«Ковток свіжого повітря»
У передостанній день роботи Фотовиставки «Дня»-2017 в галерею «Лавра» поспішають постійні читачі газети та автори конкурсних світлинУ суботу в галереї «Лавра» гамірно, сюди йдуть за враженнями і численні кияни, і гості міста, і наші постійні відвідувачі, і ті, хто вперше дізнався про фотовиставку. Зокрема своєрідно відзначити День залізничника, який припадає якраз на 4 листопада, вирішив Олег ГУДЗЕЛЯК, студент одразу двох вишів: Державного університету інфраструктури та технологій у м. Києві (саме тут він опановує фах залізничника) та Ужгородського національного університету (тут він вчиться на юриста). Олег прийшов оглянути Фотовиставку «Дня», серед 350 різнопланових робіт якої – і його світлина. Хлопець цьогоріч уперше взяв участь у (вже 19-му) Міжнародному фотоконкурсі «Дня» – і одразу успішно. Журі відібрало його роботу «Чорноморець, матінко, Чорноморець…», яка викликає усмішку практично в усіх відвідувачів.
Олег зізнається, що ще не вважає себе серйозним фотомайстром: «Мені всього-на-всього 20 років, я тільки стаю на цю стежку». «Дуже подобається ця виставка тим, що тут є і відомі прізвища, і такі аматори, як я. Роздивляючись роботи, відзначив, що сюжет набагато превалює над технікою виконання. Сам сюжет у багатьох фотографіях настільки цікавий, що ти навіть починаєш згадувати про якісь технічні аспекти знімка десь на п’ятій хвилині споглядання світлини. І в цьому дуже великий плюс, – міркує хлопець. – В Україні бракує виставок, які базуються саме на певній ідеї. Сюди кожен може подати свою фотографію і кожен матиме всі шанси потрапити в експозицію. Видно, що деякі роботи тут – це просто моментальні знімки, але вони настільки «живі»!»
«Я захоплююсь залізницею, – розповідає про тему свого фото юнак. – І вважаю, що вона абсолютно не розкрита з різних її сторін. Якщо спитати будь-кого: «що таке залізниця для вас?» – то почуємо про брудний вагон, неввічливих провідниць, може, ще якийсь мінус... На жаль, люди переважно не знають, що залізниця – це величезний організм, у якому працює 250 тисяч людей. Я багато їжджу по Україні, багато спілкуюся із залізничниками – і бачу величезне поле творчості, дуже важке насправді. Ставлю собі завдання – показати залізницю зсередини. Не кажу про ідеалізацію, а саме про реальне життя. Навіть оця фотографія, що потрапила на виставку, – вона спонтанна, але це те «живе», що цікаво дивитися».
«НЕ МОЖУ ВІДІРВАТИСЯ»
У залі з роботами на «дитячу» тематику помічаємо жінку, що фотографує «Білий танець» Олега Нича. «Тут така відвертість, безпосередність, внутрішня краса… Не можу відірватися», – ділиться художниця Тетяна ПЕТЕНКО, що прийшла на виставку з дочкою та онуком, який, у свою чергу, запросив на цікаву подію однокласників. Тетяна Анатоліївна розповідає, що вже років із п’ять такі походи стали для їхньої родини обов’язковими. «Я отримую неймовірне задоволення, – говорить жінка. – Всі фотографії чудові, кожна відображає внутрішній стан людини. А особливо – того, хто фотографує». Тетяна Петенко, як постійний читач «Дня», особливе захоплення висловлює знімками Миколи Тимченка та статтями Людмили Засєди у її рубриці «Післясмак».
«ДІТИ ПЕРЕЖИВАЮТЬ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ НАВІТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ДОРОСЛІ»
Не може стримати сліз від роботи «Десь там війна…» Дар’ї Дунет Антоніна ПАВЕЛЕЦЬ, що прийшла на виставку з чоловіком. «Ці двоє діток мене дуже розчулили... Я сама дитя війни. Через те я знаю, що діти переживають через війну навіть більше, ніж дорослі», – говорить Антоніна Михайлівна.
Водночас жінка радіє нагоді висловити свої почуття газеті, яку родина передплачує вже 20 років. «Без неї жити не можу. Ось приїхали і книги придбати, і виставку подивитися. Купили на подарунок молодій дівчині та онукові на 30-річчя «Україну Incognita TOP-25», а заодно взяли і новинку – «Корону, або Спадщину Королівства Руського», – розповідає пані Антоніна. «Страшенно поважаємо вашого головного редактора Ларису Івшину. Вона не просто талановитий редактор, а людина з унікальним мисленням. Парадоксальним. Дякую їй та всьому колективу газети, – каже Антоніна Михайлівна і з усмішкою додає: – я з «Днем» і лягаю, і встаю. Не можу заснути, поки не почитаю газету. Встаю уранці – знову за газету. Це без перебільшення. Ми науковці, уже пенсіонери, і це – ковток свіжого повітря для нас. На телебаченні ще канал «Культура» якось тримається, а інше ж неможливо дивитися… Тож газета «День» – це той «ковток», який нас тримає».
«ВИСТАВКА ОСОБЛИВО АКТУАЛЬНА ДЛЯ МОЛОДІ»
Зустрічаємо біля стенду з Книгою відгуків про Фотовиставку й іншу нашу постійну читачку – Світлану МИХАЛЮК, котра є шанувальницею «Дня» вже понад 15 років. Пані Світлану засмучує, що «наукою» Фотовиставки не вповні скористалися навчальні заклади столиці (хоча, відзначимо, позитивні приклади є – авт.). «Тут дійсно є що подивитися і особливо для молоді. Вчителі та викладачі мають цим займатися активніше. Це потрібно особливо зараз, під час війни, коли проблеми і виховання, і самоусвідомлення для українців є вкрай актуальними. Дякую вашому колективу, ви молодці. Робите те, що потрібно».
Тож не проґавте шансу побачити фото зріз життя країни за 2017 рік! У неділю – останній день роботи Фотовиставки «Дня» в київській галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1), з 10.00 до 19.00, вхід – вільний. А на підтвердження того, що наш «Фото-Синтез» надасть вам позитивний заряд – свіжий запис про виставку в Книзі відгуків від Андрія Нездельницького: «Цікава, багатогранна, що виявляє «світло» і «тінь» життя України – суперечливе, радісне і трагічне, проте з надією на майбутнє!»
Author
Ольга Харченко