Закони тиску
10 років малюнку. «День» уже кілька разів використав цей малюнок геніального художника-карикатуриста Анатолія Казанського (1998рік), створений понад десять років тому. Пророчий дар художника дозволив йому ще тоді, коли Україна завдяки «дружнім» відносинам керівників двох країн отримувала з Росії дешевий газ, побачити небезпеку, яка причаїлася в цих преференціях.
І вже зовсім не варто виносити на міжнародну арену власні протиріччя, що наша влада не раз робила паралельно з закликами до консолідованої позиції. За цих умов країна виглядала слабкою, і їй диктували, на неї зазіхали. Причому не лише на приватизацію газотранспортної системи, але й на державну цілісність. Один відомий у Росії політик і письменник навіть запропонував за великі суми скуповувати наші голоси на передбачуваних регіональних референдумах про відділення від України й таким чином, як він висловився, купувати юрисдикцію. Чи варто тут ображатися? Чи не краще навести лад у власному домі, щоб ніхто з громадян не продавав країну ні за які срібники?
Сьогодні цим спробує зайнятися Верховна Рада. На жаль, мало хто візьметься передбачати, що в неї вийде. Скоріш за все, яким би — відкритим чи закритим — не було засідання, ми станемо свідками спроб ініціювати відставку уряду, а, можливо, й імпічменту Президента. Однак у цивілізованих країнах навіть загнаних коней на таких небезпечних історичних переправах не міняють. Тож і піднімати це питання сьогодні не слід, якщо парламентарі хочуть, щоб з Україною на міжнародній арені рахувалися. А сьогодні це для нас надзвичайно важливо...
Ну й градус протистояння з Росією не варто б було нагнітати так активно. Чи не краще вдатися до тактики, якою користуються на переговорах досвідчені бізнесмени, що завжди прагнуть не лише використати, але й зрозуміти труднощі партнера? Ми ж, схоже, вважаємо за краще йти напролом. Наприклад, ніхто в Україні не може зрозуміти, чому це Україна раптом вирішила зі своїх небагатих ресурсів забезпечувати газом Болгарію та Молдову, коли і у власних містах заводи зупиняються, в квартирах холодно й часто немає гарячої води? Тепер же уповноважений Президента з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський заявляє, що Україна витрачала на ці цілі 75 мільйонів кубометрів газу і звинувачує «Газпром» у тому, що він відмовляється ці об’єми компенсувати. Звідси Соколовський робить висновок, що «Російська Федерація та «Газпром» не мають достатньої кількості природного газу для транспортування європейським споживачам і через це затягують урегулювання газової проблеми з Україною». Висновок, схоже, небезпідставний, але хто, який інтернаціоналізм примушував Україну без правових гарантій приходити на допомогу сусідам, і хто на цьому заробив? Ці питання поки що залишаються без відповіді. Соколовського непокоїть інше: чи є виправдання рівню фінансових та іміджевих втрат, яких нині зазнає Росія. За його словами, через зупинку транзиту газу до Європи Росія щодня втрачає до $150 млн., а в системі «Газпрому» вже виникли серйозні фінансові проблеми, зокрема, з виплатою заробітної плати. Чи не краще в цьому питанні на себе оглянутися?
В України є довгострокова, але, схоже, непрацююча енергетична програма. Як здається, уряду та парламенту слід би насамперед зайнятися саме нею. Це свідчило б про діловий підхід до проблем, що виникли, і про те, що країна не зациклюється на сьогоднішньому дні, а дивиться в майбутнє. Пам’ятається, мало хто вірив, що Україна зможе своїми силами добудувати і запустити ядерні блоки на Хмельницькій та Рівненській АЕС, але тогочасний голова «Енергоатому» Сергій Тулуб у контакті з урядом це завдання вирішив. На нинішньому етапі програма будівництва ядерних енергоблоків знову стає для України завданням номер один.
Про нинішню енергетичну ситуацію й про те, на чому потрібно зосередитися, щоб вона не повторювалася, «Дню» розповів відомий експерт, президент Міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук. «Конфлікт закінчиться певними втратами для України, хоча «Газпром» втратить набагато більше, але від цього нам, хоча ми й українці, як то кажуть, не легше», — зазначив експерт. За його словами, рішення про транзит газу до Європи повинне бути прийняте в найближчі години після того, як із правил транзиту виключена окрема думка України, яка полягає в тому, що наша країна не крала газ, що штрафні санкції можуть бути сплачені лише після рішення суду, що для транзиту (до підписання угод про ціну газу й тариф на його прокачування до Європи) використовуватиметься технічний газ, як це вже бувало в нашій історії. Як пояснює Тодійчук, при багато разів збільшеній ціні та незмінному тарифі транзит стає збитковим, і будь-який суд у цих умовах визнає старі домовленості про ціну транзиту такими, що втратили силу. Експерт повідомив, що Євросоюз повністю підтримав нас у цій позиції, але росіяни, не бажаючи підставлятися під штрафні санкції, категорично заперечували ці додатки, і ЄС вкотре умовив Україну представити свої доповнення окремим документом. Тодійчук припустив, що в цій ситуації кожен захищає себе...
Корінь нинішніх газових проблем Тодійчук вбачає в тому, що Росія невдало провела переговори про ціну газу в Центральній Азії і тепер намагається перекласти свої труднощі на Україну, хоч це, за його словами, абсолютно некоректно, оскільки з азіатським газом працював посередник «Росукренерго», а зараз ми отримуємо газ прямо від «Газпрому», і нам байдуже, де він його бере. Росіяни це розуміють, що й викликає в них нервозність. Напруженню сприяє також бажання «Росукренерго» залишитися на ринку.
А що повинна буде зробити Україна, засвоюючи уроки з цього конфлікту? Тодійчук вважає, що починати потрібно буде з влаштування комерційних газовимірювальних станцій на вході в нашу систему, відповідальність за точність даних на яких нестимуть міжнародні аудиторські компанії. Тоді всі питання вирішуватимуться набагато легше. І стане реальним передавання Росією газу не на західному, а на східному кордоні України, на чому наша сторона вже давно наполягає. У результаті Україна зможе працювати в стандартах Євросоюзу за споживанням і транспортуванням газу. А до такого переходу прозорість у цих питаннях забезпечуватимуть європейські спостерігачі, вберігаючи нас від того, що різночитання перетворюються в міжнародний конфлікт.
А головне, зазначає Тодійчук, країні «потрібно злазити з газової голки». І підтверджує це тим, що в енергетичному балансі країни 50% припадає на газ. Такого не може дозволити собі жодна країна, впевнений експерт. Навіть у Росії газ не займає такого місця. Україна може споживати на 20—25 мільярдів кубометрів газу менше, ніж сьогодні, стверджує експерт і перелічує нетрадиційні енергоджерела, які може задіяти наша країна, — від вугілля, в тому числі бурого, до торфу й соломи. Особливу увагу, за його словами, потрібно приділити розвитку атомної енергетики. А ще Україні не треба оббирати податками «Нафтогаз України», а дати йому можливість розвиватися і в результаті видобувати до 30 мільярдів кубометрів власного газу і до 7—7,5 мільйона тонн нафти. «Дешевий газ усіх розслабив, — упевнений Тодійчук, — і нинішня криза дає нам шанс. Це могутній мотиватор для того, щоб відстояти й підвищити енергетичну незалежність країни».
КОМЕНТАРI
Сергій КУЮН, виконавчий директор компанії UPECO:
— У нинішній ситуації (прибуття комісії Євросоюзу до України. — Ред.) не вбачаю жодної загрози для вітчизняної газотранспортної системи. Зрозуміло, що наші керівники держави програли інформаційну та позиційну війну Росії. Це принизливо, коли до тебе приїжджає комісія у складі європейських експертів, щоб перевірити, чи правильно Україна качає газ. Невже було не досить документів для перевірки, які надавалися раніше? Тому багато в чому сьогоднішній результат — перемога російської сторони.
Щоб у майбутньому уникнути подібних розборів, вихід один — розробити та юридично закріпити у договорі єдиний механізм ціноутворення на газ, який постачається до України з Росії. Тільки так раз і назавжди вдасться вирішити питання з газом.
Якщо вірити закордонній пресі, то вартість газу в Польщі — $250 за тисячу кубічних метрів чи навіть $300. Отже, газ із Росії не може коштувати дорожче для України, бо в ціну польського газу закладено вартість транспортування блакитного палива українською територією.
Мені взагалі видається дивною ця суперечка, яка незрозуміло навколо чого відбувається. Хоча без політики тут, напевно, теж не обійшлося. Будемо сподіватися, що нашій владі вистачить духу та аргументів довести цю розмову до кінця.
Костянтин БОРОДІН, директор Центру енергетичних досліджень:
— Це закономірний підсумок непрофесійної газової політики, яку ми спостерігали протягом 2008 року. Хочу нагадати, що контракт на поставку газу на 2008 рік підписали 14 березня 2008 року. Фактично два з половиною місяці Україна, як і в 2009 році, отримувала газ із Росії без контракту і якихось правових підстав. Просто в 2008 році Росія не відключила газ Україні, а в 2009 році таки його вимкнула.
Що робити? Терміново, за посередництва Європейського Союзу (ЄС), запропонувати Росії публічно перейти на формування в 2009 році (з січня) ціни газу за формульною ціною. Формула, яка буде застосовуватися до України, повинна бути середньоарифметичним від вартості газу для Польщі, Словакії та Румунії. Оце й буде прозора ринкова ціна. Україна повинна публічно заявити за участі ЄС про перехід на таку формулу. І нехай росіяни спробують сказати «ні» перед усім Європейським Союзом.
Стосовно ціни газу, то понад $400 доларів — ціна справедлива для першого кварталу 2009 року. Вартість газу у другому кварталі 2009 року різко впаде до $300 доларів з лишком. А у третьому впаде ще нижче. В четвертому кварталі ціна газу формуватиметься за підсумками першого кварталу 2009 року. Але середньоарифметичної ціни газу немає, тому говорити про справедливу середньорічну ціну теж ніхто не може. Єдиний вихід — перейти на європейську формулу з щоквартальною зміною ціни газу (яка залежить від цінової кон’юнктури на нафту).
Геннадій РЯБЦЕВ, заступник директора з навчальної роботи науково-технічного центру «Психея»:
— Наша помилка у відсутності активної інформаційної політики в питаннях газової сфери. Через її брак тепер Україна виглядає в очах Європи найгірше... Все може обернутися тим, що ЄС в цій суперечці прийме аргументи Росії.
Однак не варто розслаблятися. Зараз умови гри на ринку енергоресурсів змінилися. Якщо раніше правила диктували експортери, то тепер — імпортери (попит на енергоресурси скорочується, і експортерам потрібно зберігати ринки збуту). Якщо Україна вистоїть у цій боротьбі, то її шляхом підуть всі імпортери в Європі. І це дуже незручно для «Газпрому».
Турбуватися про газову суперечку потрібно. Однак не варто підписувати договір на постачання блакитного газу з «Газпромом» на таких умовах. В 2009 році Україні знадобиться не більше, ніж 40 мільярдів кубометрів газу. Зараз в українських підземних газових сховищах є 16 мільярдів кубометрів газу, плюс 22 мільярди буде з власного видобування. Таких запасів вистачить на півроку. Доки ж договір про поставки газу до України з «Газпромом» не підпишуть, нам не варто підписувати і договір на транзит через Україну газу з Росії. І куди тоді Росія направить свій газ? Максимум, який вона може дати в обхід України, — це майже половина. Значить, «Газпром» у такому випадку «вилітає повністю в трубу». А якщо ще й ціни на нафту збережуться на рівні $50 і нижче... «Газпром» при такій ціні нафти матиме нульові доходи з продажу газу (вартість блакитного палива розраховується залежно від вартості мазуту і газойля). У такому випадку компанія повинна звертатися до уряду. Саме через це «Газпром» хоче за рахунок України поліпшити свої фінансові справи.
Нинішній запас газу в газових сховищах дозволяє Україні не бігти на уклін за газовими домовленостями до Росії, а спробувати підписати договір на умовах, які влаштують обидві країни.
Анатолій КІНАХ, народний депутат України:
— Україна — це не просто держава-споживач, а країна, яка є невід’ємною частиною європейської енергетичної безпеки та важливим чинником формування балансу інтересів між державами-постачальниками (Росія, Середня Азія), транзитерами та споживачами в Європі. І хоч сьогодні ведуться розмови про альтернативні газопроводи, але у найближчі п’ять-сім років обсяг транспортованого газу через територію Україну буде актуальним. Сьогодні через Україну щорічно транспортується близько 110—115 мільярдів кубічних метрів газу, що становить майже 70% всього обсягу постачання газу з Росії. І цей козир потрібно підсилювати в усіх напрямках (не лише з Росією, а й з Європою та іншими країнами).
Наступний аргумент для стабілізації газової ситуації — потрібно відновити дію міждержавних та міжурядових угод, які підписані Україною та Росією в 2001—2002 роках. Вони ратифіковані парламентами і мають силу закону. Так ось, у цих угодах чітко виписано зобов’язання України по транзиту російського газу і зобов’язання Росії з постачання газу для задоволення внутрішніх потреб України.
Наша країна підписала Європейську енергетичну хартію. Тому питання ринкових цін на газ невідворотне. Головне, щоб процес їхнього формування базувався на рівноправних, взаємовигідних умовах без проявів шокової терапії.
Віталій МАРТИНЮК, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень:
— «Газпром» і «Нафтогаз» могли домовитися й раніше. Нинішній же стан довкола поставок середньоазійського газу в Європу — це, скоріше, удар по споживачах ЄС. Тобто це політичний фактор у чистому вигляді. Україна може вийти з мінімальними втратами з цього конфлікту, якщо українсько-російські переговори стосуватимуться обсягів та термінів поставок газу, вартості транзиту через українську територію та іншого. Якщо невизначеність затягнеться, то постраждає вітчизняна економіка (хімічна, металургійна промисловість), будуть непередбачувані збитки для держави.
Україна володіє газотранспортною мережею, якою транспортується російський газ до ЄС. І цього факту, як не крути, у найближчі роки не змінити. Ми повинні вдало використати цей шанс, правильно маніпулюючи тарифами на транзит.
Олександр НАРБУТ, газовий експерт:
— Проблема в тому, що немає нової чітко відпрацьованої енергетичної стратегії, про яку протягом 2007—2008 років я розповідав читачам газети «День». Немає і єдиного центру прийняття газових рішень та розробки переговорної стратегії. Це дало змогу Росії використати формальні приводи для того, щоб розпочати масштабну газову війну проти України.
Чи потрібно і далі тягнути з непідписанням газових контрактів на 2009-й та наступні роки? Україна вже й так стільки часу відтягувала вирішення цього питання, його можна й далі відтягувати... Але сьогодні поставку газу до країни припинено. А газу, яким розпоряджається НАК «Нафтогаз України», вистачить для забезпечення населення, бюджетних організацій і у неповному обсязі — комунальної сфери. Питання постачання газу до України є дуже гострим. І мені здається, що уряд незаслужено відпочивав 12 днів у новому році, замість того, щоб активно працювати в цьому напрямку.
Насправді розмова про умови постачання газу до України і транзиту через її територію завжди була у компетенції уряду. На основі діючих міжурядових договорів ця розмова повинна була врегулюватися урядовим протоколом, чого не зробив уряд ні в 2007-му, ні в 2008 році. Сьогодні наявний певний шанс, що нинішній уряд мобілізується і проводитиме переговори з більш-менш зрозумілої позиції. Питання тарифів на транзит газу через українську територію — це тема окремого раунду переговорів. Зараз потрібно відновити логіку діючого договору й отримати в рахунок оплати за транзит українською територією російського газу певний об’єм блакитного палива. Цей газ потрібний для того, щоб не використовувати блакитне паливо власного видобутку та закачане у газові сховища для технічних цілей (для перекачування) газу в Європу.
Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, провідний експерт енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова:
— В газовій війні програють усі учасники: Україна через погіршення іміджу надійної транзитної держави, а Росія — через втрату до себе довіри як до стабільного постачальника палива. Щоби подібних ексцесів не траплялося, в майбутньому Україна повинна перейти на довгострокові контракти (як це прийнято в Європі).
Після газової суперечки до нашої країни зміниться не тільки ставлення Європейського Союзу, але й значно виросте вірогідність будівництва в обхід України «Північного потоку». Європа активізує будівництво проекту «Набукко». Стосовно того, хто ж повинен постачати технологічний газ для перекачки російського газу через українську територію, то тут потрібно керуватися підписаними документами. За підписаним контрактом про транзит російського газу та за діючими контрактами, які існують між «Газпромом» та європейськими компаніями, саме країна-транзитер повинна купувати технічний газ. А витрати на його придбання закладаються у вартість транзиту.
Павло КАЧУР, екс-міністр житлово-комунального господарства, виконавчий директор альянсу «Нова енергія України»:
— Україна показує свій характер і демонструє, що падати на коліна перед Росією не збирається. Але говорити про це як про доконаний факт не можна. Слід дочекатися, чим закінчиться українсько-російський діалог стосовно вартості транзиту газу. От тоді й побачимо, чи досягнуто паритету у газовому питанні.
З російської сторони висунуто чисто політичну ціну з певними навантаженнями. Названу ціну взято зі стелі, і якщо Україна залишиться наодинці з нею, то дуже важко буде промисловості. Потрібна позиція країн ЄС у цьому питанні. З українського боку можна використати цілий пакет аргументів: логіка формування ціни (за європейською формулою), документи про поступовий перехід на ринкові відносини, вартість транзиту.
Хоча існують і певні позитиви від російського цінового ультиматуму. Він змусить всіх нас економити газ та якнайшвидше шукати йому альтернативу.
Борис КУШНІРУК, економіст:
— Якщо Україна погодиться на варіант забезпечення транзиту російського газу за рахунок власного, то це буде безнадійна ситуація... Насправді це буде дуже велика помилка! Та й нам просто не вистачить газу... І Росія не буде зацікавлена в жодних домовленостях. Вона зніме собі проблему постачання в Європу й затягуватиме домовленості з Україною.
Я поки що не чув подібної заяви з вуст Тимошенко. Але якщо вона погодиться на такий варіант, то це призведе до колапсу «Нафтогазу», або нам «викрутять руки», як тільки зможуть...
Україна в даному випадку буде в безвихідному становищі. Тому, на мій погляд, не можна погоджуватися на подібний варіант, бо Росія тягтиме час...
Але вирішити цю проблему можна дуже просто: оголосити НАК «Нафтогаз» банкрутом, для цього є достатньо підстав. Вивести всі активи, які не підлягають приватизації, і вимагати від Росії підписати угоду вже з гарантією уряду на нових умовах. Іншого виходу я не бачу. Інакше на нас чекає дуже складна ситуація. Власного газу нам навіть на зиму не вистачить, аби забезпечити й транзитування, і власні потреби. Росія ж у такому випадку з контрактом тягтиме час і може взагалі його не підписувати...
Підготували Наталія БІЛОУСОВА, Олексій САВИЦЬКИЙ, «День»
