Змагалися експорт з імпортом

Торік вперше за останні вісім років торговельний баланс і поточний рахунок України були зведені з дефіцитом. Та все ж експорт знову відновив позитивну динаміку, яка вимірювалася двозначною цифрою.( Водночас відбулася стабілізація темпів зростання імпорту, хоча його абсолютні обсяги перебували на історичному максимумі.

ТЕНДЕНЦІЇ

У структурі експорту закріпилася прогресивна тенденція збільшення питомої ваги продукції машинобудування (його частка зросла до 14%). Tак само можна характеризувати й тенденцію щодо переважаючого зростання імпорту інвестиційного спрямування. Досить сказати, що ввезення машин і обладнання становило 30% у загальному обсязі імпорту товарів (у відповідному періоді 2005 року 27%). Навіть після підвищення цін на газ залишалася відносно стабільною частка ввозу енергоносіїв. Від’ємне сальдо за статтею доходів стало більш вагомим під впливом рекордного притоку іноземних інвестицій у 2005—2006 роках і відповідного вивезення відсотків. Збереглося і позитивне сальдо балансу експортно-імпортних операцій у сфері послуг, хоча воно не виправдало оптимістичніших очікувань. Поточні трансферти залишилися одним із вагомих джерел надходжень валюти. Це сприяло встановленню більшої рівноваги складових платіжного балансу.

БАЛАНС СИЛ

Фінансовий рахунок залишився профіцитним. З листопада позитивне сальдо вже було достатнє, щоб «компенсувати» дефіцит рахунку поточних операцій. Протягом року прискорилася національна капіталізація іноземних заощаджень. А Україна повніше використовувала ситуацію глобального профіциту. Як наслідок, інвестиційний попит «повернувся з канікул 2005 року». І що він побачив? Споживчий бум тривав. Динаміка ВВП все ще поступалася руху сукупного попиту, який не зійшов з пікового рівня. Повернення дефіциту торгового балансу і поточного рахунку в цілому зменшило потребу в емісії на викуп валюти. Тож валютні резерви зростали, але втричі повільніше ніж у 2005 році. При цьому поточний рахунок тиснув на гривню донизу, а фінансовий тягнув її вгору. Сили впливу були врівноважені і сприяли стабільності базового значення обмінного курсу.

Потрійний дефіцит (поточного фінансового рахунку і бюджету) був тимчасовим. З півроку дефіцит бюджету співіснував з дефіцитом платіжного балансу (поточного і фінансового рахунків). Але рік завершили з подвійним дефіцитом — поточного рахунку і бюджету. Зведений платіжний баланс став позитивним. Валютні резерви зросли, хоча в основному завдяки зовнішнім запозиченням як уряду, так і банків та корпорацій.

2006 року Україна менше виробляла, ніж споживала і жила фактично не на зароблене. Нагадаємо, що у лютому держава змінила платіжну позицію — з нетто-кредиторської (1999—2005 рр.) на нетто-дебіторську. Це сталося вперше з 1998 року. Але у такій ситуації перебували всі перехідні економіки, які здійснювали ринкову трансформацію (крім Росії), і тому її не варто драматизувати. Сьогодні лише Росія має позитивне сальдо поточного рахунку (воно вже багато років тримається в межах 8—18% ВВП). А у Туреччини профіцит рахунку взагалі був зафіксований лише одного разу — у 2001 році (2,3% ВВП). Водночас Україні важливо запобігти тому, щоб дефіцит тримався настільки довго, що валовий зовнішній борг перетнув межу комфортного коридору. Вважається нестабільним сальдо, яке перевищує 5%. В Україні воно було надмірно додатнім у 2002 році (7,5%), у 2003-му (5,8%), у 2004-му (10,6%). Торік, за моїми розрахунками, дефіцит поточного рахунку становив лише 1,5% ВВП. Тому потреба у коригуванні зовнішнього дисбалансу не була нагальною. У 2006 році зовнішні активи України почали відчутно зростати. Вони перевищували прямі гарантовані фінансові зобов’язання перед іноземними контрагентами.

Однак негативна різниця у рахунку поточних операцій свідчить, що динаміка валового наявного національного доходу України була минулого року недостатньою, щоб задовольнити сукупний попит, який продовжує зростати у двозначному вимірі.

Уповільнення економічного зростання у першому кварталі поєдналося із бумом споживання. Це віддзеркалює довгострокову тенденцію 2004— 2006 років, коли реальні доходи збільшувалися втричі швидше, ніж ВВП. Повернулася тенденція легалізації доходів. Їхня позитивна динаміка дещо відстала від минулорічного графіку, але прискорилося «освітлення» зарплати.

За таких умов розширення імпорту стало невідворотним. Тому і виник дисбаланс у поточному рахунку. Але вирішальний внесок в його утворення зробила інвестиційна експансія. Вона і сформувала ресурсний дефіцит. Утворилася негативна різниця між заощадженнями, які примножувалися повільніше, та інвестиціями, які зростали у 5 разів швидше, ніж рік тому. Фаворитом імпорту залишилося машинобудування. Зросли потреби в обладнанні і машинах для модернізації зношених основних фондів. Вітчизняне машинобудування було не в змозі справитися із їхнім задоволенням. Тому країна вимушено покладалася на інвестиційний імпорт. Споживчий бум доповнився інвестиційним. Таке поєднання потребувало додаткових заощаджень. Натомість висхідна динаміка ВВП у першому кварталі поступалася минулорічній.

СТОП-КРАН

Впливав на збереження негативного сальдо і дефіцит державного бюджету. Незабезпечені видатки були здебільшого споживчими і підштовхували ввезення товарів невиробничого призначення з-за кордону. За політичних причин знизити соціальні стандарти, сформовані в умовах експоненціального росту ВВП (2003—2004 рр.) було неможливо. Нестачу власного товарного покриття компенсував імпорт. Він прискорився. Бюджетний дефіцит підштовхував імпорт, а той «додав тяги» збільшенню дисбалансу зовнішньої торгівлі. Якщо б політичним і макроекономічним вибором стало скорочення імпорту, то для цього були б потрібні не курсові «контратаки» чи тарифні гальма, а включення «стоп-крану» для надмірних бюджетних видатків і навіть їх певного скорочення.

Енергетичний імпорт подорожчав і теж став фактором збереження дефіциту поточного рахунку. Також треба врахувати легалізацію імпорту і боротьбу з псевдоекспортом, що позначилося на реальній зміні сальдо поточного рахунку.

Лейтмотив викладених узагальнень полягає у тому, що внутрішня енергія економічного зростання була недостатньою, щоб без залучення іноземних заощаджень одночасно забезпечувати міцну інвестиційну динаміку і утримувати соціальні стандарти розвитку в двозначному вимірі. Потрібні були нормалізація бюджетних видатків на невиробничі потреби і забезпечення радикальних змін в енергозбереженні. 2005 рік Україна закінчила хоча й з профіц итом поточного рахунку, але при зростанні інвестицій в основний капітал лише на 1,9%, а ВВП — на 2,6%. У 2006 р. відповідні показники становили 16% та 7%, хоча їх супроводжував дефіцит торговельного балансу. Таку ресурсну нестачу можна було профінансувати. Перш за все, через залучення прямих іноземних інвестицій. Це дасть змогу і надалі фінансувати надлишковий сукупний попит на переважно безборговій основі. Разом з тим необхідно буде утримати динаміку росту ВВП і збільшити масштаби національних заощаджень. Сьогоднішній розрив у поточному рахунку не є надмірною жертвою на користь відновлення економічного зростання у прискореному форматі.

Сходження з орбіти високопрофіцитного поточного рахунку (2003—2005рр.) до більш збалансованого варто позитивної оцінки. Величина валового боргу України і стан її міжнародної ліквідності все ще не містять неприйнятних обмежень для експансії зовнішніх запозичень. Різке зростання імпорту машин, обладнання, металів стало одним із індикаторів інвестиційного пожвавлення. Воно кореспондується з приростом прямих іноземних інвестицій на рівні історичного максимуму. Тому низькодефіцитний поточний рахунок слід оцінити як прийнятну плату за збільшення притоку інвестицій і підтримку споживчого попиту, що стали рушіями зростання економіки.

Більш збалансований і близький до рівноважного поточний рахунок покращує можливості диверсифікації каналів руху грошової пропозиції. На фоні зменшення ролі купівлі валюти підвищиться значення операцій з цінними паперами на відкритому ринку. Зростатиме роль щоденного рефінансування і посилиться мотивація до розширення спектру інструментів управління рухом монетарних агрегатів.

До того ж дефіцит поточного рахунку 2006 року не вказує на необхідність радикальної корекції економічної політики, тому що має ситуативний характер в силу стабілізації цін на метали і зростання на енергоносії, перш за все на газ. Крім того, дефіцит поточного рахунку менше одного відсотку ВВП знаходиться далеко від верхньої межі (5%) коридору безпеки і відповідає специфічним особливостям економіки, що потребує модернізації і водночас перебуває у обмеженому стані щодо заощаджень і потреб їх капіталізації.

ПЛАН НА ЗАВТРА

Наміри відновити цього року позитивне сальдо у торговельних операціях можуть отримати шанси на втілення, якщо влада буде здатною помірковано зменшити рівень державних споживчих видатків і, відповідно, дефіциту бюджету. Водночас треба протидіяти здешевленню імпорту за рахунок стримування інфляції і реальної ревальвації ефективного обмінного курсу гривні (РЕОК). Надзвичайно важливо розгорнути амбіційні програми енергозаощадження. При цьому було б виправданим підтримувати імпорт інвестиційних товарів, а також м’ясопродуктів у межах обґрунтованих квот і енергоресурсів та інших видів критичного імпорту, необхідних для розширення експорту. Не можна випускати з поля зору і ту об’єктивну обставину, що зростання ВВП і, у тому числі, номінальних доходів громадян стимулює імпорт у певних масштабах, мінімально необхідних для збереження впевненого економічного піднесення і цінової стабільності. Тому різко загальмувати імпорт без шкоди для зростання економіки і ризику прискорення інфляції було б надто небезпечно. З огляду на усі ці фактори ймовірність виходу на позитивний торговельний баланс у 2007 році можна оцінити як 50%. Крім вищеназваних чинників, після вступу до СОТ діятимуть також зменшення обмежень на ввезення товарів і надання послуг, в тому числі в банківському секторі, зростання імпорту обладнання у зв’язку з інтенсифікацією притоку прямих іноземних інвестицій. Можна також передбачити подальше подорожчання імпорту природнього газу, що надходить з Росії.

Дещо вищою може бути ймовірність виходу на позитивний поточний рахунок платіжного балансу. Цьому сприятиме розширення експорту електроенергії, в т.ч. в Росію, Молдову, Білорусь, Румунію, підвищення рівня завантаження нафтопроводів і газопроводів. збільшення обсягів грошових надходжень до країни за статтею «поточні трансферти».

Найбільш сприятливими сьогодні виглядають перспективи рахунку фінансових операцій. У липні — грудні — сальдо фінансового рахунку вже перебувало в царині профіциту. Посилювався тренд на чистий притік капіталу. Високою є ймовірність його закріплення у 2007 році. Це уможливить утримування зведеного платіжного балансу на бажаному рівні рівноваги. Стабільним буде і обмінний курс гривні. У той же час, якщо у 2007 році і поточний і фінансовий рахунок стануть профіцитними, інтенсифікація купівлі валюти з боку Нацбанку може посилити інфляційний тиск в економіці. Якщо Нацбанк зменшить свою участь у валютних інтервенціях, то можна ставити питання щодо переходу до більш активної фази лібералізації валютного регулювання. Разом з урядом Нацбанку необхідно розробити і задіяти заходи, спрямовані на закріплення минулорічної тенденції до послаблення РЕОК. Головними у цьому мають бути зусилля уряду щодо виходу на бюджетний інфляційний орієнтир (7,5%) і початок реального переходу Нацбанку до більш гнучкого курсоутворення. Мегарегулятор банківської системи мав би тимчасово утриматися від різкого обмеження валютного кредитування. У цій сфері Нацбанк може віддати перевагу збільшенню резервних вимог під деякі види запозичень громадян в іноземній валюті. Водночас коаліція і уряд могли б прискорити розгляд законопроектів з питань лібералізації валютного регулювання. Для утримання позитивної динаміки експорту і тим більше для її покращення існують певні інструменти. Це — державне супроводження експорту через створення відповідної агенції, подальша девальвація РЕОК шляхом зменшення інфляційних диференціалів з країнами — головними торговельними партнерами, підвищення ефективності кредитування експорту Ексімбанком, вдосконалення обслуговування поточних трансфертів від громадян, що працюють за кордоном та системи управління реекспортом. Для стабілізації динаміки імпорту необхідно зменшити дефіцит бюджету, помірковано знизити темп зростання доходів і пом’якшити наслідки споживчого буму, реалізувати національну міжгалузеву програму імпортозаміщення, стимулювати імпорт інноваційних технологій замість традиційних споживчих товарів, зменшити імпорт газу, вдосконалювати регулювання імпорту нафтопродуктів і розширити імпорт енергозаощаджувальної техніки і технологій, взяти під жорсткий контроль імпорт у вільних економічних зонах, вдосконалити режим квотування і митного регулювання. Зрозуміло, що в цих умовах Нацбанк підтримуватиме ліквідність банків, що кредитують інвестиційний та енергозаощаджувальний імпорт.