«І все життя у творчості й красі...»

У Національному музеї літератури України представлена виставка «І все життя у творчості й красі...» з колекції Київського літературно-меморіального музею-квартири митця. Микола Бажан (1904—1983 рр.) був видатним митцем у царині літератури, одним із найпарадоксальніших українських письменників ХХ століття, авангардистом і поетом глибоко національним.

Експозиція зосереджена саме на міжнародному аспекті життя і творчості Миколи Бажана. Тут є фотографії поета з подорожей різними країнами — від Англії до Італії, листи, зразки блискучих бажанівських перекладів із різних мов, придбані в різноманітних куточках світу картини — від стародавніх європейських художників до Марка Шагала. Є й твори самого Бажана, інспіровані його поїздками (переважно таки відрядженнями, а не вільними мандрами).

На відкритті виставки вірші Миколи Бажана та його переклади поезій Райнера Марії Рільке декламували актори Галина Стефанова та Ярослав Чорненький. Один із віршів вони навіть прочитали в особливій манері: спочатку почергово кілька рядків українською, кілька німецькою, потім кілька рядків одночасно двома мовами й нарешті знову нарізно. Музичні номери виконали студентки НМАУ Марія Чорна (фортепіано) і Наталя Кудєєва (скрипка). Вони зіграли твори улюблених композиторів Бажана: Йоганнеса Брамса, Петра Чайковського, Франсіса Пуленка.

Гостями вечора були поет Іван Драч, історик Юрій Шаповал, художниця Ольга Петрова (вона, зокрема, ілюструвала переклад «Божественної комедії»), онук поета Олексій Дарський і племінниця Бажана Марія Тимошенко.

— Нашу виставку ми присвятили ідеї соборності мистецтва, яку завжди сповідував Микола Платонович, — сказала керівниця музею-квартири, завідувачка сектором Національного музею літератури Людмила РЄЗНІКОВА. — Його називали «будівничим української культури», і справедливо, але він розбудовував і спільний європейський дім, про який ми сьогодні говоримо. Згадаймо, як він прагнув популяризувати не лише українську культуру на Заході, а й навпаки. Адже саме Микола Бажан сприяв, до прикладу, появі в Радянському Союзі й українських, і російських перекладів Жана-Поля Сартра, Наталі Саррот та інших митців світового письменства...

Іван Драч згадував свої зустрічі з Миколою Бажаном, його простоту, але й водночас неодмінне відчуття дистанції: «А ще Бажан сполучав українську культуру «материкову» з діаспорною. Євген Маланюк розповідав мені, як щойно з’являвся примірник якогось нового твору Бажана, він ішов тоді прочитати його до Юрія Шевельова. Або навпаки...»

Виставка триватиме до 22 жовтня. Відвідати її варто бодай для того, щоб витіснити образ Миколи Бажана як «бронзового радянського класика» і замінити його на образ ерудованої само освіченої людини (Бажан не закінчив жодного університету, проте активно займався упорядкуванням численних енциклопедій та словників!) поета й діяча культури міжнародного масштабу.