Перейти до основного вмісту

Афіша

12 квітня, 18:47
ФОТО ВІОЛИ СОКОЛАН

ВИСТАВА ТИЖНЯ

«Голубка» — 21 квітня, Молодий театр

Трагікомедію за п’єсою відомого французького драматурга Жана Ануя «Коломба» поставив ще у 2007 р. Андрій Бакіров (це був його режисерський дебют на київській сцені, а нині він головний режисер Чернігівського музично-драматичного театру). Сюжет «Голубки» розгортається за лаштунками театру. Тут є свої радощі, болі, негаразди, а також лицемірство, жорстокість, брутальність та цинізм. Олексій Гавриш створив декоративні стіни на колесах. Вони то розміщуються вряд, утворюючи подобу коридорів і гримерок, — нутрощі театру, то працівники розвозять легкі конструкції обабіч сцени, залишаючи вільний простір для репетицій акторів. Життя ставить перед головною героїнею — Коломбою (Ліліана Ребрик) — жорстокий вибір: або прийняти театральні закони, здобути популярність, досягнути мети, поступаючись своїми моральними принципами і, головне, вірністю у коханні, або ж не йти на компроміси і залишитися бідною та наївною... Примадонну Александру грає Тамара Яценко. Якщо спочатку її персонаж — жорстока, лицеміра, інколи навіть смішна жінка, бо все те, що вона робить у житті, позбавлене здорового глузду, то останній монолог мадам — це дуже щира промова, під час якої вона «знімає» з себе увесь гламур (за цю роль актриса отримала «Київську пектораль»). У виставі задіяні: Марк Дробот (Жульєн), Станіслав Бжезінський (Арман), Валерій Шептекіта (Еміль Робіне) та інші актори.


КОНЦЕРТ ТИЖНЯ

Музика і картини на... воді — 20 квітня, Будинок архітектора


ІЛЮСТРАЦІЯ З FACEBOOK АНГЕЛІНИ ЗОЛОТОЇ

Незвичну програму, яка називається  «Чарівний  вечір з класикою», підготували  музиканти Національного ансамблю «Київська камерата» під орудою диригента Валерія Матюхіна та київська художниця Ангеліна Золота. Ця майстриня працює у техніці Ебру — стародавнє мистецтво малювання на воді, де художник за допомогою спеціальних фарб пише картини на поверхні воді. У концерті виконуватимуться твори світової класики, зокрема Антоніо Вівальді, Яна Сібеліуса, Петра Чайковського та інших, а не великому екрані демонструватимуть процес народження картин (анімація на воді — на фото), навіяний музичними шлягерами.


КНИЖКА ТИЖНЯ

Революція, війна, кохання і пам’ять


ІЛЮСТРАЦІЯ З САЙТА BOOKS-XXI.COM.UA

Чернівецьке видавництво «Книги-ХХІ» видало роман «АМОР[Т]Е» Олександри Іванюк, який побудовано на реальних подіях. Назва «АМОР[Т]Е» символізує поєднання двох слів: amore, що в перекладі з італійської означає любов, та morte — смерть. Головними героями оповіді є донецький вчитель історії Юрій Матущак та італійка Франческа Леонарді. Дівчина приїхала на Донеччину вдосконалити свою російську мову і викладати італійську. Юрій відкриває італійці Донецьк український. І разом із тим Франчесці відкривається таїна справжнього, сильного почуття. Драматизму розвиткові стосунків молодих людей додає те, що вони потрапляють у вир донецького Євромайдану, Революції Гідності, російської окупації сходу. Юрій пішов добровольцем до батальйону «Дніпро-1» і загинув у «Іловайському котлі»... Франческа довгі місяці не знала, де коханий, і чекала відповіді на свої листи, не знаючи, чи він у полоні, чи живий... На початку стосунків Юрко казав коханій: «Війна не закінчена, поки всі загиблі солдати не поховані». Іронія долі, адже довкола цих слів у подальшому закрутилась уся їхня трагічна історія кохання. До речі, Франческа і Юрій — реальні люди, яких особисто знала Олександра Іванюк. Саме італійка переконала письменницю у тому, що їхня love story варта написання книжки і що про Юрія та його побратимів — українських бійців-добровольців, які загинули, захищаючи Батьківщину, — не можна забувати! Кожна мить цієї війни — це не цифри, а окремі долі й неповторні Всесвіти. Роман «АМОР[Т]Е» — це історія українського патріота з гарячим серцем, який через свою любов до жінки-іноземки зумів повідати світові про свою любов до України. І це історія італійки з гарячим серцем, яка через свою любов до українця відкрила іншу Україну і полюбила її....

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати