Зерно знову пливе до рук монополістів
Проблема номер два — де сушити зерно? Великі господарства забезпечені елеваторами. Дрібніші майже не мають до них доступу, а тому змушені переплачувати власникам елеваторів. Через нефіксованість тарифної політики на послуги елеваторів, ціни на прийом, сушіння та відвантаження зерна дуже коливаються. Так, у Сумській області вартість сушіння зерна коштує від 8,50 гривень до 10 гривень за тонну. В інших областях — від 23 до 32 гривень. Питанням правомірності підняття тарифів на зберігання зерна зацікавився Антимонопольний комітет України. Але чи не запізно там схаменулись, бо зерно вже потрібно сушити й зберігати, а перевірки можуть тривати не один тиждень чи, навіть, місяць.
Проблему дефіциту елеваторів для дрібних фермерських господарств уряд пропонує розв’язати за рахунок закупки міні-елеваторів у японської корпорації «Міцуї». «Якщо хочете входити в аграрний ринок України, елеватори — це ключ», — заявила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на зустрічі з японськими виробниками.
Проблема номер три, на думку Томича, дилема: продавати зерно зараз чи притримати? Якщо у господарстві існує свій склад або договір з елеватором — питань немає: зерно лежатиме до весни, коли зернотрейдери купуватимуть його за ціною вдвічі вищою, ніж сьогодні. В іншому випадку збіжжя одразу скуплять зернотрейдери або посередники, але за низькою ціною. Селяни ідуть на це, бо більшість із них мають кредити в банках, які потрібно гасити своєчасно.
Тому єдиний більш-менш прийнятний варіант для фермерів — здавати зерно Аграрному фонду під заклад. У такому разі виробник завозить зерно на елеватор фонду, а держава виплачує йому 60% від мінімально встановленої ціни. Протягом восьми місяців селянин або продає зерно державі, або викуповує його в фонду. Такі закупки фонд почав здійснювати, але при нинішньому його фінансуванні здати зерно зможуть не всі бажаючі. В аграрному міністерстві розраховують на 1,2—1,3 мільярда гривень для фінансування потреб фонду. Звичайно, це не крапля в морі, але для нормальної підтримки селян потрібно додати ще хоча б 2 мільярди гривень, говорить Томич. Гроші на хороші цілі пропонує взяти з програми рекапіталізації банків, адже вони, навіть маючи фінансову підтримку від держави, не кредитують реальну економіку. А без цього фермерським господарствам не вижити.
Підтримати селян можна в інший спосіб, натомість додає представник Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Віталій Львов. Потрібно нарешті створити зернові кооперативи, які вже довели свою ефективність у Франції, Італії та в країнах пострадянського простору. Зернові кооперативи — це об’єднання підприємців однієї галузі, які, зібравши зерно, визначають, де його зберігати, куди, кому і за скільки продавати. Чому в Україні досі не організували таку прозору структуру відстоювання селянських інтересів, Томич пояснює просто: мовляв, головні захисники зерноперекупників знаходяться в парламенті.
Натомість народний депутат, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, перебуваючи в одному із сільськогосподарських підприємств у Кіровоградській області, пояснив усі проблеми на аграрному ринку просто. Мовляв, вони пов’язані з тим, що держава не виконує своїх обов’язків як ключовий агент на аграрному ринку, оскільки «вона має підставляти своє плече і тоді, коли падає ціна, і тоді, коли ціна зростає». Яценюк переконаний, що для управління сільськогосподарським комплексом необхідно уявляти реальний продовольчий баланс країни. «Сьогодні його ніхто не знає, тому що як такої статистики, скільки ми споживаємо і виробляємо, не існує», — підсумував він.
