Iсторія Києва крізь призму осіб і подій
В идавництво «Генеза» випустило у світ «Нариси з історії Києва. Навчальний посібник для середніх загальноосвітніх навчальних закладів», призначений для учнів 7 — 11-х класів. Його авторами виступили відомі краєзнавці та історики: журналіст Михайло Кальницький, заступник директора Музею історії міста Києва Дмитро Малаков, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, кандидат історичних наук Оксана Юркова. Редактори — заслужений учитель України Тамара Кіщук і доктор історичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України НАН України Станіслав Кульчицький.
Масштабне за змістом і обсягом видання (384 сторінки) поділено на розділи, які мають вивчатись у кожному з навчальних років відповідно до певних періодів в історії Києва й України: 7 клас — «Мати городів руських», 8 клас – «Козацька доба», 9 клас — «Губернське місто», 10 клас — «На зламі епох», 11 клас — «Столиця України». Таким чином, охоплено весь історичний відрізок життя міста — від найдавніших часів, коли на його території з’явилася перша людина, до сьогодення. Розділи складаються з окремих нарисів, побудованих не стільки за темами курсу історії України, скільки виходячи із задекларованого у вступі концептуального завдання: «вибрати додаткові теми, які б були цікаві учням». Таких тем обрано по 32 для кожного класу, загалом – 150. У виданні вміщено розповіді про чинники, які зумовили виникнення перших поселень людини, а потім i Києва саме на цій території, про історичні місцевості й топоніми (Аскольдова могила, Звіринець та Видубичі, Китаєве, Батиєва і Замкова гори, Дарниця, Воскресенка, Бабин Яр), що з’явилися на карті міста у різний час і є свідками багатьох подій минулого.
Читачі знайдуть тут інформацію про видатних державних, політичних, культурно-громадських, церковних діячів, які вплинули на розвиток міста, дізнаються, де вони жили і працювали, які вулиці і площі, навчальні заклади і театри, установи і місцевості названо їхніми іменами. Це великі київські князі Володимир Святославич, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах, митрополити Макарій, Петро Могила і Рафаїл Заборовський, гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний і Іван Мазепа, декабристи, уславлені представники української культури і національно-культурного руху Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Леся Українка і Лесь Курбас, архітектори Іван Григорович-Барський, Володимир Ніколаєв і Владислав Городецький, художники Григорій та Дмитро Левицькі, Василь і Федір Кричевські, генерал- фельдмаршал Петро Рум’янцев-Задунайський, лідери Української революції Михайло Грушевський і Володимир Винниченко та багато інших. Досить цікавими є тематичні нариси про Києво- Печерську лавру та її засновників, Києво-Могилянську академію, контрактовий ярмарок, пам’ятки українського бароко, авіацію та авіаторів, Хрещатик, некрополь міста, День Києва і День незалежності тощо.
Автори додержуються в кожному з нарисів головних краєзнавчих принципів — локалізації подій і адресності. Тут наведено безліч конкретних адрес, пам’яток і пам’ятних місць, які можна побачити на власні очі у сучасному Києві. Це значно розширює можливості пізнання міста і робить видання своєрідним тематичним путівником по ньому. Інтерес до місцевої старовини зародився ще в часи Київської Русі. Києву присвячена сила-силенна публікацій, зокрема й краєзнавчих. Він завжди викликав, викликає і буде викликати інтерес, його історико- культурний потенціал, що немовби сфокусував у собі усі пласти історії України, невичерпний. Він має й велику виховну вагу, тому можна лише підтримати ідею введення у систему освіти курсу києвознавства, для якого новий підручник має першочергове значення.
Але ж той, хто йде першим, допускається помилок і зазнає найбільшої критики. Не позбавлене вад і анотоване видання. По-перше, назви розділів не завжди відповідають змістові статей всередині. Так, назва курсу 8 класу «Козацька доба» швидше підходить для історії України, а не Києва. Період XV — XVIII століть для Києва не тільки козацький, у цей час місто перебувало і під владою Великого князівства Литовського, і Речі Посполитої, і Російської держави. Курс 9 класу «Губернське місто» розпочинається з контрактового ярмарку 1797 року, але ж Київську губернію з центром у Києві утворено 1708 року. На жаль, у цьому розділі відсутній нарис, у якому б пояснювався статус губернського міста. Розділ «Столиця України» (11 клас) охоплює період від оборони Києва 1941 року до сьогодення. Виникає питання: виходячи з яких міркувань автори книги вважають Київ столицею країни лише з липня 1941 року? У цей розділ треба було б вмістити нарис про столичний статус міста, урядові і міські адміністративні структури, які тут працюють, а також про кількість його жителів, адміністративний поділ. Бажано було б у києвознавчому підручнику вмістити переліки всіх князів, воєвод, губернаторів і міських голів, які правили містом.
Деякі теми, що стосуються всіх історичних періодів, включено тільки до одного розділу, зокрема «Середня освіта в Києві» (9 клас). Наприклад, є спеціальні нариси, присвячені Михайлу Грушевському і Володимиру Винниченку, і відсутні окремі розповіді про двох провідних діячів Української революції — Павла Скоропадського і Симона Петлюру. У нарисi «Київська філософська школа» (10 клас) не згадано жодного з місцевих філософських товариств, а школа представлена філософами, які зажили світової слави не в Києві (Микола Бердяєв, Сергій Булгаков, Євген Трубецькой, Лев Шестов). Дорадянська музейна мережа представлена тільки двома музеями, хоч налічувала їх понад двадцять. Нарис «Українські патріоти в окупованому Києві» містить інформацію не тільки про націоналістичне, а й про комуністичне підпілля (важко погодитися з таким поєднанням), у останньому ж навіть не згадано про Залізничний підпільний райком КП(б)У на чолі з Олександром Пироговським — єдиний, що діяв упродовж всього періоду окупації міста. Iмовірно, автори відчувають прогалини у повному викладенні курсу києвознавства, тому і назвали посібник «Нарисами».
Видання багато ілюстроване: мапами, які відбивають еволюцію Києва від XIII до XXI століття, портретними і сюжетними світлинами, живописними творами, поштівками, фотографіями пам’яток і пам’ятних місць, друкованих видань тощо. Ілюстративний матеріал відіграє тут важливу допоміжну роль в наочному уявленні кожної теми, надає книзі надзвичайної привабливості. Вона зацікавить не лише учнівську молодь, але й усіх, хто вивчає історію столиці України і країни в цілому. Хотілося б побажати творцям підручника підготувати не один посібник для 7 — 11 класів, а для кожного класу окреме видання.
