Дама з претензіями
Виставка, що експонується в трьох залах Національного художнього музею й у двох залах Центру сучасного мистецтва «Совіарт», представляє проект «Українська графіка ХХ століття». Він є частиною великого проекту «Мистецтво України ХХ століття», каталог якого, що вийшов у травні 1997 року, вже добре відомий. Розділ графіки в каталозі презентували 60 творів, на виставці ж експонується 300 робіт.
В експозиції представлено графіку, котра зберігалася переважно в теках у фондах Національного художнього музею й Музею книги й книгодрукарства України. Графіка — «дама з претензіями», її вихід до глядача має бути оформленим — у рами, скло, вітрини, що й забрало чимало сил у організаторів виставки. Представлені тут і роботи з приватних колекцій: Дмитра Горбачова, Михайла Грузова, Петра Нестеренка (Київ), Христини Звіринської, Надії Сліпченко (Львів), Надії Косаревої (Харків). Понад 140 робіт надійшло з авторських колекцій художників Києва, Львова, Одеси, Харкова, Полтави, Ужгорода.
Всі твори датовані точно — від 1900 до 1999 року, однак ми не беремося стверджувати, що це єдино можливий і остаточний виклад історії української графіки ХХ століття. З доступного для експонування відбиралося, звичайно ж, краще з кращого. Виставка стала чудовим мотивом для роздумів про те, як речі походять, як вони співіснують в єдиному часі. Тут представлені твори, створені в Україні й діаспорі, такі, що було визнано ще за життя автора, й такі, що зберігалися в спецфондах, а багато які з робіт уперше потрапили до виставкового простору. Однак зараз усі вони існують за рівних умов — перед глядачем.
«Мистецтвом білого аркуша» називають графіку. Стрімкий начерк олівцем, прозора акварель, експресивна пастель, яскрава гуаш, ліногравюра, ксилографія, літографія, офорт тощо, тощо... Неповторна й тиражована, станкова й книжкова, здається, графіка нескінченна в метаморфозах, але завжди тендітна, вишукана, до пари білому паперові, з яким вона веде діалог, завдяки якому існує як така.
«Графіка — це аристократизм мистецтва», — сказав ще на початку століття Сергій Маковський. І протягом усього ХХ століття, ми це вже бачимо, в царині графіки залишили свій слід не тільки фахівці-графіки, але й живописці, архітектори, скульптори, художники театру. Саме графіка нерідко ставала тією лабораторією, в якій народжувалася нова пластична мова.
Виставка відзначає живий рух мистецтва від модерну на початку століття до постмодернізму наприкінці. Цей рух протікає не тільки через «ізми» — художні течії й напрямки, але й через долі Землі, країни, людей, вбирає в себе аромат минулих десятиріч. На тлі століття особливо рельєфно проступають окремі особистості художників, які, по суті, й є живим зв'язком часів. Через них духовні цінності культури реалізовують себе в білому просторі паперового аркуша.
