Чеська графіка завжди зберігала зону свободи
Посольство Чеської Республіки в Україні та Чеський центр уперше репрезентують виставку «Особистості чеської графіки» — роботи сорока відомих художників кінця 80-х — 90-х років.
Мистецтво графіки протягом сторіч було одним із провідних у розвитку художньої культури Чехії. Історія гравюри тут сходить до початку XV століття, коли створенню ксилографічних відбитків сприяло виготовлення в Європі дешевого паперу замість дорогого пергаменту. Перші ксилографічні відбитки лубкових ікон і гральних карт поступово стають самоцінним мистецтвом, створюваним для папок-альбомів, а після 1450 року, коли було освоєно книгодрукування рухомими буквами, гравюра входить у книжковий ансамбль.
Творчість видатного митця епохи бароко Вацлава Голлара стала нескороминущим критерієм високої майстерності для всіх подальших поколінь чеських графіків. Ім'я «Голлар» прийняла 1917 року асоціація художників-графіків, яка видавала спеціальний часопис під цією назвою (де вміщувалися статті і про українських графіків 20-х років).
На початку ХХ століття чеська графіка, як і загалом європейська, пережила свій ренесанс, який вилився в самосвідомість графіки як особливого виду мистецтва, у відродження художнього образу книги, у відкриття 1912 року графічної майстерні в стінах Празької академії мистецтв.
Імена Альфонса Мухи та Франтішека Купки увійшли в історію світового мистецтва, а творчість цілої плеяди чеських художників 1910-х — 20-х років вписала нові сторінки в історію кубізму й експресіонізму. На початку 30-х років сюрреалісти Карел Тайде, Йозеф Шима, Індржих Штирський, Тоєйн (Марія Чермінова) працювали в тісному контакті з Андре Бретоном, а Зденек Скленаж товаришував з Джоржо де Кирико, Хоаном Міро, Полем Клеє, Максом Ернстом.
У повоєнному Парижі, 1946 року, відкриття виставки молодої чеської графіки відбувалися за участю Луї Арагона та Фернана Леже. У цей період сформувалася сюрреалістична група «РА». Та все ж домінуючим у чеській графіці 50-х був реалізм, і тільки наприкінці десятиріччя зародилася течія ліричної абстракції.
60-ті відмічено сміливими новаціями в художніх засобах вираження, як, наприклад, появою «експлозіоналізму» (explosion — вибух, спалах) — аутентичного чеського варіанту нефігуративізму у графічному мистецтві, а також геометричних абстракцій поп-арт. У цей період яскраво виявили себе такі художники як Ярослав Кралік, Карел Вісушил, Ярослав Шеріх, Павло Сукдолак, Ярослав Кайзер, роботи яких представлено на виставці.
На початку 1970-х років пишний і багатоликий розквіт мистецтва потрапив під «колесо історії», під прес політики «нормалізації», котра настала після Празької весни 1968 року. Було реабілітовано модель соцреалізму. Однак склалася парадоксальна ситуація. Тиск офіційної цензури припадав в основному на монументальний живопис і скульптуру, а графіка, як більш камерне за звучанням мистецтво, зберегла зону свободи. Саме вона притягувала увагу поціновувачів мистецтва.
З середини 70-х років чеська графіка знову стає яскравим і самобутнім явищем у європейському художньому житті. Графічні роботи купуються для окраси інтер'єрів, естампи збільшуються у своїх розмірах, удосконалюється їхня якість, колір нерідко стає активною домінантою.
Київському глядачеві, котрий сформував уявлення про чеську графіку 60-х — 80-х років переважно за альбомами і каталогами, вперше надається можливість познайомитися de visu з об'ємною колекцією творів сучасних провідних майстрів. Виставка відкривається сьогодні в Українському домі і експонуватиметься до 14 травня.
