Навіщо гніватись на дзеркало?

«Круглий стіл», присвячений 50-річчю від дня смерті Йосипа Сталіна, не пройшов непоміченим читачами «Дня», про що свідчать, зокрема, й відгуки, надруковані у №47 «Дня» (15 березня ц.р.). З цікавим, нестандартним поглядом на проблему подолання сталіністської спадщини виступив постійний автор «Дня», філософ, професор Володимир Шкода з Харкова. Але ж, відверто кажучи, дещо в позиції шанованого вченого викликає щонайменше здивування (а то й рішучу незгоду). Спробую коротко викласти суть справи.

На думку В.Шкоди, Сталін, будучи потворним тираном, з морально-етичного погляду взагалі «не достойний осмислення», а єдине, чого гідний цей кривавий деспот – це забуття. Бо «тиран житиме доти, доки будуть вестися про нього розмови». Дозвольте з Вами не погодитися, пане Шкодо! Тиран житиме доти, доки хибним чином побудоване суспільство породжуватиме в людей мрію про «рятівника», «сильну руку», котра відновить в країні елементарну соціальну справедливість, покладе край «африканському» поділу соціуму на скандально багатих та ганебно злиденних, приборкає злочинність та корупцію тощо. До чого тут розмови про Сталіна або ж відсутність таких розмов, високодостойний пане професоре? Хибність суспільства об’єктивно породжує попит на тиранію, і Ви, без сумніву, як філософ це прекрасно знаєте.

Що ж до того, хто гідний осмислення, то хотілось би зауважити: головний предмет осмислення в даному контексті – це не особа Сталіна, а суспільство і час, які його породили (між іншим, про це говорилося на «Круглому столі»!). А для вчених, зокрема і філософів, таке осмислення – просто професійний обов’язок. Якщо ж у дзеркалі побачиш щось неприємне – навіщо гніватись?