Герой усіх часів

Цю виставу за мотивами п’єси Г.Ібсена поставив Криворізький  театр  музично-пластичних мистецтв «Академія руху».

Втілити на сцені масштабний, глибинний філософський твір Генріка Ібсена «Пер Ґюнт» — завдання не з легенів. Ну, а «прочитати» його засобами пластичного мистецтва, здається, зовсім неможливо... Але визнані в Україні майстри пластичного мистецтва  (засновник «Академії руху» Олександр Бєльський і провідний актор театру Сергій Бєльський), зверненням до «Пер Ґюнта» доводять безмежні можливості пластичної драми!  У цій роботі О.Бєльський створив сценічну версію і сценографію, а С.Бєльський виступив режисером і виконав головну роль.

У пластичній драмі «промовляє» тіло актора, музика виступає повноправною дійовою особою. Актор стає словом, його тіло думкою, емоції — дорогою до глядацького серця. Жанр передбачає маніпуляцію візуальними сенсами, символами просторового мислення, виразними образами, які зможуть без слів розповісти глядачеві сценічну історію.

Сценографія  «Пер Ґюнта» лаконічна і образно функціональна. Дерев’яне цеберко з водою, куди, як у глибину невідомого майбутнього, дивиться маленький Пер (Наталія Корчак); піаніно, на поворотному крузі, стає символом творчості, образом артистичної натури Пер Ґюнта, метафорою  внутрішнього світу митця і, нарешті, іграшковий потяг з трьох вагонів-будиночків із засніженими дахами, який вестиме за собою по сцені Сольвейг (Руслана Бобер), прикуту до цієї малої батьківщини, де вона все життя прочекала свого непутящого Пера...

Ідею Г.Ібсена про призначення людини з його своєрідністю і непересічністю, з необхідністю самовизначення і реалізації особистості, режисер С.Бєльський вибудовує як історію життєвого шляху Пер Ґюнта — мрійника і балакуна, що перебуває у полоні фантазій і прагне вирватися за рамки буденності. Перед глядачем промайне калейдоскоп перетворень Пер Ґюнта і  його своєрідні особисті кола пекла.

Актори дуже точні в драматичній частині розробки образів, пластичний малюнок виразний, вигадливий за своєю траєкторією побудови, барвистою візуальністю.

Кульмінаційну сцену смерті матері Осе виконано актрисою Вікторією Івасих і Сергієм Бєльським на високій ноті трагізму. Які витончені, проникливі рухи згасання, останньої миті, останної надії. Цей проникливий психологічний дует відходу в інший світ (виконується синхронно, немовби син вмирає разом із матір’ю). Найвища точка пластичного катарсису — Осе, що лежить на колінах сина. У пластичній композиції вгадується силует Мікельанджелівської П’єти. Цей мотив повториться у фіналі вистави, проте тепер вже Пер Ґюнт, помираючи, покладе голову на коліна Сольвейг, що дочекалася його. Перед очима героя постануть картини дитинства, матері, але це лише сумні спогади, сили залишають його, безпорадно падають руки... І засвітяться теплим вогником батьківщини віконця будиночків маленького потяга. І зазвучить геніальна музика Едварда Гріга, така сильна, велична і прекрасна, що можливо, вгамується душевний щем від думок про долю Пер Ґюнта, настільки проникливо пластично переповіданої акторами Театру «Академія руху».