До 80-річчя Василя Симоненка
У Києві відкрили виставку, а в Черкасах представили прем’єру, авторам яких вдалося досягти «відчуття епохи»
«Багато рядків Василя Симоненка суголосні нашому часові. Хоча він був молодий, але він був справжнім медіумом і добре відчував час. Читаючи Шевченка, Франка і Симоненка, ми знаходимо паралелі із сучасністю, з тим, що переживаємо зараз. Вони є своєрідними духовними лідерами, духовними мірниками, — цитує слова голови Черкаської обласної ради Валентини КОВАЛЕНКО, яка особисто знала В.Симоненка. — З одного боку, вони попереджують своїм словом, щоб ми не впали в прірву. З другого — дають нам енергію свободи.
Симоненко для мене — людина, яка творила світ у собі й світ навколо себе. Він був скромним чоловіком і справжнім українцем-патріотом. Якщо б він був живий зараз, то, напевно, зі своїм блокнотом і фотоапаратом перебував у гущі подій на Сході, на передовій! Симоненко для мене є прикладом глибинної архетипної українськості, прикладом духовної мужності, тим громом, який пробуджує нас самих, пробуджує націю!
2015-й — це Рік Симоненка: рік єдності та мужності нашої країни. Я сподіваюся, він буде сприятливим для України».
8 січня ( у день народження Василя Андрійовича) у Черкаському драматичному театрі відбулася прем’єра «Серед тиші і грому». Це біографічна вистава про життя поета. Автор та режисер документальної історії — режисер Сергій Проскурня, а головну роль зіграв актор-аматор Ярослав Литвин, який схожий на В.Симоненка.
Перед показом вистави на сцені театру вручили літературні премії ім. Василя Симоненка, повідомляє gazeta.ua. Їх отримали переможці цьогорічного конкурсу — у номінації «За кращу першу поетичну збірку» киянка Ольгу Прохорчук, а в номінації «За кращий художній твір» — Сергій Пантюк (обоє отримали по 15 тисяч гривень).
А після прем’єри режисер Сергій Проскурня сказав, що на його думку, «вдалося досягти відчуття епохи у виставі завдяки тому, що це документальна історія. Тут працюють документи, хронологія, життя і творчість перемішані... Я не ризикував, коли на головну роль брав непрофесійного актора. Симоненко у своєму середовищі був «білою вороною». Ярослав серед професійних акторів теж вирізняється. На цій відмінності працює вся вистава. У постановці лунали лише тексти Симоненка і спогади поета».
До речі, вистава «Серед тиші і грому» віднині прикрасить репертуар Черкаського театру.
10 січня у Музеї книги і друкарства України відкрилася виставка «Україна... ти моя розпука вікова». В експозиції представлено видання поезій В. Симоненка, здійснені як в Україні, так і за кордоном (в колах української еміграції), автографи рукописів, прижиттєві та пізніші газетні й журнальні публікації, машинописні та рукописні переписи з нелегального самвидаву 1960-х — 1970-х, графічні твори художників, автографи відомих діячів культури та науки до віршів Василя Андрійовича, зібрані майстром мікромініатюри Миколою Сядристим, фото та ін.
У відкритті виставки приймали участь відомі письменники-соратники В.Симоненка, дослідники його творчості, хор «Гомін» і звучав незабутній голос поета (експозиція триватиме до 9 лютого).
