Залежність, яку має вирішити диверсифікація

Наприкінці березня — на початку квітня у Вашингтоні проходив саміт із ядерної безпеки. Росія в ньому відмовилася брати участь нібито через те, що політичний порядок денний цих зустрічей на президентському рівні вичерпано. Альтернативу цій спірній тезі можна зустріти навіть у російських ЗМІ. Так, журнал «ПРБ» напередодні цієї зустрічі в’їдливо зазначав, що «вишенькою на торті майбутнього саміту є участь у ньому Президента України Петра Порошенка». При цьому автор матеріалу дозволив собі явно імперський випад: «Хоч Росія не бере участі в заокеанських ядерних посиденьках, саме ми найближчим часом зробимо все можливе, щоб забезпечити ядерну безпеку на території України. Адже Америці явно дедалі важче стежити за Києвом, а ми впораємося, є така упевненість».

То хіба це не політичний порядок денний? І про що ці натяки? Якщо Росія раптово перекриє «паливний» кран для українських АЕС, то наша країна втратить понад 50% своїх генеруючих потужностей. Та й у державах Європи (Болгарії, Угорщині, Словаччині, Чехії, Фінляндії) чимало ядерних блоків використовують російський дизайн і, відповідно, російське ядерне паливо. Отже, і їм слід було б потурбуватися про цю проблему.

У травні, після отримання дозволу Держінспекції ядерного регулювання України, почнеться завантаження в активну зону енергоблоку №5 найбільшою в Європі Запорізькою АЕС тепловиділяючих збірок компанії Westinghouse. За підсумками дослідної експлуатації, на цьому блоці паливо Westinghouse пізніше почнуть завантажувати й на інші енергоблоки ЗАЕС (№3, №4, №1). Досі в Україні продукція з маркою Westinghouse використовувалася лише на Південноукраїнській АЕС. 2016 року компанія проведе п’ять постачань палива на Південноукраїнську і Запорізьку АЕС.

Про авторитет Westinghouse на ринку свіжого ядерного палива свідчить також і те, що вона обрана чеською енергетичною компанією CEZ як постачальник шести дослідних тепловиділяючих збірок (ТВЗ) на АЕС «Темелін». Адже Європейська стратегія енергетичної безпеки, обнародувана Європейською комісією в травні 2014 року, зокрема, передбачає, що «...загальна диверсифікація джерел ядерного палива є пріоритетом для всіх компаній-операторів АЕС».

І все-таки названі вище європейські країни все ще залишаються залежними від постачань ядерного палива з Росії (частенько виробляючи до 50% усієї електроенергії в країні). Не вийшла із цієї залежності повністю й Україна. 2015 року вона купила свіже ядерне паливо більш ніж на $643,5 мільйона. Зокрема російського виробництва — на $610,8 мільйона. На паливо Westinghouse (шведського виробництва) припадало всього $32,6 мільйона (5%).

Завдання полягає в тому, щоб змінити це співвідношення. Тим паче, що Україна підписала з ЄС Договір про асоціацію. А ключовим елементом стратегії енергетичної безпеки ЄС, особливо в тих країнах, де працюють реактори ВВЕР-1000 так званого радянського дизайну, є диверсифікація постачань ядерного палива. І в Європі вважають це за вкрай необхідне. Посол Швеції в Києві Андреас фон Бекерат сказав із цього приводу «Дню»: «Енергетична незалежність завжди дуже важлива для розвитку будь-якої країни, включаючи Україну».

Westinghouse і вісім партнерів цієї компанії, що входять до міжнародного консорціуму, отримали минулого року два мільйони євро фінансування також на проект із налагодження безпечних постачань ядерного палива на реактори російського типу в країнах-членах ЄС. Чи не виникнуть при цьому якісь технічні проблеми? Наскільки безпечне використання в ядерних реакторах змішаних паливних завантажень?

На це запитання «Дню» відповідає головний інженер проекту кваліфікації ядерного палива для України Харківського фізико-технічного інституту Акіф Абдуллаєв: «Використання змішаних паливних завантажень при переході від одного постачальника палива до іншого неминуче. Наприклад, на західних ринках такий перехід відбувається доволі часто, і там є значний досвід експлуатації змішаних паливних завантажень».

«Досвід експлуатації збірок компанії Westinghouse підтвердив виконання проектних критеріїв, закладених у конструкцію, — розповідає головний інженер, — і показав достатню надійність тепловиділяючих елементів. Цей висновок підтверджується результатами експертизи, виконаної фахівцями Державного науково-технічного центру ядерної і радіаційної безпеки України».

«Частка генерованої АЕС електроенергії в Україні перевищує 50%, — зазначає Абдуллаєв, — тому необхідно мінімізувати можливість використання постачань ядерного палива як елемент політичного тиску з боку Росії (що не раз відбувалося у випадку з іншими енергоносіями). Тому, на мій погляд, дії НАЕК «Енергоатом» щодо розширення постачань палива Westinghouse повністю обґрунтовані як з точки зору запобігання можливим ризикам, так і для створення в Україні конкурентного середовища і залучення в нашу країну сучасних технологій».

Цікаві думки висловив із цього приводу «Дню» президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр Нарбут: «Для Європи наш приклад, звичайно, є важливим. Але стратегічно важлива і далекоглядна політика компанії Westinghouse, яка не просто зробила наукову і технологічну розробку і виробила тепловиділяючу збірку для АЕС, що відповідає за своїми характеристиками для умов роботи в російських реакторах. Ця компанія впевнено відкрила для себе, таким чином, фрагмент ринку, на якому може конкурувати з традиційними постачальниками».

«На всьому просторі, де ці реактори сьогодні є, — додав Нарбут, — у Westinghouse є можливість нарощувати об’єми постачань. У свою чергу ті країни Східної Європи, а також Фінляндія, де використовуються відповідні технології, отримали можливість диверсифікувати постачання ядерного палива і шукати більш вигідні пропозиції різних виробників. Дуже хотілося б, щоб і українські компанії навчилися таких наступальних дій на міжнародних ринках».