моду й навіть перетворитися на високоприбутковий бізнес. Гадаю, державі слід було б протистояти такій тенденції. Як? Насамперед шляхом реформування судової системи, рейтинг якої в очах громадян, сьогодні, як то кажуть, нижчий за плінтус.