Iмпровізації в опері

Солістка Національної опери України, яка нещодавно здобула звання народної артистки України, відзначає двадцятиріччя творчої діяльності. Анжеліна Швачка — одна з небагатьох співачок, яка в усьому відповідає такому розмитому, але в той же час дуже втішливому визначенню — «оперна примадонна». Співачка — красива жінка високого зросту, темпераментна на сцені, володіє глибоким і теплим голосом — звучним мецо-сопрано. Своїм талантом вокалістка підкорила публіку не лише в Україні, а й у Європі, Америці, Японії...

1993-го, ще студенткою Київської консерваторії, вона вперше вийшла на сцену столичної опери в партії Петрівни в «Царській нареченій» Римського-Корсакова. Диригував виставою маестро Іван Гамкало. Вважається, що партія Петрівни, як правило, стає завершенням кар’єри більшості мецо-сопрано. Але в Анжеліни сталося інакше: її педагог Галина Опанасівна Туфтіна рекомендувала театрові свою студентку для дебюту. На той час Швачка вивчила партію Петрівни для Оперної студії консерваторії, але жодного разу не заспівала... До речі, до дебюту в головному театрі країни Анжеліна жодного разу не виступала на оперних підмостях і навіть не співала з оркестром!

Прийшовши на першу репетицію, молода співачка опинилася в сузір’ї народних артистів України та СРСР — її партнерами були Іван Пономаренко (Грязной), Марія Стеф’юк (Марфа), Олександр Востряков (Ликов) і Микола Шопша (Собакін). На той час Анжеліна Швачка встигла закінчити підготовчий курс і перейти на перший курс консерваторії. В історії опери такий ранній театральний дебют можна порівняти хіба що з долею Тамари Синявської, яка вийшла на сцену Большого театру приблизно в тому ж віці.

А потім був цілий ряд невеликих партій в операх світового репертуару. Серед них — Кет у «Мадам Баттерфлай» Пуччіні, Зібель у попередній постановці «Фауста» Гуно, в якій співав Анатолій Кочерга (Мефістофель). Потім настав час виступити в прем’єрі опери Анатолія Вахняніна «Купало» (режисер Сергій Архипчук, диригент Іван Гамкало). А далі творча біографія співачки розгорнулася за тим сценарієм, який їй судився...

Особливо близький її натурі образ Кармен у однойменній опері Ж.Бізе. Анжеліна виконувала цю партію не лише на обох київських сценах — в Національній опері та Оперній студії Національної музичної академії, — а й на сценах майже двадцяти країн світу. Особливо пам’ятні їй вистави в столиці Словенії — Любляні. Тоді Швачка спеціально студіювала уроки танцю фламенко в танцівниці з Барселони. І, крім того, опановувала техніку гри на професійних кастаньєтах, спеціально куплених нею в Іспанії. Утім, не в усіх виставах «Кармен» у сцені зваблювання Хозе головна героїня вміє сама грати на кастаньєтах і одночасно співати й танцювати. А ось Анжеліна може! А це дуже складно й вимагає спеціальних навиків і особливої координації рухів. Доводилося співати цю партію в найрізноманітніших постановках — модерних і традиційних. Серед них були й такі, в яких Кармен танцювала біля жердини, неначе стриптизерка. А в московському Большому театрі Швачка (на п’ятому місяці вагітності) виходила на сцену з мокрим рушником на голові.

Ігрова сутність опери, створення живого образу — ось те, що співачка особливо цінує. Вона ніколи не виходить на сцену, щоб заспівати всі арії й ансамблі, непорушно застигнувши на місці та спрямувавши погляд на диригента. Чесно кажучи, в кожній виставі Анжеліна Швачка готова віддаватися стихії імпровізації. Виразна акторська гра, швидкі реакції, бурхливий темперамент — це її сфера, властива далеко не кожному оперному солістові. Але все це — лише один полюс її таланту. А який же інший полюс? Він пов’язаний із концертною діяльністю й найперше — з виконанням творів кантатно-ораторіального жанру. «Пристрасті» Баха, ораторії барочних композиторів і багато іншого — ось сфера репертуарних інтересів співачки.

Зараз у Анжеліни Швачки особливий для мецо-сопрано період. Зазвичай композитори віддають цьому голосу партії глибоких, складних натур — шукаючих, страждаючих, закоханих. Початкуючій співачці досить важко впоратися. Із набуттям досвіду творчі обрії мецо-сопрано розширюються. У «співацькій валізі» Анжеліни є виступи на «Стад де Франс» — величезному майданчику (стадіоні) в Парижі, де оперна діва виконувала партію Амнеріс у «Аїді» Дж. Верді. Її партнеркою в тих виступах була одна з кращих Аїд сучасності — чорношкіре сопрано Адіна Аарон. Як зізналася співачка, в неї перехоплювало подих від того, що її слухає відразу 95 тисяч глядачів.

Цього року Анжеліна Швачка виконала ще одну «епохальну» вердіївську партію — принцесу Еболі в «Дон Карлосі», поставленому на київській сцені. Ця робота була вистраждана співачкою — чекала на неї протягом багатьох років. Колись її педагог Галина Туфтіна сказала: «Такі партії, як Еболі чи Азучена, — суто драматичні, їх треба співати, коли тобі близько сорока років, не раніше!» І ось слушно сказати, що є ще одна партія, до якої підступається Анжеліна, — це циганка Азучена в «Трубадурі» Дж. Верді. Цю партію Анжеліна вже простудіювала й готова до дебюту. Напевне, він відбудеться на сцені якогось зарубіжного театру. Тому що «Трубадур» зник із репертуару Національної опери...

Звісно, контраст між партіями з опер Дж. Верді й, наприклад, партією Попелюшки в однойменній опері Россіні — величезний. Але Швачка раз у раз з’являється перед глядачем і в образі Попелюшки. Несподівано виявилося, що ця партія чудово лягає на голос співачки. Россіні вимагає особливого звукодобування, його стиль не схожий на все те, що доводиться співати на сцені київської опери. Партія Попелюшки написана для дуже рідкісного голосу — колоратурного мецо-сопрано. Але Анжеліні чудово вдається опанувати цю специфіку. Нині вона мріє заспівати й партію Дорабелли в опері Моцарта «Так чинять усі», яка на сьогодні, за статистикою, є найбільш репертуарною оперою у світі. Можливо, колись це здійсниться. Тим паче, що співачка стверджує, що вона — прибічник класичного стилю й у музиці, й у режисурі.

Нагадаємо, з усіх учасників Конкурсу Олени Образцової в Санкт-Петербурзі Олена Василівна вибрала одну, якій подарувала майстер-клас (він був присуджений як приз). Цим щасливцем була киянка Анжеліна Швачка. У журі конкурсу працювала легендарна Мірелла Френі. Відеокасети з цим майстер-класом потім продавалися по всьому світу, Анжеліна там співала другу арію Даліли із «Самсона і Даліли» Сен-Санса. Але... Швачка найбільше любить іншу співачку — Ірину Архипову. Коли вона десять разів заспівала партію Кармен в Королівській опері Осло (ще до відкриття новозбудованого театру), один із норвезьких критиків порівняв її саме з Архиповою. У норвезькій постановці на сцені був басейн. І під час виконання знаменитої Хабанери Анжеліна несподівано впала в цей басейн. П’ять чи шість спідниць промокли, але співачка не розгубилася й гідно доспівала свою арію, підтримуючи мокрий одяг. У рецензії один норвезький критик зауважив, що віднині «у світі з’явилася нова Архипова з голосом надзвичайної краси, красивим і рівним по всьому діапазону».

Сьогодні Анжеліна Швачка зізнається: «Я обожнюю грати й часто сперечаюся з режисерами. Мені завжди хочеться знаходити нові барви й ігрові моменти. Я бачу оперу як драматичне мистецтво, і в мені переважає акторка!»