ЗАПИТАННЯ «Дня»

Україна сьогодні на порозі прийняття багатьох важливих рішень. Але якщо на початку року здавалося, що всі цілі вже визначені (Європейський Союз і НАТО), то пізніше з’ясувалося, що влада, як і попередній уряд, усупереч заявам періоду виборчої кампанії, збирається співпрацювати також і з ЄЕП, обмежуючи участь України в цій організації зоною вільної торгівлі без винятків і вилучень. Разом із тим, Росія помітно посилила свою позицію, й уже не стільки говорить про різношвидкісну інтеграцію, скільки натякає, що за такої постановки питання Україною інші учасники ЄЕП можуть стати в позу й обрати щодо неї принцип «усе або нічого». Щоправда, у викладі для преси проблема виглядає набагато м’якішою. За словами міністра промисловості та енергетики Росії Віктора Христенка, «термін «умовляння» непридатний до тієї роботи, яку ми ведемо». «Тому дилеми — або з нами, або проти нас — у ЄЕП не існує», — вважає В. Христенко. І все ж, чи можливе існування ЄЕП без України? Із цим запитанням «День» звернувся до своїх експертів.

Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, екс-секретар в уряді Віктора Ющенка:

— ЄЕП без України буде дуже урізаним. Якщо подивитися на карту, то ЄЕП iз Україною займе територію, що не має зараз аналогів у світі. Це буде колосальна територія з величезним геоекономічним потенціалом. Якщо добре вести справи, можливості будуть просто приголомшуючими. Це й виходи до багатьох морів, колосальні запаси мінеральних добрив Росії, хороший людський потенціал великих міст України та Казахстану, та й Білорусь Лукашенко, напевно, не остаточно зіпсував. Принаймні, фахівці там мали залишитися. Це вихід в Європу, на південь, схід — геоекономічний простір неймовірний. Без України ЄЕП буде вже не таким цікавим і перспективним — скорочується підхід до Чорного моря, зменшується кількість кадрів. Крім того, наша помаранчева революція створила потужний прецедент, який свідчить, що навіть прості люди мають силу, щоб керувати країною. Звісно, зараз є розчарування, втома, однак прецедент збережеться на віки й люди почуватимуться впевненіше. В інших країнах такого «простору» немає.

Якщо дотримуватися інтересів кожної окремої нації, розвиток забезпечено. Тільки до всіх питань має бути консенсусний підхід. Об’єднати нас на даному етапі може тільки створення території вільної торгівлі — інше під знаком питання. Наша економіка хоча й слабкіша за російську, однак існує за рахунок обробних галузей, а не за рахунок видобувних, а отже перспективнiша. Тому погодитися на умови Росії було б просто безглуздо й непередбачливо. Якщо ми таке зробимо, це буде повторення історії з СНД.

Сергій ЛИТВИНОВ, генеральний директор компанії «Коніка-Мінолта Україна»:

— Мені здається, що створення такого союзу в цьому разі втратить сенс. Аналізуючи значення України в економіці СРСР, а вона грала важливу роль у створенні сумарного ВВП і промислового та військового потенціалу, можна точно зрозуміти, чому керівництво країни тоді не допускало створення дійсно автономного комплексу на базі республіки. Після розпаду Союзу така політика призвела до того, що наша країна була не готова до власної незалежності, однак комуністи знали, що робили, — утримати таку могутню республіку інакше було неможливо. Проте вони не могли не створити настільки потужні виробничо-господарські комплекси, що декілька десятків українських міст грали величезну роль в успішному існуванні СРСР. Тому, якщо Україна відмовиться від ЄЕП, у його складі залишиться практично одна Росія. І не в тому значенні, що вона очолюватиме — це й нині відбувається. Просто ті приблизно 30% економічного потенціалу, які могла б внести Україна, залишаться незаповненими.

Андрій БЛИЗНЮК, директор Національної асоціації розвитку торгівлі та бізнесу:

— На мій погляд, існування ЄЕП без участі другої за величиною країни в Європі, тобто України з її потенціалом і економічними ресурсами неможливо та й просто безглузде. Росія з Казахстаном і Білоруссю чудово контактують і без цього. ЄЕП саме й задумувався для того, щоб втягнути Україну в об’єднання. Якщо ж наша країна відмовиться, ніхто цим союзом не займатиметься.

Залучення ж в обхід України югославських республік і Молдови також навряд чи матиме місце — відмова України зведе нанівець усю доцільність такого об’єднання. ЄЕП, звісно, робилося не під Україну, однак вона грає в перспективах його створення важливу роль. Для Росії, Білорусі й Казахстану дуже важливі українські, як виробничі, так і людські, ресурси. Крім того, не можна не звертати увагу на можливий політичний вплив через ту ж економіку. Диктуватиме правила Росія, й вона задіє для цього сили всіх країн. Однак, якщо вони все ж таки вирішать створюватися без нас, то Україна нічого не втратить і, можливо, навіть убезпечить себе від можливої російської інтервенції на свою територію. Тут треба все дуже ретельно обдумати, щоб потім не волати у відчаї, що ми розраховували на щось інше. Але якщо Україна зможе відстояти власні інтереси й вирішить увійти до ЄЕП, то від цього виграють усі. Якщо ж вона непередбачливо не скористається максимумом можливостей зберегти себе, то виграють усі, крім України.

Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України:

— Я думаю, що існування ЄЕП без України цілком можливе. Є й інші держави, які можуть встановлювати відносини з ЄЕП. Звісно, з погляду економічних чинників, для Росії було б цікавіше, якби Україна брала участь у цьому блоці, але я думаю, що ці країни могли б обійтися й без неї. Я не бачу якихось причин, чому б цього не могло бути. Звісно, є ще ЄвроЗЕС, де Україна також не перебуває, тому цілком можуть бути заперечення з приводу дублювання організацій. Однак це будуть не дубльовані, а паралельні структури. ЄвроЗЕС створювалося на політичному нюансі, договорі про колективну безпеку. А ЄЕП більш орієнтований на економіку. Цілком можливо, вони зіллються, але не всі країни ЄвроЗЕС підтримують ЄЕП.

Павло ЯХНО, президент Союзу економічного співробітництва Україна—Чехія:

— Це неможливо насамперед через те, що Україна певною мірою є постійним транзитним шляхом між Європою та Азією. Її транспортні розв’язки саме є однією з основних переваг мати Україну за союзника. Вона стоїть кісткою в горлі у тих країн, які хочуть одночасно брати участь у житті країн Європи та країн Азії. Саме тому існування ЄЕП без України, з погляду Росії, та перехід на співпрацю з нею тільки в рамках двосторонніх домовленостей, не здається мені дуже розумним. Набагато простіше й вигідніше втягнути нас у цей союз, що, власне, вже практично сталося. Адже Україна приваблива не тільки своїм транспортним вузлом. Можу точно сказати, що наші фахівці вважаються у багатьох країнах висококваліфікованими й ціняться дуже дорого. Це приваблює Європу й це приваблює Росію. Саме із цього випливає створення ЄЕП і спроба схилити Україну в цей бік на противагу її можливому членству в ЄС.

Анжела ПРИГОЖИНА, старший фахівець фінансового сектору Світового банку:

— Iз погляду політичної доцільності, це об’єднання цілком можливе. З погляду економіки, це безглуздо. Але тут виникає така проблема: а чи потрібне все це самій Україні? Так, без нас ЄЕП як союз держав втратить свою привабливість і доцільність. Однак, враховуючи активність нашого керівництва, можна сказати, що замість ідеї ЄЕП з’явиться нова ідея інтеграції. Усе, що робиться, як то кажуть, на краще, тому цілком імовірно, що нежиттєздатне об’єднання ЄЕП заміниться чимсь більш адекватним, що відповідатиме інтересам усіх країн-учасниць.