Чернігівський Звір поза часом і простором
Предметом особливої гордості чернігівчан є барельєф, що оригінально прикрашав західний портал Борисоглібського собору, а нині зберігається в інтер’єрі цієї видатної пам’ятки архітектури домонгольської доби. Він зображує фантастичну істоту з головою собаки, парою лап, пташиними крилами і оповитим лозою лускатим тулубом, що закінчується зміїним хвостом. Це — Чернігівський Звір, унікальна на теренах Східної Європи пам’ятка не тільки слов’янської, але й всієї індоєвропейської цивілізації.
Чернігівський Звір є найбільш яскравим зразком особливого художнього стилю, що нагадує романський і який почав розвиватися на Чернігівських землях у XII столітті в результаті взаємодії різноманітних культурних традицій — слов’янської, античної, близькосхідної, ранньохристиянської та «гібридної» євразійської. Але що ж означає така фігура? Відповідь на це запитання протягом кількох десятиліть бентежила уми дослідників. У пошуках змісту образу висловлювалися найрізноманітніші припущення. В літературі цю істоту звичайно ототожнюють із слов’янським богом-псом Симарглом (Семарглом), близьким «родичем» якого є іранський «цар птахів» Сенмурв, що мешкає на Світовому Дереві, має голову і лапи собаки, крила та риб’ячу луску. Але «прив’язка» до Симаргла є досить умовною, адже не збереглося жодного зображення або ж детального опису цієї істоти.
Та у 2001 році на підставі порівняльного аналізу тисяч міфологічних та епічних творів індоєвропейських народів було показано, що зображена на порталі істота є втіленням Космосу. Звичайно, тут йдеться не про міжзоряний простір, а про Космос у філософському, міфопоетичному сенсі, тобто про цілісну, гармонійну світобудову, перебуванням у якій насолоджувалися стародавні. Цей Всесвіт уявлявся їм конечним, замкненим, впорядкованим, прекрасним та максимально пристосованим для життя людини. Космос оточувався Хaосом і часом наражався на небезпеку бути поглинутим ним. Із міфологічної точки зору, всі казкові та епічні герої (Кирило Кожум’яка чи Ілля Муромець) були бійцями Космосу і здійснювали подвиги для його врятування. Відповідно, антигерої (Змій чи Кощій Безсмертний) втілювали темні сили Хаосу.
Передісторія образу з порталу Борисоглібського собору сягає в глибину тисячоліть. Давні індоєвропейці вірили, що Всесвіт складається з трьох рівнів: Небес, Землі та Підземного світу. Символом Верху, посланцями Бога Неба були птахи. Серединний рівень представляла Богиня Мати-Земля, що символізувала зв’язок життя і смерті й тому могла поставати в образі хижого звіра, у тому числі — собаки. Втіленням же Низу був змій, що також асоціювався як з родючістю, багатством, життєвою силою, натхненням, так і з бідою, хворобою, смертю.
Всі три рівні з’єднувало Світове Дерево, що росло в центрі Всесвіту, корені якого проникали в Нижній світ, а крона — у Небеса. Тема Світового Дерева притаманна практично всім культурам світу, вона чітко простежується в українських казках, колядках, у геніальному давньоруському літературному творі «Слово про Ігорів похід», де поет Боян «розтікався мислю по древу». У зображенні на порталі Світове Дерево постає як виноградна лоза. Таким чином, образи представників усіх трьох рівнів Всесвіту зливаються в одну істоту, що втілює Космос як живий організм. Такі уявлення про Космос, відомі в багатьох міфологічних системах, були успадковані філософією і залишалися актуальними аж до Новітнього часу.
На Чернігівського Звіра надзвичайно схожі різьблені «дракони» соборів, збудованих у XII ст. у Галичі (Україна), Кракові (Польща), Хамерслебені та Кведлинбурзі (Німеччина). Втім, він значно виразніший від своїх західних «родичів» — могутній, динамічний і, водночас, спокійний. Іноді аналогічних істот зображують в русі, як реальних тварин, що знижує силу їхнього образу. Адже ідеальна істота — поза часом і простором: перебуваючи у спокої, вона завжди готова до дії. Саме це блискуче вдалося геніальному автору барельєфа: Чернігівський Звір втілює не тільки могутність і силу, але й готовність негайно вступити в битву з Хаосом. Важливо, що Звіра зображено крупно, а не лише як частину композиції — майстер фокусує на ньому всю увагу глядача, підкреслює внутрішнє достоїнство істоти. Пластична краса, промовистість і цілісність образу «неможливого» Чернігівського Звіра свідчать про єдність та гармонійність світу наших предків.
Розкриття образу має й суто практичне значення. Білокам’яний Звір являє собою своєрідний культурний міст, що єднає Чернігів із Західною Європою, з одного боку, та Іраном — з іншого. Для багатьох дослідників цей образ слугуватиме ключем для подальшого відкриття глибинних шарів давньоукраїнської і загальноіндоєвропейської ментальності (тема, що набуває особливої актуальності за часів глобалізації), сприятиме подальшому з’ясуванню, що є загальним, а що — неповторним для кожної культури.
Концентрація могутньої міфопоетичної енергетики в образі Чернігівського Звіра обумовила той факт, що білокам’яне зображення з порталу Борисоглібського собору протягом століть свідомо й підсвідомо асоціювалося з Черніговом, було символом міста, мотивом багатьох творів декоративно-прикладного мистецтва, широко використовувалося в монументальному живопису, в оформленні історичної та краєзнавчої літератури тощо. У роки Радянської влади воно було неофіційним гербом міста.
Чернігівський Звір поєднує в собі якості символу і талісмана, що протягом дев’яти століть боронить Княже місто. Як символ він стоїть незрівнянно вище традиційних геральдичних тварин; лише лічені міста планети можуть похвалитися пам’ятками матеріальної культури, що як їхні символи «дотягують» до Чернігівського Звіра. Велетень європейської символічності лондонський Біґ Бен може сприйматися як втілення Центра, осі Всесвіту, а крім того — циклічності часу, що додатково посилюється його розташуванням на нульовому меридіані. Але, поступаючись йому лише розмірами, Чернігівський Звір обіймає весь Простір і весь Час. До знаменитої паризької Ейфелевої вежі Чернігівський Звір відноситься так, як глобус до своєї осі. Мідний Вершник у Санкт-Петербурзі є символом ще нижчого рівня.
