«Звільнити у зв’язку із хворобою...»

Деякі експерти стверджують, що завдяки цьому у ФДМ зберігається шанс найближчим часом отримати легітимного голову, що має право ухвалювати рішення.

Уже понад рік Фонд державного майна працює під керівництвом «в. о.», оскільки крісло голови стало яблуком розбрату між законодавчою та виконавчою владою. Кандидатура Володимира Ланового чотири рази висувалася Президентом і чотири рази її відхиляла Верховна Рада. Це напруження стало чинником, що істотно гальмує процес приватизації. Досить пригадати, що Верховна Рада заборонила нотаріально завіряти договори про купівлю-продаж доти, доки Президентом не буде запропоновано іншу, ніж Лановий, кандидатуру на пост голови Фонду.

Компромісом, що влаштовував обидві сторони, став Указ Президента України від 1 квітня 1998 р. про призначення на посаду виконуючого обов’язки голови ФДМ Олександра Бондаря. Кандидатура О. Бондаря, котрий політично незаангажований, влаштовувала як Президента, так і Верховну Раду. І тим паче — колектив ФДМ.

Очоливши Фонд, Олександр Бондар став спиратися на співробітників, яких Володимир Лановий огульно й бездоказово назвав корупціонерами. Було негайно відкликано подання Ланового про звільнення чотирьох заступників голови Фонду: Крюкова, Ледомської, Васильєва та Бабича. Відразу «одужали» 6 директорів департаментів ФДМ, що перебували на «лікарняному» із середини лютого через погрозу Ланового їх звільнити. У результаті за перші 5 місяців року ФДМ перерахував до бюджету 210 млн. грн. (за Ланового за весь 1997 р. — лише 59).

Бондар вважався єдиним «прохідним» кандидатом на пост голови ФДМ. Його кандидатуру планували обговорити на останньому засіданні «старого» парламенту, але потім перенесли на кінець травня, щоб «нова» ВР, де Бондар міг розраховувати на підтримку більшості парламентських фракцій, не «образилася». Однак інфаркт перекреслив усі плани. Його причиною, як стверджують у Фонді, стала нервозна обстановка, створена в період передвиборної кампанії. Це не могло безслідно минутися для здоров’я.

Дуже здивував працівників Фонду указ, підписаний Президентом України 21 травня про звільнення О. Бондаря у зв’язку із хворобою та призначенням на посаду голови Фонду Віталія Крюкова. Указ порушував трудове законодавство й міг морально добити хворого, який перебував того часу в реанімації. Стверджують, що «нетактовний» указ виник через інтриги, пов’язані із боротьбою за крісло «головного приватизатора країни».

Хвороба Бондаря стала своєрідною перевіркою на міцність його впливу, авторитету, особистих зв’язків. І все було на висоті. Через 4 дні після підписання указу про звільнення Бондаря Президент України підписує новий текст за тим же номером, датою і назвою. Цього разу все відповідає законодавству: «на час хвороби виконуючого обов’язки голови Фонду державного майна України Бондаря Олександра Михайловича покласти виконання цих обов’язків на Крюкова Віталія Івановича». Єдине, що відрізняло варіанти указу (крім тексту), так це печатки: неправильний варіант було скріплено печаткою №1, а правильний — номер два.

Щоправда, нічого не відомо про тих, кого покарано за підготовку першого варіанту. Проте, може, наявність печатки під номером два вказує на те, що в адміністрації такі промахи запрограмовані?