Браво, маестро

До ювілею маестро, головного диригента Національної опери України, професора НМАУ, видавництво «Такі справи» випустило книгу музикознавця Галини Конькової «Володимир Кожухар. Магія таланту».

«Сьогодні Володимир Маркович Кожухар відомий у всьому світі — більше, ніж будь-який інший український диригент. І це не перебільшення, — говорить композитор Євген СТАНКОВИЧ, — адже він виступав із багатьма оркестрами світу, брав участь у різних міжнародних проектах. Його красномовний, виразний, сповнений музики жест розуміють музиканти будь-якої країни і з першим же змахом його диригентської палички йдуть за ним. Таких диригентів-гігантів, тих «останніх із могікан», які відкривають для нас музичну культуру самих різних епох, дуже мало. І Володимир Кожухар продовжує цю плеяду неповторних майстрів, гідно займаючи свою нішу як видатний музикант сучасності».

Його творчість вже багато років не перестає захоплювати, дивувати професіоналів і простих слухачів. Кожухар вписав вже не одну яскраву сторінку в історію української музичної культури, виконавши понад тисячу творів зарубіжних і українських композиторів.

ПОКЛИКАННЯ — ДИРИГЕНТ

«Диригент — не професія, а покликання», — вважає маестро. Як же стають диригентами? Біографія цілком типова — музична школа-десятирічка в Києві, консерваторія. Проходячи школу майстерності у відомого педагога і диригента Михайла Канерштейна, Кожухар викликав здивування тим, наскільки швидко та легко вивчав і запам’ятовував складні партитури, не пропускаючи найменшої деталі, наскільки ретельно відпрацьовував техніку диригування, а головне — приголомшував невгамовним тяжінням до розширення свого симфонічного й оперного репертуару, прагненням у всьому «дійти до самої суті». Саме це стало основним лейтмотивом творчого життя Володимира Марковича і надалі. Навчання в аспірантурі (Москва, клас професора Геннадія Рождественського, майстер-клас у знаменитого Ігоря Маркевича) — і Володимир Кожухар повернувся до Києва блискучим диригентом-віртуозом. Маркевич назвав його своїм кращим учнем і пророкував долю видатного диригента.

Це пророкування почало збуватися вже на одному з концертів у Колонному залі Київської філармонії, коли В. Кожухар відважився виконати одну зі складних партитур XX ст. — «Весну священну» І. Стравінського. У той час (1960-ті роки) це було фантастичним явищем! Той концерт буквально приголомшив аудиторію. Твір світової літератури звучав настільки яскраво, настільки досконало, що, здавалося, Кожухар не диригував, а створював на сцені цю унікальну музику. Молодий диригент (а йому тоді тільки-но виповнилося 25 років) продемонстрував таку бездоганну техніку і глибину інтерпретації твору, що вписав своє ім’я в число найталановитіших диригентів України.

Становлення і відкриття Володимира Кожухаря почалося в Московському театрі ім. Станіславського і Немировича-Данченка, головним диригентом якого він працював понад 10 років, і не менш яскраво продовжується в його творчості як головного диригента Національної опери України (з 1989 по теперішній час). Знаючи практично всі його постановки, я дивуюся — чому преса приділяє діяльності одного зі знаних диригентів України не численні статті, дослідження, а як правило обмежується лише лаконічним абзацом у загальному контексті розмови про чергову прем’єру? Такий майстер вже давно має бути не менш відомим, ніж популярні «зірки» шоу-бізнесу, яким і віддають перевагу ЗМІ.

У ПОШУКУ ГАРМОНІЇ

Мені пощастило побувати на багатьох виставах Володимира Марковича, які він, з’являючись за пультом, здавалося б, умить створює, захоплюючи глядачів красою й досконалістю звучання, глибиною розкриття внутрішньої суті кожної з них. Маестро зізнається: «Я люблю кожну виставу, над якою працюю. Та й чи можна працювати без любові? Думаю, ні».

Можливо, саме тому важко в широкому репертуарі Кожухаря назвати найкращу виставу. «Кармен» Бізе й «Тарас Бульба» Лисенка, «Попелюшка» Россіні, «Катерина Ізмайлова» Шостаковича й «Золотий обруч» Лятошинського, «Турандот» Пуччіні й «Любовний напій» Доніцетті, опери Верді, Чайковського, Губаренка, Прокоф’єва. Кожна з цих вистав (і ще десятки інших) — неповторна. В чому ж секрет дивовижного таланту маестро? «Жодного секрету немає, — посміхається Кожухар. — Просто треба бути справжнім професіоналом у своїй спеціальності. Завжди і в усьому. Театр — це один світ, а за театром — абсолютно інший. Саме це й є справжня гармонія».

З гастролями Володимир Маркович об’їздив практично цілий світ, прославляючи Україну не лише виставами Національної опери, а й численними виступами на концертах, представляючи різні симфонічні програми на престижних сценах, диригуючи в багатьох оперних театрах різних країн. Таланту Кожухаря-диригента аплодували слухачі Італії, Швейцарії, Франції, Канади, Бельгії, Данії, Японії, Німеччини, Іспанії, США...

Сьогодні ми можемо сміливо говорити про те, що Володимир Кожухар — блискучий музичний керівник Національної опери, відомий український диригент — перебуває на творчому злеті. Зарубіжна преса із захватом відзначає кожну його виставу, а постановки «Ромео і Джульєтта» Гуно (опера, до якої рідко звертаються театри) і «Лоенгрін» Вагнера визнані одними з кращих у Європі. Володимир Кожухар гідно представляє музичну культуру нашої країни в симфонічних концертах, в оперних і балетних виставах Національної опери, яка посідає чинне місце серед оперних театрів Європи. А ось на Батьківщині знаменитого диригента, кожен виступ якого в будь-якій країні стає справжньою подією, досі не знайшли можливості відзначити Національною премією імені Тараса Шевченка, яку далеко не завжди (а цього року — особливо) отримують дійсно видатні майстри. Коли у Володимира Марковича запитують, чи були які-небудь гострі шипи на його шляху становлення як диригента, маестро відверто відповідає: «Професійних шипів не було, а оточуючі, звичайно, кололи не раз... Я завжди казав: «На кожного Моцарта є свій Сальєрі»!

P.S.: 26 березня в Національній опері України пройде ювілейний концерт, присвячений 70-річчю головного диригента театру Володимира Марковича Кожухаря. Це буде симфонічна програма, в якій прозвучать твори Петра Чайковського: П’ята симфонія, Італійське капричіо, Урочиста увертюра 1812. Ці твори маестро і київські оркестранти представляли на нещодавніх гастролях у Японії, які пройшли з великим успіхом. У фойє Національної опери відкриється фотовиставка, на якій відтворено знакові події в долі Кожухаря і сцени з вистав, у постановках яких маестро брав участь.

А 30 березня меломанів Володимир Маркович запросить до Колонної зали ім. Лисенка. У Філармонії він виступить разом із музикантами Національного симфонічного оркестру України та солістами Національної опери. Прозвучать фрагменти з опер «Попелюшка» Россіні, Сюїта № 2 з музики до балету «Дафніс і Хлоя» Равеля та «Поема екстазу» Скрябіна.