Академія для слухачів

Щодня в залах Національної філармонії, Будинку вчених, Спілки композиторів, Національної музичної академії виступали солісти, камерні ансамблі, оркестри та хори — за цей час вони озвучили твори 190 композиторів! У форумі брали участь виконавці з 19 країн, серед них грецька співачка Анна Алексопулу, Боннський камерний хор, австрійський дует «Duo-violini», польський квартет «Willanow», фортепіанне тріо «Gryphon» з Канади.

Традиційно більша частина музики, що виконувалася, була сучасною, тобто охоплювала ХХ—ХХI століття і була написана в академічних жанрах. А в Михайлівському золотоверхому соборі й Трапезній церкві Києво-Печерської лаври можна було почути стародавні церковні наспіви. Відбулося багато авторських концертів, у тому числі два ювілейних — на честь 65 річчя Євгена Станковича і 70 річчя Валентина Сильвестрова.

ФЕСТИВАЛЬНІ ЗУСТРІЧІ

Багато яскравих вражень подарував публіці вечір у філармонії, в якому брали участь: ансамбль «Київські солісти» (художній керівник і диригент — Богодар Которович), скрипалька Мирослава Которович, камерний хор «Кредо» (диригент Богдан Пліш), жіночий хор Київської музичної школи ім. М. Лисенка (головний хормейстер — Оксана Нікітюк).

Неначе виткану зі співу гірського струмка і передсвітанкового туману, почули глядачі «Ранкову музику» Євгена Станковича; переклик чи то пташиних, чи то янгольських голосів у «The Annunciation» Юрія Ланюка (прем’єра); мотив запаморочливого польоту в «Canto ricordo» Віталія Губаренка (прем’єра), історію віднайдення істини в «Agnus Dei» і «De рrofundis» Кшиштофа Пендерецького.

Була на цьому концерті ще одна прем’єра — твір Вікторії Польової на слова англійського поета і проповідника Джона Донна «No man is an Island» («Людина — не острів») для мецо, жіночого хору, фортепіано і струнних. Виконували соло Оксана Нікітюк (мецо- сопрано) й Олена Жукова (фортепіано).

Творчість Вікторії Польової вирізняється особливим почерком і вмінням автора говорити про речі не швидкоплинні. У її творах завжди є духовний пошук, і слухач раптом ловить себе на тому, що причетний до цієї напруженої роботи. Твір «No man is an Island» став для мене одним з найбільш значущих відкриттів фестивалю. Написані у XVII сторіччі рядки: «Не було і не буде людини-острова, тому що кожен з нас — частина планети» в нашому сторіччі отримали гідне музичне втілення.

Канадське фортепіанне тріо «Gryphon» — одне з кращих у світі колективів такого складу, за відгуками музичних критиків, вони грають з рідкісною досконалістю. І справді, виступ у Будинку вчених Аналі Патіпатанакун (скрипка), Романа Бориса (віолончель) і Джеймі Паркера (фортепіано) вирізнялося майстерністю високого класу.

Віолончеліст Роман Борис чудово говорить українською (він має українське коріння: його батьки родом зі Львівської області, переселилися до Канади після Другої світової війни):

— Цього року нашому тріо виповнюється п’ятнадцять років, — розповів Роман Борис. У нашому репертуарі — класика, починаючи від Гайдна до творів сучасних композиторів. На цьому фестивалі ми виконували програму, що включає музику канадських авторів — Гарі Кулеша, Ребекки Кларк і Келлі-Марі Мерфі, — та два нові твори — «Миті Моцарта» Сильвестрова й «Епілоги» Станковича, написані спеціально для нашого тріо. Мене глибоко зворушує музика цих двох композиторів, при тому, що вони дуже різні... Наразі в Україні дуже високий рівень музичного мистецтва, особливо хорової музики. У вас дуже талановиті диригенти. Радісно бачити, що молоді виконавці в камерному оркестрі серйозно, з енергією беруться за сучасну музику...

На високому рівні пройшов і філармонічний концерт «Київської камерати». Прозвучали «Tristium» Святослава Лунева, сюїта з балету «Даніела» Михайла Чемберджі, Елегійний концерт Джорджа Гроссмана, «Код Енеску» Геннадія Чобану, «Інкрустації» Любави Сидоренко і «Заповітне» Володимира Золотухіна з озвученим описом мрій, тривог і надій. На скрипці виконувала соло Богдана Півненко, на фортепіано — Тетяна Андрієвська.

— «Камерата» — постійний учасник «Київ Музік Фесту», з вісімнадцяти фестивалів ми виступали на сімнадцятьох, — розповів Валерій Матюхін. — Причому не просто брали участь, часто на собі «вивозили» фестиваль. Наприклад, 1996 року ми виступали дев’ять разів, і багато хто казав, що це фестиваль «Київської камерати»...

Знаєте, мені сумно бачити, коли під час прекрасних концертів філармонійний зал порожній. Десять років тому були аншлаги. Причину я бачу не у зниженні інтересу, а у погано поставленій піар-компанії. Фестиваль треба заздалегідь рекламувати. Можна залучити гостей фесту, щоб, наприклад, виступали провідні композитори і розповідали про свої твори.

Ми можемо як завгодно ставитися до музики, приймати або не приймати її, але слід пам’ятати, що українська музика — наше надбання, і ми маємо її ставити на перше місце. Знаєте, 30 років тому, коли було створено «Камерату», ми визначили для себе основний постулат: місце української музики — у світовому мистецтві та музичному процесі. Не можна вийти з принципу — це цікаво, це нецікаво. У виконавця має бути один принцип: тобі дається твір, і ти як музикант маєш бути абсолютно чесний по відношенню до нього і грати на рівні.

Значення фестивалю в тому, що він дає поштовх до розвитку і виконавця, і композитора...

ЛОЦМАН ДЛЯ СЛУХАЧІВ

На урочистому закритті фестивалю Національний заслужений академічний симфонічний оркестр під керуванням Кирила Карабиця виконав Концерт №2 Івана Карабиця. Цей твір, просякнутий світлом і любов’ю до життя, був зіграний музикантами з радістю і нагадав усім про чудового композитора і людину, яка сімнадцять років тому подарувала нам «Київ Музік Фест». А наступного дня після офіційного закриття фестивалю в залі Спілки композиторів прозвучала «Камерна музика молодих» у виконанні ансамблю «Nostri temporis». Це міжнародний проект — крім українських авторів, у ньому беруть участь композитори Білорусі, Росії, Азербайджану, і всі вони — студенти або недавні випускники. Потужний потік свіжої енергії випромінювався зі сцени, викликаючи в залі живий відгук. Особливо барвистими і самобутніми були композиції «Осінній берег» Олени Сєрової, «Таїнство хвилі» Ярослава Одріна, «Заломлення» Максима Коломийця, «Лаконізми» і Токата для фортепіано Євгена Геплюка.

— Я у великій мірі зобов’язаний фестивалю «Київ Музік Фест» тим, що став композитором, — зізнався Ярослав Одрін, випускник Національної музичної академії 2006 року. — Академічне навчання передбачає лише теоретичну складову композиторського ремесла, а практику можна отримати тільки під час живих концертів. Від країн Європи ми відрізняємося малою кількістю фестивалів сучасної музики, у нас цей процес поки що на стадії становлення...

Сучасний слухач насторожено ставиться до сучасної академічної музики. Він до неї не завжди готовий, оскільки мало знайомий з нею. Але якщо він щиро хоче осягнути її значення, але не знає, де це зробити, то, побувавши на концертах «Київ Музік Фесту», слухач відкриє такий чарівливий світ музики.