Бабусина Vereta

У селі Стіна, що на півдні Вінницької області, місцеві майстрині на традиційних для цієї місцевості ткацьких верстатах почали виробляти кольорові килимки зі смужок старого одягу. Приймають його від вінничан волонтери станції сортування сміття Shuttle, що діє при школі «АІСТ». Завдяки соціально-екологічній ініціативі, яку запровадила громадська організація «Наше Поділля», сподіваються вирішити одразу кілька проблем. По-перше, перетворити непотрібний текстиль на знову потрібні речі. По-друге, забезпечити роботою майстринь, які отримуватимуть частину коштів від продажу килимів. По-третє, створити додану вартість для громади Стіни, куди потягнуться туристи, а отже з’явиться можливість для її розвитку.

«Ще наші прабабусі мали звичку нічого не викидати — одяг, текстиль чи якісь аксесуари вони перешивали і перелицьовувати, а коли і те зовсім зношувалося, то робили з нього килимки. В такий спосіб і ми вирішили перетворити непотрібний текстиль на знову потрібні речі. Так народилася Vereta, тобто веретка, рядно, як на Вінниччині називають, — розповідає голова ГО «Наше Поділля» Юрій СТЕПАНЕЦЬ. — Ми збираємо вживаний одяг та обрізки зі швейних виробництв і виготовляємо з них абсолютно унікальне, традиційне для Східної Європи ткане полотно ручної роботи: доріжки, килими, чохли для гаджетів, накидки і багато чого іншого. Вся продукція на 100% виготовляється зі вторинної сировини або з залишків тканин — обрізків.

Саме виробництво відбувається в селі Стіна, яке має давню та багату історію, неймовірну фольклорну спадщину та самобутню культуру, але наразі переживає не найкращі свої часи. Тому можливість працювати на таких ткацьких верстатах є хорошим шансом для місцевих жінок отримувати стабільний дохід, альтернативною якому є важка фізична робота в полі чи вигодовування великої рогатої худоби, збір і продаж молока. Також Vereta передбачає не лише залучення місцевих мешканців села Стіна, а й містить соціальну складову. З кожного реалізованого тканого виробу — 3% від його вартості перераховуватиметься на спеціальний фонд розвитку села».

НЕПОТРІБНИЙ ОДЯГ ПРИЙМАЄ SHUTTLE

Приймають уживані речі волонтери вінницької станції сортування сміття Shuttle, яка з’явилася в місті минулого року за ініціативи учнів приватної школи «АІСТ». Вони самотужки переробили підсобне приміщення на прийомний пункт та склад. За час ремонту їм вдалося відновити підлогу, яка свого часу згоріла, відремонтувати освітлення, прибрати, пофарбувати кімнати, встановити ємності для сортування. Зараз вторсировину в Shuttle розподіляють на двадцять фракцій. Це передусім пластик, скло і метал. Але кожна з цих фракцій поділяється на інші фракції. Наприклад, скло розподіляється за кольором пляшки. Працює станція у визначені дні, після уроків. Часом юні волонтери працюють по чотири-п’ять годин, бо відвідувачів щоразу більшає, відзначає дев’ятикласник Андрій Гаврилюк.

«Наша станція не є пунктом прийому сміття. Це місце глибокого сортування, тому сюди варто приносити тільки чисті та сухі побутові відходи, які вже на місці ми з клієнтами розподіляємо на 20 фракцій. Біля кожної — зображення і відповідний номер, щоб легше було зорієнтуватися, — розповідає Андрій. — Найбільше приносять використані вироби з полістиролу і поліпропілену, а також ПЕТ-пляшки. Їх здаємо на переробку у Вінниці, але є й такі відходи, які ми відправляємо поштою в Київ, за виручені кошти... У межах ініціативи Vereta ми вже прийняли і передали на переробку кілька партій вживаного одягу та полотна: синтетичного, органічного та зі змішаних волокон. Найзручніше, кажуть, майстриням працювати з тонкими тканинами — футболками, сорочками та сукнями. Тому намагаємося його відділити в окремі мішки».

ДАТИ РЕЧАМ ШАНС НА «ДРУГЕ ЖИТТЯ»

Shuttle створений за прикладом іншої станції «глибокого» сортування Ecohope, про яку вже писав «День». https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ekokultura-z-universytetu Її відкрили навесні минулого року в одному з орендованих приміщень Донецького національного університету імені Василя Стуса. Наразі її роботу поставили на павзу, передусім через пошук нового приміщення. З попереднім орендодавцем не склалося, — не захотів, щоб у приміщенні сортували вторсировину, зізнається координаторка проєкту Ecohope, студентка біологічного факультету Марія ЮЗЬКОВА, хоча на станції було чистіше, ніж у окремих підсобних кімнатах. Тому наразі всіх екосвідомих вінничан перенаправляють на Shuttle, а в перспективі планують долучити до розумного сортування й інші школи Вінниці.

«Головна філософія в розумному поводження з відходами — це зміна поведінки людей. Людина може відмовитися від використання поліетилену та пластику, тільки якщо захоче. А для цього потрібне усвідомлення, яке приходить як результат потужної інформаційної кампанії, — відзначає Марія Юзькова. — Але використаний одяг ніби випадає з цієї площини, бо не всі знають чи відслідковують, скільки речей потрапляє на смітник. Навіть у нас, у Вінниці, контейнери для вживаного одягу, який потім передають малозабезпеченим, часто переповнені. Тобто багато людей готові віддавати одяг, але не знають куди. Тому сподіваємося, що наша ініціатива спонукає вінничан не викидати непотрібний одяг на смітник, а дати йому шанс на друге життя».

ВІДДАЛИ СТАРЕ, А ПРИДБАЛИ НОВЕ

Придбати готові ткані доріжки та іншу продукцію вже незабаром можна буде на сортувальних станціях та в магазинах партнерів ініціативи Vereta. Також handmade вироби можна буде замовити в соціальних мережах на сторінках Shuttle, Ecohope та мережі освітніх закладів «Зелена школа», які також долучилися до проєкту. Саме школярів Юрій Степанець називає «агентами пробудження» екосвідомості українців, бо вони вчать дорослих змінювати свою поведінку — зі «звичайної» на «екологічну».

«Поки дорослі визначають шляхи, як усе це «поставити на колеса», діти роблять, не шукаючи жодної вигоди. Волонтери Shuttle працюють у позаурочний час, учні з «Зелених шкіл» завдяки сортуванню заробляють гроші і наповнюють свої заклади інвентарем, обладнанням, книжками. І це в них краще виходить, ніж у дорослих, — продовжує Юрій Степанець. — До прикладу, у Вінниці мешкає 369 800 осіб, у Мізяківських хуторах, — 2283 людини. Діти з хуторів за рік зібрали більше макулатури і здали, ніж міська сміттєсортувальна станція! І роблять вони це не за гроші, бо на цьому багато не заробити. Але якщо хтось купив сировину і заплатив гроші, це означає, що вона буде перероблена. І це не мій аргумент, а дітей, бо вони значно підприємливіші й далекоглядніші, аніж ми про них думаємо».

Зараз ініціатори соціально-екологічної акції почали проводити інформаційну кампанію і всіма можливими способами розповідати про Vereta, закликаючи вінничан об’єднуватися довкола ідеї, щоб мінімізувати негативний вплив на довкілля. А зробити це можна, зменшивши використання одягу, домашнього текстилю та аксесуарів, попри рясні пропозиції. За даними ресурсу vice: https://www.vice.com/en_us/article/437egg/why-fashion-is-the-worlds-most-polluting-industry, починаючи з 2000 року споживачі почали купувати значно більше одягу, в середньому на 60% більше, ніж раніше. При цьому носять його у два рази коротший термін. Якщо 2015 року покупці придбали 62 мільйони тонн одягу, то 2030 року ця цифра може сягнути 102 мільйонів тонн. Для його виробництва потрібно буде на 35% більше землі та на 50% більше води. Текстильна індустрія, що є частиною модної галузі, продукує більше вуглекислого газу, ніж авіа- та судноперевезення разом. Тому вторинне використання чи перетворення старих, непотрібних речей на щось якісно нове — це дієвий механізм позбутися непотребу та подбати про світ довкола.