Iслам: погляд на першоджерела

Ісламознавцям значною мірою полегшує дослідження наявність обширних матеріалів — велика кількість фактів, імен, дат вигідно відрізняють Іслам від Християнства та Буддизму; історики, що вивчають їх становлення й розвиток, відновлюють картину часто за уривчастими відомостями та непрямими даними. У загальноприйнятому варіанті сама назва релігії — Іслам — перекладається як «покірність». Точніше — «віддання себе Аллаху або вірі в Аллаха». Слово муслім — мусульманин, «той, що віддав себе», також має трохи інше смислове навантаження.

Чому саме Аравійський півострів став колискою Ісламської цивілізації? Видатний англійський історик кінця XVIII століття Едуард Гіббон так описав внутрішню, найбільшу та пустинну частину цього півострова: «в сумній глушині Аравії тягнеться безмежна піщана рівнина, що пересікається тільки гостроверхими та голими гірськими височинами, — дика пустеля, випалена прямовисними і пекучими променями сонця, від яких ніде сховатися... Вітри, що дують тут, не освіжають повітря, а навпаки, розносять всюди шкідливе, навіть смертоносне випаровування... Струмки, спадаючи з гір, швидко поглинаються жадаючою землею; мізерний запас води зберігається у водопроводах і цистернах...» Чи не правда, цей невеликий уривок може багато що сказати про арабів-бедуїнів, котрі населяють безкрайню пустелю і кочують нею у пошуках здобичі — торгових караванів. Діяльний, рухливий і тонкий народ здавна з глибоким благоговінням поглядав на зірки; багатьом предметам зовнішньої природи бедуїни-кочiвники приписували чарівні сили. Чорний метеорит — камінь, що впав з неба, здавна був у Мецці, великому торговому та культовому місті на заході Аравії, предметом шанування. У стіни храму Кааби («будинок» або «житло») було вмуровано священні камені та вміщені ідоли племен Аравії.

І ось приблизно у 569 році нашої ери в Мецці в племені курайшитів народився хлопчик — Мухаммад, син Абдаллаха. Батько Мухаммада належав до бідного і менш знатного роду курайшитів — хашимітів (монархи сучасної Йорданії є прямими нащадками Мухаммада, і тому королівство називається Хашимітським).

Хлопчик у віці 6 років осиротів і виховувався дідусем, а пізніше — дядьком, Абу Талібом. Його сім’я, що займалася торгівлею, жила вельми скромно. У 25 років Мухаммад поступив на службу до багатої вдови Хадіджі, вів її торгові справи, а незабаром — одружився з нею. Саме під час численних подорожей Мухаммад зустрічався з євреями-іудеями, а також з християнами, які тікали з візантійських земель, рятуючись від релігійного переслідування на ґрунті догматичних суперечок. Він знайомиться з їхніми поглядами, і в душу торговця шкірою закрадаються сумніви в непохитності сили кумирів бедуїнів-язичників. Орієнтовно у 603 — 605 роках Мухаммад брав участь у перебудові храму Кааба. Цей факт справив на нього незабутнє враження; дедалі частіше Мухаммад усамітнюється в печері, де проводить багато днів і ночей у роздумах і пості. Саме там на нього увi сні зійшло божественне прозріння: архангел Джабраїл (порівняйте з християнським Гавріїлом) приніс Мухаммаду заповіти Бога на срібній тканині. Примушений архангелом, він прочитав: «О закутаний у плащ! Встань і перестерігай! І Господа твого звеличуй! І одяг свій очисти! І скверни тікай! І не роби благодіяння заради багаторазової нагороди! І заради Господа твого терпи!» Мухаммад відчув покликання сповістити світові про істину, в яку він повiрив.

Отримання пророчого дару приголомшило Мухаммада; першими увірували в його месіанську роль родичі: дружина Хадіджа, прийомний син Зайд Ібн ал-Харіса, двоюрідний брат Алі Ібн Абу Таліб і друг Мухаммада — багатий купець Абу Бакр, що став після його смерті наступником, першим Праведним халіфом. Ще один з родичів пророка Варака у мимовільному пориві промовив вищий догмат Ісламу, символ віри всіх мусульманiв, виражений у формі «свідчення» (шахада): «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад — Посланник Аллаха». У ранніх проповідях Мухаммада виділяються три теми: всемогутність єдиного і неподільного Господа, необхідність бути йому у всьому покірним і за все вдячним; скоре настання Судного дня; допомога ближнім.

Але у рідному місті Посланник Аллаха не отримав підтримки і був змушений з декількома десятками послідовників 24 вересня 622 року переселитися до Йасрабу, що отримав назву Місто Пророка — Медина. Ще раніше, у 619 році, померли його найбільш віддані соратники — глава роду хашимітів Абу Таліб та дружина Хадіджа. Втеча Мухаммада започаткувала цілу епоху. Весь мусульманський світ веде літочислення від «віддалення» (арабською — «хіджра») Пророка з Мекки. Мухаммад стає не тільки релігійним, але й політичним лідером общини, а незабаром й держави.

Найважливіший стовп Ісламу — свідчення, озвучене Варакою. Також до них відносяться п’ятикратна щоденна молитва (салат), суворий пост (саум) в місяці Рамадан, обов’язкова милостиня (закят), паломництво (хаджж) до головних мусульманських святинь Мекки та Медини. Правовірний мусульманин хоча б раз у житті повинен здійснити хаджж. Дуже важливо, що лише небагато теологів вважають одним із стовпів Ісламу джихад (священну війну, а точніше — подвижництво) в ім’я віри. Аллах оточений створеними з світла янголами: Джабраїл передає божественні накази, Мікаїл (Михаїл у християн) спостерігає за Всесвітом, Ісфраїл повинен сповістити про початок Страшного Суду, Азраїл — архангел смерті. Тільки пророки вище за янголів. Їх були тисячі, але лише сто з них принесли людям книги прозрінь. Серед шести головних пророків — Адам, Нух (біблійний Ной), Ібрахім (Авраам), Муса (Мойсей), Іса (Ісус) і «печать Пророків» — Мухаммад. Прозріння, даровані Аллахом Мухаммаду та викладені Пророком своїм послідовникам і є Священною Книгою мусульман, Благородним Кораном — зведенням проповідей, промовлених Мухаммадом і вивчених його найближчими сподвижниками. Він включає 114 розділів — сур (прозрінь), що складаються з айатів (віршів). Зміни до Корану вносити категорично заборонено; він освячений печаттю Пророка, тому молитви мусульмани читають арабською.

Повернімося до подій VII століття. Знайшовши розуміння та сотні нових послідовників у Медині, Мухаммад починає боротьбу з мекканцями. У 624 році біля колодязя Бадр 313 послідовників Пророка перемагають 950 курейшитів. Після ряду кровопролитних битв війна завершилася підписанням мирної угоди в 628 році. Мекка визнала Мухаммада духовним вождем, а через рік це місто стає столицею та релігійним центром молодої мусульманської держави; з Кааби видаляють язичницькі символи.

Ще у Медині Мухаммад кілька разів одружується, в основному з дочками шейхів, готуючи базу своїх майбутніх завойовницьких походів. Улюбленою дружиною Мухаммада стала дочка Абу Бакра Айша, котра мала на Пророка великий вплив. Після його смерті вона була однією з головних фігур у внутрішньополітичній боротьбі серед мусульманiв.

У 631 році починаються перші завойовницькі походи мусульманiв, що супроводжуються наверненням в Іслам племен Близького Сходу. «Джихад» був спрямований насамперед на язичників, з християнами та іудеями дозволялося вести переговори і навіть підписувати мирні угоди. Як бачимо, не було у ранній історії Ісламу ворожості до християн та іудеїв.

У 632 році Мухаммад, не залишивши заповіту, помер. Поховали його в Медині. Першим халіфом було оголошено його тестя Абу Бакра ас-Сіддіка (Найправдивішого). Попереду була складна, кровопролитна боротьба серед послідовників Пророка, перший Великий розкол (на сунітів та шиїтів, послідовників Халіфа Алі), нові завойовницькі походи арабів. Але це вже інша історія.

На завершення, читачу, процитуємо без коментарів уривок з Хадісів (розповіді, перекази про вчинки й вислови Мухаммада, що передаються з покоління у покоління і записані після його смерті, котрі стали священною книгою мусульман- сунітів — Суною): «Чи не розповідав я вам про тих, хто в раю? Кожний слабий, принижений, і той, хто поклявся Аллахом і стримав своє слово. І чи не розповідав я вам про тих, хто у пеклі? Кожний сильний, могутній, великий».