«Булгакови та Мандельштами. Перехрестя»

Міхаїл Булгаков і Осип Мандельштам народилися в 1891-му — 130 років тому. Різні за походженням, характером, способом життя, манерою письма — обидва віддали життя літературі, пройшли через тяжкі випробування ХХ століття, стали всесвітньо знаними громадянами світу.

Виставку присвячено письменнику й літературознавцю Мирону Петровському, який у своїй статті «С кем Вы, мастер Булгаков?», спираючись на вислів М. Бахтіна «культура вся пронизана межами», розповів, як перехрестя меж дарує розкіш творчих можливостей. Таким перехрестям стали реальні та уявні зустрічі Булгакова і Мандельштама — особистостей, чия творчість випромінює світло, без якого правильна побудова світу не була би можливою.

КИЇВ

Перше перехрестя — рідне місто Булгакова. Сюди у квітні 1919 року приїздить вже відомий поет Осип Мандельштам, виступає у творчому об’єднанні — клубі «Хлам» («Художники, літератори, артисти, музиканти»). Саме тут 1 травня сталося знайомство поета з майбутньою дружиною — юною киянкою Надєждою Хазіною. А Булгаков займається медичною практикою, читає друзям начерки до «Записок юного лікаря» й, імовірно, відвідує «Хлам», де слухає, як Мандельштам читає свої вірші. Письменник втілив свої враження у «Білій гвардії», замінивши назву клубу на «Прах» («Поети, режисери, артисти, художники»).

ОСИП МАНДЕШТАМ ПІД ЧАС АРЕШТУ

Пізніше Мандельштам часто відвідував Київ, написав нарис «Киев» (1926) із двох частин — «Самый живучий город Украины...» та «Трамвайчик бежит вниз к Подолу...». Цю мандельштамовську прозу варто читати паралельно з булгаковським «Киев-городом» (1923) — як літературний диптих для усіх закоханих у Місто садів і трамваїв.

КАВКАЗ

Під час перебування Міхаїла Булгакова на Кавказі (1919 — 1921) відбулися дві його зустрічі з Мандельштамом, і першу, у Владикавказі, письменник замалював у «Записках на манжетах» так: «... Осип Мандельштам. Вошел в пасмурный день и голову держал высоко, как принц. Убил лаконичностью: — Из Крыма. Скверно. Рукописи у вас покупают? — ... но денег на пла... — начал было я и не успел окончить, как он уехал. Неизвестно куда...»

МИХАЙЛО БУЛГАКОВ НА ВІДПОЧИНКУ В БАТУМІ. 1927 РІК

Про наступну зустріч кавказького періоду пише Надєжда Мандельштам у листі до Єлєни Булгакової, третьої дружини письменника: «Это было в Батуме в 21 году. Вы себе представляете, в каком виде мы были все трое. К нам несколько раз на улице подходил молодой человек и спрашивал О.М., стоит ли писать роман, чтобы послать его в Москву на конкурс. О.М., к тому времени уже знавший литературную жизнь, говорил, что на конкурс посылать ничего не стоит, а надо ехать в Москву и связаться с редакциями. Они иногда подолгу разговаривали именно на эту «практическую» тему. О.М. говорил мне, что у этого незнакомого юноши... вид, внушающий доверие («в нем что-то есть — он, наверное, что-нибудь сделает») и что у него, вероятно, накопился такой материал, что он уже не в состоянии не стать писателем». Порівняймо із записом у щоденнику Булгакова від 6.11.1923 р.: «Ничем иным я быть не могу, я могу быть одним — писателем».

МОСКВА

Це місто об’єднала родини Булгакових і Мандельштамів під дахом Письменницького будинку у Нащокінському провулку, 3, куди Осип і Надєжда Мандельштами в’їхали у 1933 році, Міхаїл та Єлєна Булгакови — у 1934-му.

У листопаді 1933 року Мандельштам написав вірш «Мы живем, под собою не чуя страны...», читав його друзям та знайомим. 13 травня 1934 року до квартири Мандельштамів прийшли з обшуком, поета було заарештовано. Перший арешт був, так би мовити, «попереджувальний», з вироком на три роки поселення у Чердині, яку майже одразу замінили на більш прийнятний Вороніж. У так звані вегетаріанські часи багато людей клопотали за поета, серед них — Борис Пастернак, який звернувся до Бухаріна, той написав листа Сталіну, і «кремлівський горець» сам зателефонував Пастернаку, як чотири року тому телефонував Булгакову. В розмові з Пастернаком Сталін запитав про Мандельштама: «Так он же мастер, мастер?» За свідченнями мемуаристів, після цієї бесіди, про яку Булгаков, безсумнівно, дізнався, він обрав для героя свого останнього роману ім’я «майстер».

ПОДРУЖЖЯ МАНДЕЛЬШТАМІВ. 1920 РІК

Надєжді Мандельштам дозволили супроводжувати чоловіка, і друзі збирали їм гроші в дорогу. «Анна Андреевна (Ахматова) пошла к Булгаковым и вернулась, тронутая поведением Елены Сергеевны, которая заплакала, услыхав о высылке, и буквально вывернула свои карманы» (Н. Я. Мандельштам. «Воспоминания». М, 1989).

Москва, заборонена Мандельштаму для постійного проживання після заслання, стала місцем його останньої зустрічі з Булгаковим під час недовгого відвідування столиці. Розповідає Надєжда Мандельштам: «В последний раз мы встретились в Союзе писателей в 1938 году. Ему пришлось снять коньки (он катался во дворе). У него был какой-то сердитый разговор с официантами... Я не одобряю ссор с официантами, но Мандельштам сказал: он может делать, что хочет, потому что у него умное лицо. Он действительно казался умным и талантливым, но очень нервным и немного огорченным...» (Карл Проффер. «Без купюр». М, 2017).

Вдруге Осипа Мандельштама було заарештовано у санаторії «Саматіха» 2 травня 1938 року і присуджено п’ять років виправно-трудових таборів. Настали часи, про які Анна Ахматова писала: «Уже год, как, все нарастая, вокруг бушевал террор... Время было апокалипсическое. Беда ходила по пятам за всеми нами».

Пройшовши страшними шляхами допитів, знущань, тортур, поет Осип Мандельштам помер 27 грудня 1938 року в пересильному таборі у Владивостоку.

Письменницький будинок став «останнім прихистком» і для Міхаїла Булгакова. Тут було зроблено відому фотографію письменника на балконі й знімки з рідними і друзями останніх місяців життя. Тут він диктував правки до «закатного роману», доки міг говорити. Тут помер на руках дружини 10 березня 1940 року. Книжки Булгакова за його життя не видавали, п’єси не ставили — через 30 років його ім’я почув увесь світ. 

ЖИТТЯ ПІСЛЯ...

Уявлення про Єлєну Булгакову як прототип Маргарити є загальноприйнятим. Саме вона зберегла всю літературну спадщину письменника і виконала свою обіцянку: «Я даю тебе честное слово, что я перепишу роман, подам его, тебя будут печатать!» Утім, варто зазначити, що Надєжда Мандельштам, за думкою багатьох дослідників, також являє собою «справжню Маргариту», віддану жінку і хранительку всіх ненадрукованих творів чоловіка. Вірна дружина, вона завжди — і в радості, і в горі — була поруч, служила опальному поету впродовж усього життя і після його відходу в засвіти.

ПЕРСТЕНЬ НАДІЇ МАНДЕЛЬШТАМ

Рідкісний документ — згаданий вище лист до Єлєни Булгакової від 3.07.1962 р. — був написаний Надєждою Мандельштам під враженням від щойно прочитаної книги «Мольєр» і містить дивовижно вірну оцінку творчості Булгакова: «Он оказался мастером и умнейшим человеком и в этой повести-биографии. Она звучит очень лично и остро. Автор как будто совершает весь круг жизни с любимым драматургом. Он непрерывно участвует во всех событиях, следит за ними с улицы в освещенное окно, а порой сливается со своим героем. Это последнее особенно чувствуется на тех этапах, когда Мольер мрачен, ушел в себя и пишет в уединении свои лучшие вещи».

У цьому ж листі Надєжда Мандельштам пише про успіх п’єси «Дні Турбіних», яку вони з чоловіком дивилися у МХАТі. І нагадує про сумісне перебування в евакуації у Ташкенті, наводячи рядок з вірша Анни Ахматової «В этой комнате колдунья до меня жила одна», присвяченого Єлєні Булгаковій: «Тогда-то я и прочла «Мастера», которого мне очень давно хочется перечитать. Я запомнила огромное впечатление от этой книги, а вас — очень красивую — как вы спускаетесь со своей балаханы озорной походкой, надев на голову чью-то кэпку». Таким чином, навіть лист може стати перехрестям — культурних меж, творчих втілень, людських доль.

На виставці представлені матеріали з фондів музею Міхаїла Булгакова, серед нових надходжень — перстень Надії Мандельштам, дар Анни Заварової й Людмили Лисенко.

Автор ідеї виставки «Булгакови та Мандельштами. Перехрестя» – Тетяна Рогозовська. Виставка працюватиме до 21 лютого 2022 року.