Замість патерналізму – прагматизм

Інтелектуальна еліта країни намагається самоорганізуватися, аби створити критичну масу економічних ідей і рецептів, здатних реанімувати економіку. Екс-головред журналу «Форбс-Україна» Володимир Федорин, представник Президента в Кабінеті міністрів Олександр Данилюк, віце-президент Київської школи економіки Юлія Тичківська, а також голова Одеської облдержадміністрації Михаїл Саакашвілі створили  «Добродійний фонд  «Центр вільної економіки імені Кахи Бендукідзе».

«Особисто мені відверто набридло спостерігати, як пережовуються місяцями рішення, які давно розробила наша команда і які все ніяк не можуть бути реалізовані», — розкрив таємницю нової структури Данилюк у своєму Facebook. До речі, директором фонду є Антон Ященко, який раніше працював у створеному ще 2010 року Координаційному центрі із впровадження реформ при Президентові України.

Раніше схожий think tank — громадську організацію «Центр економічної стратегії» — створили екс-віце-прем’єр Словаччини Іван Міклош, очільник інвесткомпанії «Драгон Капітал», президент Європейської бізнес-асоціації Томаш Фіалу і відомий музикант Святослав Вакарчук. Керує центром Гліб Вишлінський, який до цього тривалий час був заступником директора GFK Ukraine.

Наприкінці минулого тижня в Києві засвітилася ще одна громадська структура — Інститут соціально-економічних досліджень, — що поставила собі за мету створити платформу для розробки і втілення економічних реформ. Її очолює колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку і торгівлі в уряді Арсенія Яценюка Анатолій Максюта. До того ж ІСЕІ виступив не з голослівними заявами, а одразу ж запропонував українському суспільству серйозний продукт — дослідницьку програму під назвою «Політика економічного прагматизму».

«Прагматизм передбачає, що будь-яка наша дія має бути корисною, має давати користь. З цього погляду економічна політика, що здійснювалася в Україні досі, ми вважаємо, не давала користі ні Україні, ні людям, які тут живуть, — самокритично пояснює Максюта. — Теоретичні засади, на яких ми розвивалися, вчили, що має бути слабкий уряд, і його має бути дедалі менше, а держава не повинна втручатися в економічні процеси і повинна підтримувати бідне населення, створюючи для цього потужні програми боротьби з бідністю. Інвестиції мали надходити до країни, але сама держава не повинна була ні у що інвестувати».

«У чому наш прагматизм? — веде далі екс-чиновник, що пройшов усі рівні ієрархічної драбини. — Аби зростали доходи населення і економіка, Україна повинна в неї інвестувати. Якщо сьогодні немає іноземних інвестицій, то інвестувати має держава. Це свого часу робили всі країни. Але сьогодні в нас для цього немає інструментів. Нам кажуть, а вони й не потрібні. Ви лише створіть умови, й інвестори прийдуть і все побудують. Ми кажемо цьому ні. Практика свідчить, що це не працює. Ми повинні визначити, що ми хочемо розвивати, і створити умови саме для цих галузей. Туди повинна інвестувати держава, і тоді іноземні інвестори прийдуть».

Як на успішний приклад Максюта посилається на досвід створення в Україні галузі переробки соняшнику. «Якби цього не зробили, то місце лідера посіла б якась інша країна, а ми туди постачали б сировину», — зазначає економіст. Він наголошує, що в Україні таких прикладів — небагато, а принцип економічного прагматизму добре використовувався здебільшого там, де йшлося про особисті інтереси. Він пропонує, щоб віднині в Україні на кожен закон, що його приймає парламент, дивилися з погляду користі для суспільних інтересів країни, для економічного зростання і надходження інвестицій. Наприклад, підвищується митний збір. Для торгівлі це, зважаючи на загальні теоретичні засади, можливо, й погано. Але якщо цим ми підтримуємо нашу галузь, створюємо робочі місця і умови для надходження інвестицій, то це — добре. «А щоб залагодити ці проблеми з іншими країнами, то для цього у нас є державний апарат», — зазначає Максюта.

Конкретно положення «Політики економічного прагматизму» викладали експерти  ІСЕІ Катерина Абрамченко і Світлана Ковалевська. Зокрема, Ковалевська зазначила, що політика економічного прагматизму в більшості аспектів відповідає рекомендаціям Конференції ООН з розвитку і торгівлі (ЮНКТАД). Пропонується створити інститути розвитку, а також українську корпорацію розвитку, внести зміни до низки законів і кодексів. Проте пропозиції і висновки молодих економістів далеко не у всіх випадках викликали однозначно позитивну реакцію аудиторії.

Академік НАНУ, директор Інституту економіки і прогнозування Національної академії наук України Валерій Геєць наголосив, що 7% щорічного зростання, яке передбачається «Політикою економічного прагматизму», «в найближчі п’ять років нереальні». Він також зазначає, що «в найближчі п’ять років перетворити інститути розвитку на локомотив в Україні нереалістично».

Директор науково-дослідного економічного інституту МЕРТ Ігор Мамчур зазначає, що в поняття економічного прагматизму жодним чином не вписується експорт лісу-кругляку з України і подальший імпорт меблів. «Це нонсенс!» — наголошує він. За його словами, цілі і завдання «політики економічного прагматизму» не можна не схвалити. Мамчур розповідає про схожу спробу мозкового штурму з метою визначити умови, за яких економіка України могла б щороку зростати на 7%.

«Ми тоді узяли показники за найкращі роки, коли економіка України швидко зростала, — каже він, — вивчили умови її роботи, які дали змогу отримати такі результати, і розробили свої рекомендації щодо формування відповідних інструментів і механізмів, але попередили міністра економіки: розв’язати це завдання навіть за тих умов, що були набагато кращими, ніж сьогодні, не вдасться».

Кажучи про нинішню ситуацію, економіст нагадав про постанову уряду, відповідно до якої МЕРТ має створити стратегію інноваційного розвитку галузей і підприємств країни. «Ми її ініціативно, не маючи замовлення від міністерства, розробили і відправили, — розповідає директор, — а далі я нічого не знаю, вона як у воду канула. Те ж саме з прогнозним енергобалансом, який робить в Україні лише наш інститут. Його теж ніхто не замовляв. І лише минулого тижня, коли мав зібратися енергетичний кризовий центр, мені сказали: о, так ви зробили, давайте. Так ви ж не замовляли. А як можна прожити рік і зиму без цього документа?». Директор буде радий, якщо ІСЕІ використає також і напрацювання його інституту.

У коментарі «Дню» Максюта зазначив: «Ми виклали свою економічну ідеологію і політику. Будь-які інші напрацювання, які цьому відповідатимуть, ми, з урахуванням сьогоднішнього обговорення, готові взяти і об’єднати зусилля для реалізації. Усе, що буде на користь Україні, сприятиме її модернізації, залученню інвестицій — це предмет для об’єднання зусиль, незалежно від того, хто це робитиме. Наша мета — об’єднати зусилля всіх, хто підтримує швидкий економічний розвиток України і розглядає громадян країни як початок і кінець усіх реформ, які мають робити люди і для людей».

У розмові з членом консультативної ради ІСЕІ Юрієм Мироненком «День» також зауважив, що зараз в інституті конкретизується такий розділ політики економічного прагматизму, як соціальні орієнтири для країни. У дослідженні він має назву «від  утриманства і патерналізму — до благополуччя і самореалізації». Проте розробники, за словами Мироненка, зіткнулися з проблемою: у країні для реалізації цього напряму немає потрібних ресурсів. І вибір, зазначає управлінець з чималим досвідом практичної роботи, зробили на користь прискореного розвитку експортної та інвестиційних складових. «Лише домігшись успіху на цьому напрямі, — переконаний Мироненко, — можна буде підвищувати соціальні стандарти для населення».