Земельні бої немісцевого значення
Приводом для чергових суперечок між Кабміном і Банківською стали земельні аукціони. Звинувачуючи один одного в пособництві корупції, учасники пристрасної полеміки і не помічають, що вкотре разом із водою ризикують виплеснути і саме немовля — ідею прозорого конкурентного земельного ринку.
НОВЕ — ЦЕ НЕ ЗОВСІМ ЗАБУТЕ СТАРЕ
Приймаючи кермо влади Кабміном, Юлія Тимошенко відразу заявила, що одним із головних пріоритетів його діяльності стане запровадження обов’язкового правила продажу земель несільськогосподарського призначення через аукціони. На думку глави уряду, відкритий і конкурентний порядок продажу землі комунальної і державної форми власності виключить корупційні схеми, наповнить державний бюджет необхідними для соціальних програм коштами.
Заради справедливості, потрібно зазначити, що продаж земельних ділянок, а також прав оренди на них через аукціони практикується в Україні вже давно. Перший земельний аукціон відбувся в Харкові 21 січня 1994 року. Тоді було реалізоване право оренди на земельну ділянку з об’єктом незавершеного будівництва. Новий орендар дістав право 50 років розпоряджатися ділянкою, з перспективою продовження оренди ще на 50 років.
У харків’ян відразу ж з’явилися послідовники. Земельні торги стали проводитися повсюди, ось тільки єдиних загальнодержавних правил їх проведення не було. Місцеві держадміністрації і органи місцевого самоврядування — розпорядники земельних ділянок комунальної і державної власності — готували й затверджували автономні правила проведення земельних торгів. Кожен на свій розсуд формував лоти, визначав їх стартову ціну і под. Не можна сказати, що місцева влада діяла в неправовому полі: в цьому випадку підмогою для них були Закони України «Про місцеве самоврядування» і «Про місцеві державні адміністрації». Але все ж таки відсутність нормативно-правових актів, що встановлюють для всіх єдині правила гри, давала право будь- якому учаснику, незгідному з результатами аукціону, оскаржити їх у суді і визнати торги недійсними.
Коли земля з простого об’єкта торгів стала об’єктом національної безпеки, необхідність закріпити на законодавчому рівні єдині правила аукціонів стала ще більш актуальною. За рекордно короткий термін Державний комітет України із земельних ресурсів (головний державний орган, що відає земельними питаннями) видав на гору проект Порядку проведення аукціонів. Щоправда, спочатку він носив назву тимчасового. Але, очевидно, розсудивши, що не буває нічого більш постійного, аніж тимчасове, Кабмін трансформував його на просто Порядок, прибравши прикметник «тимчасовий». Пройшовши узгодження в усіх міністерствах і відомствах, 22 лютого цього року Порядок був затверджений Кабінетом Міністрів.
АУКЦІОНИ ЯК ТЕСТ НА «ПОМАРАНЧЕВІСТЬ»
Здавалося, представники місцевої влади повинні були зітхнути з полегшенням: до прийняття цього документа негласно були припинені всі операції із землею, що негативно позначилося на соціально-економічному розвитку регіонів. Але замість схвалення на місцях, до дому на Банківській потяглася низка скаржників: регіональні урядовці, домігшись аудієнції у Віктора Ющенка, прохали скасувати ряд нововведень, якими місцеве самоврядування усувалося від проведення аукціонів, а організацію торгів було покладено на територіальні підрозділи Держкомітету із земельних ресурсів. 7 квітня, в день Благовіщення, Президент підписав Указ про припинення дії постанови Кабміну №90 «Деякі питання проведення земельних аукціонів». «Ні Конституцією України, ні іншими законодавчими актами повноважень, що стосуються затвердження порядку проведення земельних аукціонів із продажу земельних ділянок, Кабінетові Міністрів України не дано», — виніс свій вердикт гарант Конституції. Реакція Кабміну була негайною. «Сьогодні святкує свою перемогу вся земельна мафія в Україні», — дізнавшись про президентський указ, заявила Юлія Тимошенко. Що ж до законності- незаконності своїх дій, глава уряду нагадала Президентові, що аукціонний продаж землі передбачений законом про Держбюджет на 2008 рік. Виходить, визначаючи порядок аукціонів, Кабмін діяв у межах своєї компетенції?
Притиснутий аргументами до стінки, Президент був змушений публічно пояснити свою позицію. «Мене хвилює те, що уряд іде дорогою створення монополій, яка через непублічність процесу може сформувати ще більш тінізований простір у організації земельних відносин, особливо в питанні купівлі- продажу землі», — з властивою йому витіюватістю думки, заявив Президент і закликав уряд враховувати інтереси місцевих громад, а також будувати земельні відносини на конкурентній основі. Аукціонну схему Кабміну він порівняв із роботою нещодавно ліквідованої тендерної палати. «Переконаний, що це нова схема корупції», — заявив Віктор Ющенко. Ще більш різким був у оцінці діяльності уряду Віктор Балога: «Держкомзем очолює ставленик БЮТ Володимир Воєводін — близький друг і бізнес-колега горезвісного «бютівського» землевласника, народного депутата Богдана Губського. Кабінет Міністрів через цей комітет намагається створити механізм ручного перерозподілу землі. Кому це вигідно? Відповідь на це запитання очевидна».
Але Юлію Тимошенко не так просто збити з наміченого курсу. Вона продовжує наполягати, що її уряд запроваджує «правила, які повністю виключають корупційні дії урядовців при передачі земель несільськогосподарського призначення». 17 квітня Кабінет Міністрів, внісши істотні зміни до документа, ухвалив постанову про аукціони вдруге. Рівнобіжно у відповідь на критику, що порядок відчуження землі, зокрема, шляхом аукціону, повинен регулюватися законом, а не постановою Кабміну, уряд затвердив також проект закону про внесення змін до статті 137 Земельного кодексу України, які нададуть право Кабміну встановлювати порядок проведення земельних торгів. Чому не законопроект про аукціони? Та тому, що, як заявила Юлія Тимошенко, «через парламент аукціони не пройдуть». Опозиція, скориставшись розбіжностями, якi виникли мiж прем’єром і главою держави, буде знову діяти за принципом: чим гірше — тим краще. До речі, у Верховній Раді ще 16 січня було зареєстровано законопроект члена фракції «БЮТ» Олександра Фельдмана, в якому також пропонується внести зміни до Земельного кодексу, що дозволяють уряду затверджувати порядок проведення аукціонів, і якому так і не був даний хід.
А ПРЕЗИДЕНТ СУМНІВАЄТЬСЯ...
Уряд Тимошенко в черговий раз демонструє, що готовий іти на компроміс. У новому документі Кабмін, враховуючи побажання Асоціації міст і громад України, відмовився від ідеї покласти організацію торгів на територіальні підрозділи Держкомзему. Згідно з документом, всіма питаннями щодо підготовки та організації торгів буде відат місцева влада, але при цьому вона повинна узгоджувати свої дії з Держкомземом. Однак норма про обов’язкове ліцензування підприємств, які проводять аукціони, в документі залишилася. Адже вона викликала особливо негативну реакцію в усіх зацікавлених у торгах осіб. Річ у тім, що ліцензії на право продажу землі немає в жодної фірми. Усі вони досі користувалися ліцензією на біржову торгівлю нерухомістю. Не вимагали від продавців і документів, які підтверджують їхню освіту і кваліфікацію, необхідні тепер для отримання ліцензії.
Залишився в Порядку і суперечливий пункт, за яким підготовка лотів до продажу повинна тривати не більше трьох місяців. Якщо врахувати, що підготовка необхідних документів до аукціону згідно із законом повинна затверджуватися двома сесіями місцевих рад, а сесії, всупереч закону про місцеве самоврядування, можуть провадитися раз і на два, і на три місяці, то ця норма є важко здійсненною.
Не прописано в Порядку проведення аукціонів і те, як розподілятимуться кошти, виручені від продажу землі. Раніше 90% від торгів залишалося в місцевому бюджеті, а 10% надходило до держбюджету. Ці суперечливі моменти і стали черговим приводом для звернення Президента країни до Конституційного Суду з проханням винести правовий вердикт постанові Кабміну.
Схоже, в земельному питанні обидві сторони зійшлися не на життя, а на смерть. Скільки часу триватиме жорстке протистояння і на які компроміси потрібно піти урядові, щоб завмерлий земельний ринок знов запрацював, сказати важко. Але поки політики зайняті полемікою, на місцях іде робота над уточненням параметрів земельних ділянок, які буде виставлено на аукціони, встановленням їхньої нормативної грошової оцінки.
— Уже на 1 квітня у нас був готовий список зі 199 вільних інвестиційно привабливих земельних ділянок, які ми хоч завтра можемо виставляти на аукціон, — говорить начальник головного управління земельних ресурсів у Вінницькій області Олексій Коник. — По десять і більше земельних ділянок — у Бершадському, Гайсинському, Немирівському, Погребищенському районах, а також у містах Вінниці та Ладижині. Минулого року ми видали «Каталог вільних земельних ділянок», які можуть бути приватизовані на конкурентній основі. Зараз, після завершення інвентаризації земель районів, плануємо перевидати каталог, із урахуванням нових пропозицій.
На думку обласного землевпорядника, якою б не була ухвала щодо аукціонів, проектні, землевпоряджувальні роботи все ж таки повинні виконувати державні підприємства, тому що, як свідчить практика, люди їм більше довіряють.
Поки йдуть дискусії, головних втрат від земельних боїв не місцевого значення зазнають територіальні громади (особливо сільські, селищні, малих і середніх міст), для яких кошти від земельних торгів є ледве чи не єдиним джерелом для розвитку.
