Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА: «Україна посідає гідне місце у світовому культурному просторі»

Нагадаємо, конкурс «Сучасна британська драма на українській сцені» є частиною масштабного українсько-британського проекту «Театральна програма-2015», який проводиться за підтримки Британської ради. Фіналісти представляють своє бачення актуальних п’єс сучасних британських драматургів. Читання відбуваються на камерній сцені Театру ім. І. Франка, який є партнером цього творчого проекту. Ім’я переможця буде оголошено в липні.

Поточний рік став для вітчизняних театралів етапом серйозного професійного випробування і набуття нового досвіду в царині міжкультурного діалогу. «Театральна програма-2015», метою якої є створення сучасної українсько-британської копродукції (театральних постановок та проектів, здійснених спільно фахівцями обох країн), знаменувала поворот нашого театру, передусім, його молодих сил, назустріч європейським традиціям і тенденціям сучасного сценічного мистецтва.

Про унікальність цього проекту, історію його створення, структуру і результати конкурсів (серед яких і змагання молодих режисерів) «Дню» розповіла одна з ініціаторів та експертів «Театральної програми-2015» — доктор мистецтвознавства Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА:

«НЕ ТІЛЬКИ І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ МОЖУТЬ ОПІКУВАТИСЯ РОЗВИТКОМ ТЕАТРАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ»

— Цьогорічний проект — не перший приклад успішної співпраці наших митців із британськими колегами. Британська рада і раніше виявляла інтерес до українського театру, ініціювавши в Україні різноманітні театральні події. Зокрема, конкурс молодих драматургів на найкращу сучасну п’єсу, який три роки тому проводився під егідою лондонського театру Royal Court. Тоді ж у Києві було проведено й низку майстер-класів для фахівців різних професій театру. Утім, подібні заходи британці курирували також в інших країнах Східної Європи.

Що ж до програми 2015 року — то вона є ексклюзивною, адже створена виключно для українського театру. З ініціативи української сторони цю програму було розроблено як багатовекторну, комплексну, призначену для розвитку різних сфер театральної діяльності. І той факт, що Британська рада так охоче підтримала цю ініціативу, свідчить, що Україна вже займає своє місце у світовому культурному просторі. Місце, яке вона гідна займати. Тому сьогодні українці прагнуть зробити все можливе, щоби це визнала міжнародна спільнота. Не секрет, що до України зараз прикута увага всього світу. Це та країна, від якої щодня чекають новин — як хороших, так і, на жаль, поганих. Власне, цим проектом ми намагаємося створити хороші новини.

— Хто від української сторони опікується виконанням «Театральної програми-2015»? З якою організацію чи то установою — державною, громадською, комерційною — співпрацює Британська рада в реалізації цього проекту?

— Міжнародні партнери завжди шукають не так установу або організацію чи інституцію, як тих людей, які здатні найефективніше працювати. У даному разі, партнером Британської ради в Україні виступила громадська організація «Театральна платформа». Це свідчить про нову якість нашого театрального середовища, про те, що не тільки, і не обов’язково державні установи можуть опікуватися розвитком театрального процесу чи його недорозвитком, а власне, ті громадські організації, які можуть ефективно й успішно робити те, що треба робити, чого вимагає життя в наш час. Таку місію, на моє переконання, зараз виконує «Театральна платформа».

Ця організація виникла лише кілька років тому. Її створила креативна театральна молодь: театрознавці, режисери і драматурги. Із частиною цих людей ми працювали разом у Національному центрі сучасного театрального мистецтва ім. Л. Курбаса, звідки нам згодом довелося піти. Після цього вони об’єдналися в «Театральну платформу», щоби втілювати ідеї з розвитку українського театру. Роблять вони це досить успішно, і сьогодні ця організація стала добре відомою в Україні та за її межами. Вони провели у Києві фестиваль молодої режисури, низку майстер-класів. Також «Театральна платформа» активно співпрацює з Польським культурним центром у Києві. Зокрема, зробили цікаву презентацію польського часопису «Театр», присвяченого передусім українському театрові. Тому, гадаю, те, що Британська рада обрала саме цю організацію як партнера «Театральної програми-2015», — не випадково.

У цій міжнародній співпраці бере участь театральна громадськість, яка сама себе позиціонує, сама виявляє ініціативу й сама здійснює проект. Цей приклад доводить, що в Україні змінюється сама структура розвитку українського театрального середовища, в якому раніше існували лише державні інституції та НСТД, яка завжди була і є фактично недіючою організацією. На противагу такому законсервованому середовищу невідворотно виникають контрсили — інші театральні громадські об’єднання, які стають в авангарді процесу. І «Театральна платформа» не є винятком. Такі організації є по всій Україні, не тільки у Києві. Скажімо, у Львові — це «Драбина», та й у Харкові є сили, які ініціюють театральні проекти, різноманітні акції, події, фестивалі. Тобто прогресивні зрушення в українському театральному житті поки що відбуваються завдяки громадським ініціативам. Але саме від них відтепер залежатиме доля нашого театру.

П’ЄСИ

— «Театральна програма» включає три потужних конкурси: молодих режисерів, театральних постановок та конкурс кураторів.

— Програма доволі складна. Вона має трьохактну структуру, що нагадує театральну виставу. Але, на відміну від п’єси, тут всі акти відбуваються одночасно. Перший акт програми — конкурс молодих режисерів «Сучасна британська драма на українській сцені», який незабаром уже визначить переможця. Це надзвичайно потрібний конкурс. Загалом, підтримка молодої режисури — це та мета, яку неодноразово ставили собі і я особисто, і «Театральна платформа». За умовами конкурсу переможець, якого буде визначено в результаті кількох етапів змагань, матиме шанс здійснити постановку п’єси сучасного британського драматурга на камерній сцені ім. С. Данченка театру ім. І. Франка на початку нового театрального сезону 2015/2016 рр.

«ДВАНАДЦЯТА НІЧ» ШЕКСПІРІВСЬКОГО ТЕАТРУ «ГЛОБУС» (ФІЛЬМ-ВИСТАВА РЕЖИСЕРА ТІМА КЕРРОЛЛА). ВСІ РОЛІ, ЯК І ЗА ЧАСІВ ШЕКСПІРА (XVII ст.) ВИКОНУЮТЬ ЧОЛОВІКИ

Щоби відібрати постановника (а претендентів було дуже багато), експертна група розробила цілу низку конкурсних умов. Також українськими експертами було відібрано і п’єси сучасних британських драматургів. Це три п’єси, які є дуже відомими в Британії: «Там, удалині» Керіл Черчілль, «Легені» Дункана Макміллана та «Ножі в курках» Девіда Герровера. Режисерам, які беруть участь у відкритому конкурсі, було запропоновано написати експлікацію, тобто проект майбутньої постановки однієї з цих п’єс на вибір, мотиваційний лист, у якому вони мають пояснити, чому саме ця п’єса їх зацікавила, зазначити своє бачення на сцені того чи іншого персонажу, надати пропозиції щодо рішення сценічного простору тощо. Зараз цей конкурс уже на завершальній стадії: тривають відкриті сценічні читання цих п’єс. А підготуватися до цих читань нашим фіналістам допомагали два британських режисери, котрі за умовами спеціально приїхали до Києва напередодні конкурсу. Так сталося — і це дуже цікаво і приємно, що до фіналу потрапили всі три п’єси.

— Ці п’єси раніше були відомі нашим театрам?

— Ні, п’єси є абсолютно новими для українського театрального середовища. Їх навіть не було в українському перекладі. Його було здійснено спеціально для конкурсу. Загалом, художній переклад цих п’єс є дуже важливою складовою проекту, тим паче, що в Україні не так багато перекладів британської драматургії, яка, до речі, досить популярна в усьому світі. Тому переклад трьох конкурсних п’єс є певним проривом як у царині українського художнього перекладу, так і в контексті збагачення театрального репертуару. Принагідно зауважу, що всі витрати, пов’язані з роботою перекладачів, узяла на себе Британська рада.

РЕЖИСЕРИ

— Нині у фіналі змагаються п’ять молодих режисерів. Розкажіть, будь ласка, детальніше про них...

— Це режисер Богдан Логвиновський із Києва. Це Орест Пастух з Івано-Франківська, вистави якого йшли не тільки в рідному місті, а й у Хмельницькому. Крім того, він привозив одну зі своїх постановок на фестиваль молодої режисури в Києві. Далі — Антон Романов. Родом він із Сімферополя, але зараз живе в Києві як вимушений переселенець. Його спектаклі свого часу йшли в Криму, а також ставилися в Черкасах, у Києві. Наступний фіналіст — Тамара Трунова із Києва, яка є досить популярною режисеркою. Її вистави йдуть у столичному Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, а також у Черкасах. І нарешті — невідома до того нам дівчина із Харкова — Ольга ТурутяПрасолова, яка є художницею Театру ляльок і при цьому співпрацює з харківським театром «Прекрасні квіти». Ця фіналістка має, очевидно, нестандартний театральний досвід. Вона подала дуже цікавий проект, який захопив усіх членів експертної комісії. Хто з цих молодих талановитих людей стане переможцем — дізнаємось на початку липня.

«НЕВІДОМИЙ ШЕКСПІР»

— Другий акт програми — конкурс для театрів «Невідомий Шекспір». Творчість цього драматурга вважають класикою. То невже є такі п’єси Шекспіра, яких не знають в Україні?

— Я маю багатотомне видання всіх творів Шекспіра у прекрасних українських перекладах, більша частина цих п’єс у наших театрах не ставилася! Причому не ставилися, власне, культові п’єси Шекспіра: «Юлій Цезар», «Зимова казка», «Цимбелін». Тому, коли планувався конкурс, ми мали на меті розширити обрії наших театрів, подивившись ніби за межі тих текстів, які вони звикли читати. Ось чому цей конкурс має таку назву, хоч у ній, звісно, прихована іронія, бо все-таки Шекспір — відомий.

Конкурс для театрів приурочено до 400-річчя від дня смерті Шекспіра, яке світ відзначатиме 23 квітня 2016 року. Саме на цю дату заплановано прем’єру спектаклю, який поставить український театр-переможець у співпраці з британським сценографом. Згідно з умовами, це буде постановка однієї з трьох уже згаданих п’єс Шекспіра, яка до того не ставилася ні українською, ні російською мовою. Нещодавно, в результаті конкурсного добору (розгляду проектів постановок, наданих нашими театрами) стало відомо, що це буде вистава «Зимова казка», яку здійснить Львівський академічний театр ім. Л. Курбаса.

У цьому конкурсі партнером Британської ради виступила солідна організація Linbury Prize — фонд, який щорічно нагороджує молодих британських сценографів. Цей фонд погодився фінансово підтримати одного із цьогорічних сценографів-переможців у здійсненні сценографії, оформлення й костюмів для п’єси Шекспіра, яку поставить український театр (тобто для вистави «Зимова казка» у постановці Львівського театру ім. Л. Курбаса). Таким чином, найбільші витрати (а сценографія та оформлення — це завжди левова частка кошторису вистави) в цьому заході бере на себе британська сторона. На плечі ж української сторони лягають постановочні завдання. Тому для наших театрів участь у цьому проекті є дуже вигідною — як у творчому плані, так і в матеріальному.

КУРАТОРИ

— Зважаючи на це, мабуть, чимало наших театрів виявило бажання взяти участь у конкурсі?

— На превеликий жаль, заявок на участь було не так багато. Лише вісім театрів з усієї України зважилися на цей крок. Я вбачаю в цьому певну симптоматику нашої дійсності. Українські театри не звикли брати участі в конкурсах. Зазвичай вони лише отримують гроші на постановку, яку згодом здійснюють. А тут треба змагатися за це, пропонувати себе тощо. У цьому сенсі наші театри демонструють певну інерцію мислення. Єдине, що втішає в цьому разі, то це те, що конкурс для театрів, імовірно, проводитиме Британська рада і наступного року.

— Третій акт програми — конкурс для кураторів «Професійна подорож на Единбурзький Фріндж». Хіба є така театральна професія — «куратор»?

— Театральне середовище дедалі змінюється. Невипадково у ньому виникають нові професії. Сьогодні однією з необхідних професій театру стала професія театрального куратора. Це не продюсер і не імпресаріо. Це людина, яка здійснює «мозкову атаку», відпрацьовуючи програму певного майбутнього театрального заходу — театрального сезону, чи то фестивалю, чи то якоїсь іншої події. Також куратор повинен виконувати великі комунікативні функції. Передусім — встановлювати зв’язки з партнерами, які можуть всіляко, і зокрема фінансово, допомагати розвитку його проекту. Професія куратора вже давно розвивається у просторі образотворчого мистецтва. Без неї неможливо уявити життя західноєвропейських театрів. Нині настав час, щоби професія театрального куратора з’явилася і в нас. Такі люди в Україні вже є. Це режисери, актори, драматурги, театрознавці, для яких кураторство є покликанням. Вони здобувають потрібні знання самотужки, на практиці. Але є такі знання, яких вони не зможуть здобути в Україні — це театральний досвід. А досвід великого театрального фестивалю, яким є «Фріндж», допоможе їм пізнати й вивчити специфіку світового експериментального театру. Оргкомітет «Фрінджу» також виступив партнером Британської ради в реалізації «Театральної програми-2015» в Україні. Він запропонував прийняти чотирьох молодих українських кураторів для участі в цьогорічному фестивалі. Наші куратори будуть присутніми на переглядах усіх вистав фестивалю, братимуть участь в обговореннях цих вистав з нашими колегами із різних країн. Ця поїздка дає унікальний шанс для розвитку нашого театру, адже досвід, здобутий нашими кураторами на «Фрінджі», потім стане їм у пригоді в Україні.

— Чи відомі уже імена переможців, які поринуть у дивовижну атмосферу единбурзького «Фрінджу»?

— Це Антон Овчинніков, директор фестивалю сучасного танцю Zelyonka-Fest; режисерка Тамара Трунова, яка також змагається в конкурсі на кращу постановку сучасної британської драми; театральний критик Ірина Чужинова, яка є співзасновницею ГО «Театральна платформа», та Вікторія Швидко — співзасновниця та директорка Першої сцени сучасної драматургії «Драма.UA». Серед 25 претендентів ці четверо молодих людей виявилися найдостойнішими. Усім конкурсантам потрібно було надати заявки з мотивацією своєї участі й характеристикою власного досвіду у здійсненні театральних проектів. Необхідним випробуванням для них був також іспит з англійської мови. Адже знання англійської мови — це запорука успішної роботи як на «Фрінджі», так і загалом, у будь-якій сучасній інтелектуальній та творчій діяльності.

До речі, чудовий шанс удосконалити свою англійську дає інший проект, який проводить Британська рада в усьому світі і, зокрема, в Україні: «Британській театр у кіно». Це показ якісно знятих вистав британських театрів з участю знаменитих акторів. Вистав, різних за стилем, характером і драматургією. Серед них є класичні, в яких представлено реконструкції театру The Globe, де персонажі виступають у костюмах часів Шекспіра. Є також тонкі психологічні вистави п’єс сучасних англійських драматургів і романтична драма з великою кількістю спецефектів на сцені. Цей проект має на меті привернути увагу глядача до визначних надбань британської культури: літератури (оскільки фільми створені не лише на основі драматургії, а й інсценованої прози), до англійської мови (класичної та сучасної з різними видами сленгу) і, звичайно, до театру.

Покази «Британського театру в кіно» триватимуть до 28 червня у кінотеатрах Києва, Одеси та Харкова.

Фото надано організаторами конкурсу