Перейти до основного вмісту

«Прочитайте тую славу...»

11 грудня, 00:00

Полемічні нотатки харків'янина Ігоря Рассохи «Ми — народ переможців» («День», №220) спонукають до роздумів над історичною долею нашої Батьківщини, над тим, чим вимірюється історична велич народу, що таке, власне, історична перемога. Є в І. Рассохи міркування, з якими не можна не погодитися. Так, він пише: «Щоб тебе поважали інші, треба для початку із повагою ставитися до самого себе». Воістину, так! І це однаково стосується як окремої особи, так і свідомості цілого народу.

Незгоду з міркуваннями І. Рассохи викликає інше. Автор відносить до часів Тараса Шевченка традицію знущально-хамського ставлення до власної історії. І далі він наводить відомі рядки самого Шевченка, які, пише він, «ми радісно (?!) декламуємо ще зi шкільної лави»: «Раби, підніжки, грязь Москви, варшавське сміття — ваші пани, ясновельможнії гетьмани». З наступних тверджень І. Рассохи стає навіть ясним, що він вбачає в цих словах Кобзаря... антиукраїнський дух.

Мені здається, не варто авторові заочно навчати Тараса Григоровича українського патріотизму. Краще б він вчитався в контекст шевченкових рядків із послання «І мертвим, і живим...». Шевченко з ядучим сарказмом таврує пиху та снобізм українських та псевдоукраїнських аристократів, які підносять до небес «славу» своїх предків та своєї Вітчизни (розглядаючи останню як свою власність):

А гвалту! А крику!
А історія! Поема
Вольного народа!
Що то римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! І Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала...»
І ось як відповідь тим «ясновельможним» і звучать далі наведені І. Рассохою шевченкові слова. За ними — гірка, але неспростовна правда. Чи відомо І. Рассосі, що саме завдяки зрадникові І. Носу було взято козацький Батурин (1708 р.), що не встигли ще просохнути чорнила під Переяславською угодою 1654 року, як козацька старшина вже протоптала шлях до Москви в пошуках маєтностей, грошей та соболиного хутра?

Так, нам є чим пишатися. Ми — народ Шевченка і Франка, Грушевського і Лесі Українки, Сагайдачного і Довженка... Але вчитаймося знову в заклик Шевченка з того ж послання «I мертвим і живим...»:

Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,...
Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
Ігор СЮНДЮКОВ
Ведучі сторiнки «Історія та «Я» будуть
раді продовжити дискусію, розпочату Ігорем Рассохою
Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати