«Анна Київська», «Викрадення диявола» та «Вусатий фанк»...

Минулого тижня Експертна комісія з питань кінематографії визначила переможців Десятого конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів.

Як відзначають експерти, цього року було подано рекордну кількість заявок на державне фінансування — 289. Зрештою, у Програму були включені ті, що отримали середню оцінку не менше, ніж 37 балів.

Найбільш привабливо виглядають міжнародні проекти. Наприклад, «Anne De Kiev (Анна Ярославна)» (Україна — Франція): бюджет — 135 мільйонів грн, режисер — триразовий лауреат премії «Сезар» за операторську роботу Ів Анжело, середньовічні Париж і Київ відтворять у цифрі за допомогою Аерокосмічного агентства Франції. «Гарет Джоунс» — про британського журналіста, який розповів Заходу правду про Голодомор, — зніматиме жива легенда світового кіно Агнешка Голланд. Біографічна драма «Кремінь» (Австралія — Китай — Україна, режисер Рольф де Хір) — про вихідця із Дніпра Віктора Коваленко, який, переїхавши до Австралії, став найуспішнішим тренером національної збірної з вітрильного спорту в історії цієї країни. «Викрадення диявола» (Франція — Ізраїль — Україна, режисер Філіп Азул) — трилер про викрадення ізраїльською розвідкою «Моссад» нацистського злочинця Адольфа Ейхмана в Аргентині  1960 р.; серед героїв — молоді ізраїльські агенти, в тому числі наші земляки. Ще два копродукційні трилери — «Спадок брехні» (Італія — Польща — Україна, режисер Ед Бол, одружений з українкою) та «Останній крок» (Франція — Канада — Україна, режисер Фредерік Петіжан). У першому обіцяють Ольгу Куриленко і Клайва Оуена; в другому — Жана Рено й Тома Хоппера — найбільш продуктивний на сьогодні кіно дует. Режисер Заза Буадзе і сценарист Андрій Кокотюха збираються запускати жанрову франшизу — цикл ретро-детективів на тлі краєвидів Галичини початку ХХ століття. Перший фільм — «Адвокат зі Львова» (Україна — Польща). До речі, Буадзе і Кокотюха так само отримали підтримку експертів у категорії масового національного кіно на зйомки проводження бойовика «Червоний» (прем’єра першої картини циклу — 24 серпня). І нарешті, копродукційне щастя для сінефілів — володар Гран-прі журі Берлінського фестивалю (2012 р.), один із найперспективніших європейських режисерів, 43-річний угорець Бенедек Флігауф зніматиме у нас фільм про Чорнобильську катастрофу. «Світлячок» (Угорщина — Україна — Німеччина) — історія однієї ночі (3 травня 1986 року) із життя рядового солдата-ліквідатора. Важливо зауважити, що в більшості цих проектів значна частина знімальної групи та акторського складу — українці (зокрема, протагоніста в «Кремені» гратиме виходець із Дніпра Олег Шульга), зйомки так само відбуватимуться у нас, і при цьому від України у всіх зйомках потрібно фінансування на рівні не більше ніж 20%.

У проектах без участі іноземного капіталу найбільша, мабуть, сенсація — «95 квартал» збирається випустити свій перший україномовний фільм, мелодраматичну комедію «Він і вона». Інша комедія під назвою «Скажене весілля» (Дмитро Малков) обіцяє стати не менш гучною подією через те, що збирається порушити тему расових забобонів, які ще дуже сильні в нас: героїня привозить до свого села чорношкірого нареченого із Франції. Діаметрально протилежний настрій очікується у драмі «Серафима» — повнометражному дебюті режисерки Марисі Нікітюк за однойменним романом Олеся Ульяненка (1962—2010). До речі, режисер «Племені» Мирослав Слабошпицький виступає продюсером як у Нікітюк, так і в неігровому фільмі «Ульяненко: без цензури» (режисерка — випускниця групи «Вавилон 13» Юлія Шашкова). Загалом, у документалістиці переважають біографічні або історичні стрічки (до останніх з натяжкою можна віднести проект із геніальною назвою «Вусатий фанк» — про українську естраду 1970-х). Звісно, багато фільмів на військову тематику, в тому числі таких трагічних історій, як «Андрій Сулейман» чи «Мир для Ніни» — про людей, яких, за недобрим збігом обставин, війни переслідують усе життя.

Звісно, це далеко не всі проекти, що отримали шанси втілення на екрані. Зарано ще говорити про розквіт — тим паче, через непевність у зв’язку з ухваленням нового закону про підтримку кінематографа та близькими виборами. Але якщо налагоджена і прозора система фінансування збережеться, то своє кіно в найближчі п’ять років ми матимемо.