Зернова пропозиція:

Чутки про подорожчання хліба в урожайному році сприймаються як відверто зловмисні. Але, схоже, вони вже починають реалізовуватися в зв’язку з об’єктивними причинами — недостачею зерна на внутрішньому ринку. За даними аналітиків, кількість пропозицій на ринку помітно зменшилася. Основна причина — прогнозований майбутній неврожай, зумовлений як осінньою засухою, так і несприятливими для селян закупівельними цінами на зерно. В результаті плани на посівну кампанію було зірвано: засіяно лише 83% площ, відведених для озимих культур.

Як розказали «Дню» в Мінагрополітики, повністю справилися зі своїм завданням лише кілька, переважно східних областей. В інших недосів склав чверть, а то й третину площ. Причому, за даними міністерства, навіть у тих областях, які змогли посіяти необхідну кількість озимих, ніхто не може гарантувати, що всі посіви зійдуть. Прогноз Мінагрополітики, який слідує з несприятливих погодних умов дуже жорсткий: загине 2,1 млн. га озимої пшениці з посіяних 4,4. А валове виробництво продовольчої пшениці очікується в межах 5 млн. тонн, що істотно не дотягує до середньорічних показників за останні п’ять років. Щоправда, після дощів, які останні днів десять ідуть на території всієї країні, ситуація дещо поліпшилася. Однак розраховувати хоч би на середньорічний показник можна лише за умови, якщо погода до наступних жнив буде ідеальною, а в господарств будуть такі ж умови для роботи.

Але повернімося до нинішніх проблем споживача. Налякані прогнозами, переробники зерна почали скуповувати пшеницю, яка залишилася. Ця хвиля попиту викликала підвищення закупівельних цін. Але, як заявив «Дню» голова президії Всеукраїнської асоціації пекарів Михайло Стадник, сільгоспвиробники вперлися й із початку жовтня практично припинили реалізацію продовольчого зерна. Справа в тому, що дрібні господарства змололи своє зерно та продали його за низькими цінами відразу ж після жнив — у них запасів уже немає. А великі не поспішають, розраховуючи в майбутньому на підвищення ціни.

Така ситуація змушує окремі українські підприємства розпочати переговори про закупівлю пшениці третього класу, яка сьогодні на нашому ринку практично не пропонується. Але «телушка» за морем хоч і дешева, але ж переправа, зрозуміла річ, грошей вимагає. Тому вже сьогодні зростають ціни на пшеничне борошно вищого ґатунку — на 30—100 грн. за тонну, й особливо — на півдні та сході країни. Спокійніша ситуація з менш запитаною мукою першого та другого сортів. Ціни на неї поки що залишаються стабільними. Учасники ринку зазначають, що ціни на свою продукцію підіймають переважно великі виробники, які мають налагоджені канали збуту. Дрібні переробники поки що не ризикують іти цим шляхом, щоб не погіршити темпи збуту муки. Проте й вони не зможуть обійти загальну тенденцію та планують переглянути свої ціни найближчими днями.

Як розповів «Дню» М. Стадник, великі виробники хлібобулочних виробів закупили пшеницю третього та четвертого класу на 3-4 місяці, тому ціни на хліб поки що знаходяться на колишньому рівні. Коли ж власні запаси вичерпаються й компанії будуть вимушені закуповувати зерно за вищими цінами, споживачі будуть змушені змиритися з тим, що ситуація, яка склалася з продовольчим зерном і цінами на муку, накладе свій відбиток і на хлібні ціни.

Трохи більше, ніж іншим, пощастило в цьому плані Києву. Незважаючи на вересневу заборону регулювати ціни на хліб, столична адміністрація на початку жовтня встановила оптово-відпускні ціни на муку виробництва ЗАТ «Київмлин». Тепер ціна тонни пшеничної муки першого сорту, враховуючи її доставку на хлібопекарні підприємства, 1211 гривень, пшеничної муки другого сорту — 1066 гривень, житньої муки — 784 гривні. Схоже, столичним мукомолам це рішення влетить у копійчину. Але не виконати його вони, очевидно, не можуть. Не випадково ж у «Київмлині» відмовляють від коментарів журналістам, які цікавляться, й кидають телефонну слухавку, навіть не вислухавши до кінця коректного запитання «Дня». Природно, які можуть бути коментарі, якщо міський голова знову йде на вибори, пообіцявши тримати ціни на хліб до кінця року на колишній позначці. Щоправда, й він не приховує, що наступного року можуть бути зміни, пов’язуючи це насамперед із державним бюджетом, який поки що не схильний передбачити для Києва обіцяний законодавством мільярд гривень, а отже — звужуючи можливості міської влади субсидувати закупівлю зерна та муки. Поки що Київ, дійсно, досяг у цьому великих успіхів. Незважаючи на те, що середня зарплата в столиці істотно вища, ніж у провінції, ціни на хліб в середньому на 32% нижчі, ніж в інших регіонах.

Чи можна якось розповсюдити київський досвід? Стадник, як варіант, пропонує державі додатково закупити понад три млн. тонн продовольчого зерна, одночасно заборонивши його експорт із країни. На його думку, необхідно також передбачити в проекті держбюджету на 2006 рік цільову компенсацію на закупівлю продзерна підприємствами хлібопекарної галузі.