КРУПИНКИ ДАВНЬОЇ СОЛI

ПРО ДИВАЦТВА ЛЮДСЬКI

Філософ Діоген (IV ст. до н. е.) дивувався, чому люди змагаються, хто кого зiштовхне до ями, але ніхто не змагається в мистецтві бути прекрасним і добрим; чому музиканти ладять струни на лірі й не можуть поладити з власною вдачею; чому в школах вчать правильно говорити й не вчать правильно чинити; скнари лають гроші, а самі люблять їх понад усе; люди хвалять чесних безсрiбників, а самі нишком заздрять багатіям.

СЕКРЕТ МУДРОЇ МОВИ

Великий мудрець Платон (IV ст. до н. е.) говорив, що правильність мови полягає в тому, щоб говорити те, що треба, скільки треба, перед ким треба й коли треба. Те, що треба — це означає те, що на користь тим, хто говорить і слухає. Скільки треба — не більше і не менше за достатнє. Перед ким треба — перед стариками потрібно говорити, як із стариками; перед молодшими — як із молодшими. Коли треба — не дуже рано, не дуже пізно, інакше мова не буде правильною.

МIРА МОВ

Давньогрецький філософ Карнеад (IV ст. до н. е.) сказав одному надто темпераментному ораторові: «Не кричи так голосно!» Той відповів: «А ти мені даси мірку для голосу?» «Слухачі — ось твоя мірка!» — парирував Карнеад.

ПРО «ВИНАХIДЛИВIСТЬ» ДАВНIХ

Алківіад, давньогрецький полководець (V — IV ст. до н.е.), викликаний iз Сицилії до Афін за карним обвинуваченням, втік, сказавши, що нелегко врятовуватися від вироку, але можна врятуватися від суду.