Без фальші...

Маестро залишив тисячам шанувальникам української естрадної пісні такі хіти, як «Край, мій рідний край», «Минає день, минає ніч», «Грай, моя музико», «Зачаровані слова», «Уперше» та інші; він був засновником фестивалю «Море друзів» у Ялті й Конкурсу ім. В. Івасюка в Чернівцях. З його легкої руки переможці цих вокальних змагань нині — відомі співаки. Мозговий був дуже колоритною фігурою в нашій культурі. Він не терпів фальші й завжди говорив правду в очі, боровся із засиллям «фанери» на естраді. Сам щороку давав сольні концерти в Палаці «Україна», які проходили з аншлагами, й взагалі Микола Петрович вважав, що «зірки —це на небі, а артист повинен виходити на сцену й кожного разу на концерті доказувати, чого ти вартий»...

— У 1960—1970-і ми були співочою нацією, причому в різних іпостасях вокального мистецтва: класиці, фольклорі, популярній музиці, а сьогодні багато в чому здали свої позиції, — з біллю говорив у одному з інтерв’ю «Дню» Мозговий. — Ті, хто робив перші кроки, виступали на невеликих майданчиках, спочатку гастролювали селами, потім — райцентрами, згодом — обласними містами. Завоював авторитет, ім’я — підкоряй великі зали, стадіони. Звання «Заслужений» і «Народний артист» мало ціну. Знали, хто є хто й на що здатен. Сьогодні хвалені «золоті та платинові голоси» йдуть після виступів не під грім оплесків, а під шелест своїх вій... Немає хороших пісень, які б хвилювали слухачів. Раніше до Москви їхали за визнанням, а нині — за легким заробітком. Не таємниця, що кожна третя російська знаменитість має українське коріння. Ми були й залишаємося донорами талантів не тільки для близького, а й далекого зарубіжжя. Скільки музикантів, вокалістів, танцівників, режисерів, хореографів, педагогів виїхали в пошуках кращої долі! Я впевнений, що ситуація з витоком талантів існуватиме доти, доки політика нашої країни не зміниться. Треба пестити, леліяти й вирощувати таланти, а потім, підписуючи контракти, продавати їх, як футболістів, за кордон і мати від цього прибуток державі. А так виходить, що в Україні вони отримують хорошу освіту, а виступати їдуть до близького та далекого зарубіжжя... У нас не діє закон про авторські права, а тому процвітає піратство. За кордоном артист живе за рахунок сум від продажу альбомів, касет, використовує кліпи та концерти для рекламування своєї продукції. А в нас усе перевернули з ніг на голову. Випуск альбому стає статтею не прибутку, а колосальних витрат. Композиторам і поетам невигідно писати, отримуючи копійки. Ось і немає хітів. Тому створюють свої витвори хто та як уміє: примітивні мелодії, посередні, а часом і вульгарні тексти. Нині в естраді цілковитий хаос! Послухайте, що транслюють FM-станції, — потік російсько-англійського ширвжитку... У нас немає здорової конкуренції, прагнення артистів стати кращими. І не за вигаданим титулом, коли роздають регалії за кланові, сімейно-родинні й, чого гріха таїти, грошові підживлення, а за справжню популярність виконавця...

Погодьтеся, все, про що казав Микола Петрович, і досі не втратило актуальності. Таких принципових і небайдужих людей, як Мозковий, нам сьогодні дуже бракує...

— На роковини ми не будемо проводити ніяких гучних акцій, — сказала «Дню» донька композитора Альона МОЗГОВА. — Поїдемо з родиною на Байкове кладовище, покладемо квіти на могилу Миколи Петровича, поставимо свічки в церкві за упокой його душі... Було кілька варіантів пам’ятника. Спочатку я хотіла, щоб це був монумент із білого мармуру, але потім ми з мамою вирішили, що треба зробити пам’ятник із граніту, бо тато був сильної натури чоловіком; граніт має бути світло-сірого кольору — батько мав світлу душу й добре серце. Уже готовий макет. Може, якщо майстри встигнуть, установимо скульптуру 1 вересня (день народження М.Мозгового — йому виповнилося б 64 роки. — Т.П.).

Стараюся навчитися жити без татка, але це важко, бо він був для мене і сильним плечем, і порадником, і найдорожчою людиною у світі, який завжди допомагав у тяжку хвилину. Зараз ми з мамою (Віолета Борисівна Мозгова — режисер, нині в.о. генерального директора-художній керівник Палацу «Україна») займаємося підготовчою роботою, щоб на високому рівні провести конкурс пам’яті Миколи Мозгового. Плануємо, що це відбудеться в березні наступного року. Відкриється конкурс концертом, у якому виступлять популярні естрадні виконавці не лише з України, а й зарубіжжя (запорошуємо приїхати в Київ переможців різних років фестивалю «Море друзів» і Конкурсу ім. В. Івасюка). А потім уже молоді конкурсанти змагатимуться у двох турах (вони виконуватимуть твори Миколи Петровича, а також оригінальні пісні). Шукаємо спонсорів та меценатів, щоб фінансово підтримали, щоб переможці отримали цінні призи та грошовий еквівалент, як і на лежить на престижному конкурсі. Я вважаю — найкращою пам’яттю композиторові є те, щоб його твори не забували й щоб вони звучали по радіо і ТБ.