Годі страждати!

Особлива атмосфера інтимного спілкування між глядачами та акторами, нові режисерські прийоми, можливість простежити найменші нюанси акторської гри і відчути себе безпосереднім учасником подій, що розгортаються майже поруч із тобою — ось такі переваги надає невелика за розмірами, але така енергетично заряджена зала Камерної сцени.

Черговим підтвердженням цьому стала вистава за п’єсою відомого американського драматурга Т. Вільямса «Чудова неділя для пікніка». Блискучий автор — тонкий, іронічний, загадковий. Сьогодні його твори приваблюють тих режисерів, для яких головним у драматургії є не тільки вражаючі ефекти та обов’язкова прив’язка до сьогодення, а й дослідження людських характерів: дивних, неоднозначних, примхливих. Саме таким режисером є Алла Бабенко — корифей української сцени, режисер, який віддав колективу театру багато років. Її вистави завжди оригінальні, складні за композиційним малюнком, сповнені емоційними метафорами...

На поверхні загалом банальна життєва ситуація: кожна з героїнь у літній недільний ранок до 12 години повинна встигнути вирішити свою найважливішу життєву проблему: хтось очікує на дзвінок, що змінить долю. Хтось мріє організувати побачення, хтось нарешті отримати затишне нове помешкання. А насправді серце кожної із жінок переповнює єдине жагуче бажання здолати самотність, яка сірою хмарою закриває всі кольори сонячного ранку.

Аллі Бабенко вдалося зібрати прекрасний акторський ансамбль. Режисер створює складну канву взаємостосунків таких різних характерів, ледь помітні акценти (акторські, музичні) підкреслюють складні перипетії життєвих доль. У виставі відсутня прив’язка до жанру — це і трагедія, і трагікомедія. Актриси майстерно сполучають найбільш виграшні елементи цих жанрів відповідно до своєї індивідуальності.

Головні ролі виконують: Леся Гуменецька, Людмила Никончук, Олександра Бонковська, Галина Давидова, Ірина Швайківська, Наталя Лань і Дара Зелізна склали прекрасний ансамбль. Ці актриси вважаються представницями середнього покоління. Але як енергійно, свіжо, з якою молодечою віддачею працюють на сцені та ще мають прекрасний вигляд! Їхній ентузіазм цілком виправданий: про такі ролі — складні, емоційні, мріє кожен актор. Радісно, що цим актрисам випала нагода ще раз проявити свою жіночу та акторську харизму.

Режисер дає можливість кожному глядачеві формувати своє бачення ситуацій, характерів, вловити себе на думці: «Треба було б у цю мить відреагувати так, вчинити так»... Зал завмирає в очікуванні драматичного фіналу і знову несподіваний режисерський прийом, який майстерно відіграють акторки. Миттєва трансформація, зміна емоцій. Рефреном лунають слова: «Треба жити! Треба жити»! Годі страждати! Час не стоїть на місці! Хвилинна стрілка годинника невблаганна. Дванадцята обов’язково настає і відкривається нова сторінка життя...