Доменіко Нордіо: «Не скрипка робить музику, а музикант!»

Вечір із серії «Скрипкова музика» пройшов за підтримки Посольства Італійської Республіки в Україні та Італійського інституту культури в Україні (в межах творчого циклу «Золоті сторінки італійської музики», організований спільно з керівництвом Національної філармонії України). У програмі прозвучав Концерт для скрипки з оркестром Бетховена у виконанні музикантів Симфонічного оркестру Національної філармонії України під керівництвом Миколи Дядюри, а солістом виступив лауреат міжнародних конкурсів Доменіко НОРДІО (Італія).

Цей скрипач-віртуоз грає в найпрестижніших концертних залах світу: «Карнегі-хол» у Нью-Йорку, театр «Ла Скала» в Мілані, «Барбікан» у Лондоні і «Санторі-хол» в Токіо. Виступає з Лондонським симфонічним оркестром, Національним симфонічним оркестром Франції, Симфонічним оркестром Академії Св. Цецилії в Римі, оркестром Національної телерадіокомпанії RAI Італії, Національним симфонічним оркестром Іспанії тощо. Його концерти проходять під керівництвом знаменитих диригентів, серед яких Флор, Штейнберг, Казадезюс, Луїзі, Карабчевський, Лазарєв, Айкал та інші.

Після концерту в Києві «День» поговорив зі знаменитим італійським скрипалем, який нині є «обличчям» Friendsof Stradivari.

ЯКЩО РАНІШЕ УКРАЇНА БУЛА ДЛЯ БАГАТЬОХ НЕВІДОМОЮ КРАЇНОЮ, ТО НИНІ — ЦЕ «НАЙГАРЯЧІША» НОВИНА

 — Синьйоре Нордіо, через загострення політичної ситуації між РФ і Україною, анексією Криму російськими військами багато артистів сьогодні відмовляються від гастролей у нашій країні. У вас були сумніви: їхати чи не їхати до Києва?

— Вже декілька місяців практично щодня новини всіх зарубіжних телеканалів, а також італійських ЗМІ починаються з ситуації в Україні. Якщо раніше Україна була для багатьох невідомою країною, то нині це «найгарячіша» новина. Наприкінці лютого, коли протистояння майданівців і колишньої влади досягли кривавої крапки — загинули люди (Небесна сотня. — Т. П.), у мене були сумніви, чи відбудеться концерт, коли в центрі вашої столиці свистять кулі? Я розмовляв з організаторами гастролей, цікавився, що сьогодні відбувається в Києві? Мене переконали, що ситуація стабільна, нова влада займається реформуванням економіки, а культурне життя в місті не завмирає. Тому вирішив, що не можу підвести публіку, яка придбала квитки. Хочу зауважити дуже доброзичливе ставлення як у залі філармонії, так і поза нею — на вулицях вашої столиці. Я спілкувався з колегами — українськими музикантами (великими професіоналами), з якими ми чудово прорепетирували, а потім разом добре виступили. І судячи з захопленої реакції слухачів, ми не розчарували публіку.

— Чому для свого дебюту в Києві ви вибрали Концерт для скрипки з оркестром (ре мажор, тв. 61) Людвіга ван Бетховена, а не твір якогось італійського класика?

— Я вважаю, що авторами шедеврів скрипкової музики в світі є все-таки німецькі композитори, а одним із гігантів — Бетховен (яскравий представник віденської класичної школи). А італійські маестро прославилися як автори оперного жанру. Тому я вибрав бетховенський Концерт для скрипки з оркестром. До речі, нагадаю, цей твір композитор написав 1806 року для Франца Клемента (знаменитий скрипаль і диригент оркестру Theater an der Wien), якому присвятив свій концерт. Готуючи програму, я стояв перед вибором — виконувати барокову чи музику ХХ століття... Хоча є великим шанувальником творчості італійських композиторів, але вирішив, що бетховенська музика більше підходить для київського концерту.

Мова музики інтернаціональна, і ми з українськими колегами швидко порозумілися. Хотів би відзначити прекрасну акустику залу філармонії, як уважно слухала на концерті публіка і як своїми флюїдами давала енергетику нам на сцену. Я багато гастролюю, і в різних країнах доводиться стикатися з музикантами, які виступають у різних колективах. Повинен зауважити, що українські майстри високо цінуються за талант і віртуозне володіння інструментами. Оркестранти Симфонічного оркестру і маестро Микола Дядюра — професіонали, і ми виступали як єдина творча команда.

— Ви є «обличчям» проекту «Друзі Страдиварі»,  здійснюваного Фондом Антоніо Страдіварі, метою якого є організація концертів з використанням унікальних скрипок зі своєї колекції, серед яких скрипки Страдіварі, Аматі, Гварнері дель Джезу і Бергонци. Вам дають ці  інструменти тільки на певний  концерт, чи дозволяють ними користуватися на якийсь період? Яку з раритетних скрипок ви вважаєте кращою з кращих?

— Міжнародну популярність невеликому містечку Кремона принесли скрипки, альти, віолончелі та гітари, які декілька століть вважаються еталонними як в Італії, так і за її межами. Нагадаю, саме в Кремоні жили і створювали свої шедеври династії скрипкових майстрів Аматі, Страдіварі та Гварнері. І нині м. Кремона продовжує традиції. Школа з виготовлення струнних інструментів, відкрита 1937 року — у рік 200-річчя з дня  смерті Антоніо Страдіварі, — отримала всесвітнє визнання. Тут опановують тонкощі професії скрипкового майстра учні з усього світу. Крім того, існує Фонд Антоніо Страдіварі (Fondazione Antonio Stradivari), що є організатором найпрестижнішого міжнародного конкурсу струнно-смичкових інструментів імені Антоніо Страдіварі (La Triennale), який проходить у Кремоні раз на три роки. Вважається, що на сьогодні у світі збереглося близько 650 скрипок роботи Страдіварі й приблизно 140 — Гварнері.

Я пишаюся, що в музеї фонду є кімната, присвячена мені: представлені інструменти, на яких мав честь грати, а також можна побачити і почути багато моїх відео— та аудіозаписів. Я маю вільний доступ до абсолютно всіх раритетних скрипок, але оскільки це справжні скарби і їм потрібен певний температурний режим збереження, то інструменти виносяться рідко (це ціла процедура, і важливе питання охорони). Зізнаюся, що грати на цих легендарних інструментах дуже почесно і хвилююче. Наприклад, на унікальній скрипці Страдіварі записав свій перший аудіо-альбом. Я грав практично на всіх інструментах, створених унікальними скрипковими майстрами, які є в колекції фонду. У кожного інструмента свій голос, тембр. Але саме музикант дає скрипці унікальне звучання, заряджаючи своєю енергетикою,  вдихаючи  життя у старовинний інструмент.

Наведу приклад, я співпрацював з однією великою компанією звукозапису і грав на скрипці Гварнері дель Джезу. Ми закінчили писати, звукорежисер підійшов і сказав: «Божественне звучання!», але він навіть не замітив, що у перерві я скрипку Гварнері дель Джезу поклав у футляр, а взяв інструмент сучасного автора (1968 р.) і запис завершив вже на іншій скрипці. Це ще раз доводить, що «відтінки» створюються музикантом. Звичайно, у кожної з легендарних скрипок є свої особливості в звуці. Більш старовинні інструменти мають слабше звучання, і від майстерності скрипаля залежить, як музиці дати поліфонію фарб. Не скрипка робить музику, а музикант! А що стосується кращого інструмента, то кожен із колекції фонду прекрасний,  і мені важко якийсь з них виділити.

ЗА ВСЮ СВОЮ БАГАТОРІЧНУ ТВОРЧУ КАР’ЄРУ  Я ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПІДВІВ ПУБЛІКУ!

— Руки для музиканта — головний «інструмент». Ви виступали в Києві прекрасно, і  ніхто зі слухачів навіть не здогадався, що грали з травмою руки! Що сталося? Не думали відмінити концерт?

— Ні! За всю свою багаторічну творчу кар’єру (хоча бували різні ситуації і хвороби) я жодного разу не підвів публіку! Травму отримав через дурість. Це сталося вдома. Дружина попросила поміняти жалюзі на вікнах. Вони дуже важкі. Я розкрутив всі шурупи, а коли виймав останній, то вся конструкція впала на руку. Біль різкий, я навіть подумав, що все — з кар’єрою музиканта, мабуть, доведеться попрощатися. Поки їхав на консультацію до лікаря, почав прокручувати своє життя. Так, музика займає головне місце в моєму житті, але, схоже, доведеться згортати активну гастрольну діяльність і концентруватися, наприклад, на педагогіці (Доменіко Нордіо є професором Національної академії Св. Цецилії у Римі, проводить майстер-класи в Ріва дель Гарда і Брешії, є художнім керівником конкурсу скрипалів у Брешії. — Т.П.). На щастя, медики заспокоїли — мініперелом. До речі, палець болів на репетиції і зараз, коли ми розмовляємо, — «смикає», але коли виступав перед публікою, то взагалі забув про свою травму! Недарма говорять, що сцена і музика кращі ліки!

— Ведуча вечора розповіла, що ви — вундеркінд (перший концерт зіграли у 10 років, у 16 перемогли  на Міжнародному конкурсі ім. Дж. Віотті, журі якого очолював легендарний І. Менухін, у 17 стали  володарем Гран-прі «Євробачення»), але ваші батьки були категорично проти, аби ви стали професійним скрипалем, а хотіли, аби вчилися на юридичному факультеті і стали адвокатом. Цікаво, а ваші діти музикою займаються? Продовжать династію?

— Я ніколи не жалкував, що пов’язав свою долю з музикою. У мене троє дітей. Вони бачать не лише славу й успіх, але і напружену працю репетицій, мабуть, тому у них немає бажання стати професійними музикантами. А для мене сцена подібна до наркотику, але через гастролі доводиться часто виїжджати з дому, після концерту відчуваю себе відірваним від сім’ї. Кожна людина — господар своєї долі і сама повинна вибирати професію.

— Чи вдалося вам подивитися Київ? Які враження?

— Років 15 тому я вперше побував у вашій столиці, познайомився з пам’ятками, але тепер місто дуже змінилося (не лише через барикади). Я прагну не сидіти в номері і користуюсь вільним часом, аби більше дізнатися і побачити те місто, в якому гастролюю. Звичайно, ваша столиця дуже змінилася. Мені здається — на краще. Дуже багато світлих і доброзичливих облич, а коли пройшовся центром, то був вражений не лише барикадами, наметами, зруйнованою будівлею (Будинок профспілок — Т. П.), але й тисячами живих квітів і засвічених лампадок в пам’ять загиблих на Майдані...

Я — КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ БУДЬ-ЯКИХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ!

— Доменіко, схоже, «бацила сепаратизму» живуча не лише в Україні, але й у вашому рідному місті — Венеції (на нещодавньому референдумі 89 % жителів регіону Венето і м. Венеції висловилися за відділення від Італії й утворення незалежної держави, але після рішучих заходів  поліції, коли були арештовані  активісти, заколот вдалося стримати. А у нас Крим, через військове втручання Росії, Україна, на жаль, втратила. Нині неспокійно і на Сході нашої держави. — Т. П.). Бачите якісь паралелі?

— Я не політик, аби проводити якісь паралелі між Італією та Україною. Я за те, аби кожна людина відчувала себе вільною, і категорично проти будь-яких військових конфліктів! Демократія дає можливість розв’язувати різні питання не мовою зброї, а переговорів, тобто мирним шляхом. Я за мир і свободу, а також проти того, аби лилася кров братів: як італійців, так і українців, і росіян. Щиро бажаю, аби політична й економічна нестабільність у вашій країні швидше закінчилася, а культура і мистецтво об’єднували всіх людей!

 А ТИМ ЧАСОМ

10 МУЗИКАНТІВ НЕ ЗМОГЛИ ВІДРІЗНИТИ СКРИПКИ СТРАДІВАРІ ВІД СУЧАСНИХ!

Сучасні скрипалі світового класу не змогли відрізнити звучання скрипок Страдіварі від нових інструментів під час «сліпого тесту», повідомляє The Independent.

Дослідження організували скрипковий майстер Джозеф Кертін  та фахівець з акустики Клаудія Фрітц з французького Університету імені П’єра і Марії Кюрі, які ставили за мету «розкрити секрет скрипки Страдіварі».

Десяти музикантам запропонували оцінити звучання скрипок при вимкненому світлі й у темних окулярах. В результаті експерименту з’ясувалося, що два перші місця в рейтингу популярності дісталися сучасним скрипкам, вартість яких майже в сто разів нижча за скрипку Страдіварі, відзначає Associated Press.

Скрипалі також мали визначити вік інструменту, на якому вони грали. У 31 випадку учасники експерименту дали вірну відповідь і помилилися 33 рази!

Організатори дослідження вирішили не розголошувати назви компаній-виробників нових скрипок, щоб уникнути використання даних експерименту в рекламних цілях.