Майже детективна історія

Закінчення. Початок див. у № 59

14 грудня 1825 року було придушено повстання декабристів, коли саме ім’я «законного» імператора Костянтина Павловича протиставлялося Миколі Павловичу (майбутньому царю Миколі I).

В обстановці повної таємності в період «міжцарювання», котрий тривав майже два тижні, за наказом міністра фінансів Російської імперії Є. Канкріна на Монетному дворі були виготовлені проектні малюнки лицьової (аверс) та оборотної (реверс) сторін пробного рубля з ім’ям і портретом Костянтина. Цей, як виявилося пізніше, нумізматичний курйоз був монетою з нормативною вагою в 20,73 г (на гурті — круговий напис: «сер. 83 1/3 пробы 4 зол. 82 14/25 доли», тобто проба і вага позначалися в стародавніх метрологічних одиницях — золотниках і частках). По малюнках різьбярі почали готувати три пари штемпелів. Роботи почалися 6 грудня 1825 року. Було виготовлено п’ять закінчених екземплярів рубля з гуртовим написом і три екземпляри без «легенди» на гурті. На Монетному дворі розгорнулася звична суєта, для чиновників і художників-граверів вимальовувалися вельми райдужні перспективи.

Необхідно відзначити, що зараз відомо лише 8 екземплярів «рублів Костянтина», що мають конкретних власників. На території Росії знаходяться два рублі — у петербурзькому Ермітажі і московському Історичному музеї. Хто знає, скільки рублів було винесено з Монетного двору? Пробою міг обзавестися і Канкрін, і автор проектних малюнків, медальєр і колекціонер Я. Рейхель.

Після того, як Микола I жорстоко розправився з декабристами 5 чоловік було страчено, діяльні учасники відправлені на каторгу і заслання в Сибір — історія воцаріння нового монарха стала забороненою темою. Така ж доля очікувала і «костянтинівський рубль». Лише у 80-і роки ХIХ століття можна було говорити на ці теми не оглядаючись на можливі неприємності з боку двору. У 1879 році Олександр II розподілив п’ять екземплярів раритетних рублів, що залишилися в розпорядженні родини Романових. На прохання директора Ермітажу князя Васильчикова одна монета була передана до Відділу Нумізматики Ермітажу; інші монети стали власністю найближчих родичів царя — великих князів Георгія Михайловича і Сергія Олександровича, принца Олександра Гессенського. Один рубль Олександр II залишив собі.

Після сходження Миколи I на престол організатори випуску скандальних монет спробували ретельно приховати свої дії. Загроза немилості змусила Канкріна засекретити роботу, а матеріальні залишки її — проектні малюнки, штемпелі, олов’яні зліпки і готові монети були переправлені з Монетного двору до секретного архіву Міністерства фінансів.

«Рубль Костянтина» став справжнім раритетом, на який полювали власники найбільших нумізматичних колекцій як у Росії, так і за кордоном. Найбільш цікаве дослідження про долю цих монет провів уже покійний І. Спаський, знавець російських монет і головний хранитель Відділу нумізматики Ермітажу. Йому вдалося довести, що так званий рубль князя О. Трубецького, містифікатора і нумізмата, — підробка, і він чеканився на Паризькому монетному дворі. А з відомих «рублів Костянтина» тільки один зберігається в Смітсонівському інституті (США); ряд монет постійно змінювали власників. Так, наприклад, третій екземпляр рубля з гладким гуртом, добре відомий у літературі як рубль Рейхеля-Шуберта (не композитора) —Толстого, після аукціону у Франкфурті-на-Майні (1913 р.) поміняв п’ять власників і був нарешті проданий на аукціоні в Сан- Луї за $122,5 тис. анонімному французькому колекціонеру.

Найбільш заплутана ситуація виникла з екземпляром великого князя Сергія Олександровича. Після 1889 року, за даними І.Спаського, він знаходився у невідомого колекціонера (можливо, його прізвище Петтінаті), потім був проданий на аукціоні в 1898 році і... можливо саме цей екземпляр «виринув» у 1965 році на аукціоні фірми Шульмана в Нью-Йорку. Отже, історія «карбованців Костянтина» обіцяє бути цікавою й у ХХI столітті. І «пригоди» кожної монети імператора, що не відбувся, варті окремої глави.