«В хроніках тих стародавніх...»

Микола (Мартин) Гусовський належить до тих яскравих особистостей, які творили європейське Відродження (Ренесанс), інтегруючи у нього український культурно-літературний і дипломатично-політичний простір. Він — блискучий поет, мислитель, державний діяч, дипломат, мислитель, воїн. Гусовський репрезентує «перший гуманістичний етап білорусько-української і литовської освіченості» в Європі (Дорошкевич В.І. Новолатинська поезія Білорусії й Литви. — Мінськ, 1979, с. 35).

Щодо місця народження Миколи Гусовського існує дві версії. Перша прихильна до села Гусова (мовляв, звідси і прізвище Миколи — Гусовський), що  недалеко від Ланьцута (нинішня Польща). Ця давня українська етнічна територія у часи народження поета була німецькою колонією. Вважаємо цю версію найбільш імовірною. Очевидно, Гусовський був міщанином за походженням. Існує і друга версія, згідно з якою місцем народження поета-дипломата було село Усове (територія сучасної Білорусі). Можливими роками народження називають 1470, 1475, 1480. Початкову освіту Микола Гусовський здобув у кафедральній (церковно-приходській) школі. Після її закінчення вступив до Болонського університету, потім студіював у Віленському та Ягеллонському університетах. Отримавши європейську освіту, повернувся на Батьківщину.

Як талановиту й обдаровану особистість його узяв під свою протекцію впливовий сановник Великого князівства Литовського Еразм Вітелій Ціолек. На той час він обіймав високу посаду секретаря великокнязівської канцелярії, був також єпископом Полоцьким. Саме Ціолек спрямував Миколу Гусовського на шлях церковно-релігійного служіння. І 1518 року він став священиком, поєднуючи цю діяльність із обов’язками на посаді публічного нотаріуса апостольської канцелярії Великого князівства Литовського. Микола Гусовський як довірена особа супроводжував Ціолека під час його дипломатичної місії до Ауґсбурґа — резиденції імператора Священної Римської імперії Максиміліана I. У той час і народився інтерес самого Гусовського до дипломатії. 1521 року він входить до складу делегації Ціолека, яка здійснює дипломатичний візит до двору Папи Римського Лева X. У Римі Гусовський перебував до 1522 року. Після того відбув до Кракова. Помер Микола Гусовський близько 1540 року.

Творча спадщина митця — це три поеми і два вірші («Втіха», вірш-молитва «До святого Себастьяна»). Писав Микола Гусовський латиною, що було безпосереднім впливом перебування у Римі й традицій італійського Відродження, котрим він захоплювався все життя.

Найвидатніший твір М. Гусовського — поема «Пісня про зубра». Була написана у часи перебування автора у Римі, опублікована у Кракові 1523 року під латинізованим іменем Гуссовіан. Фактично твір був написаний на замовлення Папи Римського, який поцікавився в автора Руссю і зубрами. Твір віддзеркалює емоції і враження автора, який у молодості був відважним воїном, досвідченим мисливцем. Текст засвідчує глибоке знання історії та звичаїв українського і білоруського народів. Він сповнений неповторних і високохудожніх описів природи України, Білорусі й Литви, сповнених правдивості картин полювання. Поет захоплено розповідає своєму читачеві про славні сторінки історії Русі-України, її красу, багатства, детально описує народні традиції та звичаї. Автор, будучи людиною політично освіченою, гостро засуджує місцевих князів, через чвари і боротьбу за владу яких страждають країна і народ. Ідеальним правителем він вважає литовського князя Вітовта — талановитого державника і дипломата. За допомогою яскравих художніх образів та ідей Микола Гусовський утвердив головну ідею доби Відродження — гуманістичну, заявивши про свою приналежність до новолатинської ренесансної художньої літератури. Хоч поема і була написана латинською мовою, але сприяла відродженню національних мов — української та білоруської, — адже збуджувала своїм тематичним спектром інтерес до національного життя цих народів. Дипломатична і літературна діяльність Миколи Гусовського сприяла формуванню середовища національної демократичної інтелігенції, перейнятої європейськими ідеями. У своєму творі автор поєднав у новому культурному просторі києворуські, греко-візантійські, русько-українські, литовські, білоруські традиції з культурними впливами європейського Ренесансу. При цьому мислитель чітко усвідомлює коріння власної ідентичності, пишається, що його освіченість базується на давніх руських літописах — джерелах мудрості й історії:

В хроніках руських читав я про давнє

минуле країни, —

Руси для себе давно грецькі

взяли письмена

І, приладнавши до звуків своїх,

давньоруських, уміло

Стали вживати тоді їх у щоденнім

житті.

В хроніках тих стародавніх

знаходив я опис народів,

Також далеких земель...

Микола Гусовський високо підносить національні потреби Русі-України, виявляючи прагнення дорівняти свій народ до освічених народів Європи.

ВИДАННЯ «ПІСНІ ПРО ЗУБРА» БІЛОРУСЬКОЮ МОВОЮ

Заслугою Миколи Гусовського є художньо-політичне обґрунтування й осмислення визначальної теми європейської політики доби Ренесансу — спільної боротьби європейських народів проти агресії турків і татар. Це прозвучало у поемі «Перемога над турками під Теребовлею 2 липня 1524 р.», присвяченій перемозі посполитого люду над османами у битві під Теребовлею (Україна). Це не тільки художній твір, а й важлива історична пам’ятка, написана поетом зі слів учасників битви. Її автор постає освіченим патріотом, залюбленим у свою Вітчизну. Він прагне прославити її в Європі, показати важливість русько-українського народу в боротьбі європейських народів проти Османської імперії. Водночас автор вагому політичну ідею вкладає у досконалі художні форми. Він наважується на творче змагання з античними поетами — Вергілієм, Овідієм, Горацієм. При цьому всіляко наголошує, що в його творі значно більше суб’єктивності, ліричності, чуттєвості, душевності. Поема сповнена промовистих елементів народного українського мовлення, чим автор підкреслює свою українську національну приналежність.

Загалом творчість українського поета і мислителя Миколи Гусовського — одна з перших європейських спроб творити поезію ренесансного реалізму, основану на фактах національної історії та їх естетичному осмисленні, піднесених громадянських почуттях. Гусовський є спільнослов’янським поетом, який належать Україні, Білорусі, Польщі, Литві, який одним із перших актуалізував у Європі ідею боротьбу проти турецько-татарської агресії всім разом. Для тогочасної Європи це була загальноєвропейська і наболіла тема. Подібно до інших гуманістів епохи Відродження, Гусовський протиставляє християнський аскетизм і земний добробут особистості. Він сповідує епікурейський принцип насолоди, усвідомлюючи її як задоволення природних потреб людини, а ще — душевний спокій і гармонію. Своєю творчістю Микола Гусовський засвідчив повагу до історії, бо вона вчить і дає уроки майбутньому. Він визначив місце українців у світовому історичному процесі, сповідуючи ідею єдності світової історії. Він був у когорті тих митців-мислителів-політиків епохи Ренесансу, які довели Європі самобутність і самодостатність української нації. Адже саме українська історія і сучасність були основним об’єктом художньо-політичних роздумів Миколи Гусовського.