Iз Попелюшок – у театральні принцеси

Виставу «Попелюха» втілено під патронатом Генерального Консульства республіки Польща у Харкові. У ній беруть участь актори харківських театрів імені Т. Шевченка та імені О. Пушкіна, Молодіжного театру «Стел», а також студенти та випускники Харківського національного університету мистецтв ім. І. Котляревського. Генеральним спонсором став Харківський міський благодійний фонд Юрія Сапронова, серед партнерів також Громадський рух «Альянс Республіка».

Натхненником та втілювачем проекту у життя виступив актор Театру ім. Т. Шевченка, а «за сумісництвом» — засновник та керівник театру «Стел» Сергій Бережко. Власне, у даному випадку з’єдналися усі чинники, що давно мають бути нормою вітчизняного театрального життя, але наразі виглядають як виняток, щось поодиноке, екстраординарне: акторська команда, зібрана режисером під певний задум незалежно від «місця основної роботи», сцена державного театру, потужна спонсорська підтримка, міжнародне співробітництво, гостросоціальна проблематика (дія п’єси та вистави відбувається у колонії для неповнолітніх, у центрі уваги — скалічені долі зовсім юних дівчат).

Сергій Бережко, як режисер-постановник та автор сценічного оформлення, обрав формат «великого стилю». На кону — велетенський батут й так само велетенський екран, на який проектуються  кадри кінохроніки,  різноманітне відео (наприклад, зграї птахів, що їх ми бачимо крізь тюремні ґрати),  онлайн-проекція — крупні плани персонажів під час їхніх монологів та діалогів. Проте головним «активом» вистави видаються усе ж молоді виконавиці — насамперед, Марія Какуріна, Владислава Аракелян, Юлія Воробйова. І по скільки «масами» театралів та глядачів усе настирливіше «оволодіває» ідея театральної реформи, то дуже хочеться, аби творче життя тих, хто наразі робить лише перші кроки, тривало не у задушливому повітрі й застарілих формах, а у реалізації таких от найрізноманітніших проектів, котрих обов’язково має ставати все більше і більше.