Тема, яку не можна закрити

«День», як, очевидно, знають наші читачі, започаткував плідну і, на нашу думку, некон’юнктурну традицію: присвячувати той чи інший рік значущим для української історії постатям, подіям, трагедіям, здобуткам. Ця акція ставить за мету розв’язання як культурно-просвітницьких, так і громадянських, виховних завдань: донести до людей науково вивірену, достовірну і привабливо сфокусовану інформацію про ключові етапи національного суспільного розвитку, «вузлові» епохи нашого минулого, знати (бодай в обсязі лікнепу) суть яких просто необхідно. Так, 2009 рік був проголошений газетою Роком Мазепи, 2010-й — Роком князів Острозьких, а 2012-й, що завершується, — Роком Сандармоху (нагадаємо — це урочище неподалік Петрозаводська).

Чим ми керувалися, вирішивши системно й регулярно висвітлювати впродовж цього року трагедію, яка сталася 75 років тому на півночі Карелії й на Соловках, коли (найбільше жертв було на початку листопада 1937 року) було розстріляно цвіт української інтелігенції: Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного, Григорія Епіка, Матвія Яворського, людей, які мали б стати візитівкою нашої культури у цілому світі? По-перше, тим, що й досі далеко не всі, навіть доволі освічені, громадяни знають, ким були ці постаті, що означали вони для України. Тому «День» друкував (місяць за місяцем) ѓрунтовні статті, персонально присвячені кожному з поіменованих тут видатних духовних творців. По-друге, треба було висвітлити суто інформаційне, фактологічне поле проблеми: скільки саме було жертв, коли, за яких обставин і ким саме (це теж дуже важливо) вони були знищені. Отак ще на узагальнюючому круглому столі, що відбувся в редакції «Дня» у січні 2012 року, було оприлюднено страшний «Список Сандармоху» і названо прізвища головних катів — майора Матвеєва та його поплічників, оприлюднено відповідні документи.

І, нарешті, по-третє (можливо, це і є головним). Ми розуміли: неосмислене і неосуджене суспільством зло — повертається. Щоб осмислити трагедію 1937-го, необхідно збагнути, як таке стало можливим, як суспільство було доведено до такого стану, що допустило цю катастрофу, зрештою, чому (і ким) зараз гальмується послідовна десталінізація («детоксикація») в політичній та духовній сферах? Думається, всі матеріали «Дня», присвячені Року «Списку Сандармоху», являли собою пошук відповіді на ці запитання.

Рік «Списку Сандармоху» (як акція «Дня») завершується. Але ця тема є невичерпною, її не можна формально оголошувати або закривати задля галочки. Попереду — нові творчі спроби висвітлити її раніше невідомі аспекти. Читайте про все це в «Дні» року 2013-го!