«Кафе «Електрик»

У знятому в Австрії 1927 року фільмі «Кафе «Електрик» знялася Марлен Дітріх (на фото). Для двадцятишестирічної акторки це була десята роль у кіно, з якої її на третій день зйомок режисер Густав Ушицьки хотів зняти. Однак у майбутньої зірки зав’язалися дуже теплі стосунки з партнером, і той пригрозив, що залишить знімальний майданчик разом із чарівною білявкою. Дітріх тоді вже була одруженою, але її службові романи не завадили формально зберегти шлюб аж до 1976 року.

Романтичним почуттям присвячено «Кафе «Електрик», хоча події головним чином розгортаються у притоні для повій, альфонсів та аферистів усіх мастей (утім, кафе не гребують відвідувати  респектабельні бізнесмени). Саме роль однієї із жертв чоловічої хтивості та підступності  зіграла М. Дітріх, і картина ця стала для неї ще однією сходинкою до вершин світової слави. А Густав Ушицьки, який не побачив у невисокій красивій дівчині майбутній «шокуючий тип прекрасної жінки, одночасно порочної та невинної, зухвало сексуальної й неприступної», виявися сліпим і до політичних реалій. Він назнімав пропагандистських фільмів на замовлення гітлерівської партії і став після війни персоною нон-грата. Втім, інтуїція підвела і відомого режисера, реформатора сценічного мистецтва Макса Рейнгардта, до театральної школи якого Дітріх не прийняли ще на початку 20-х років. І тільки непохитна віра у свою зірку допомогла акторці стати тою, ким вона стала.

Власне, «Кафе «Електрик» варто було показати тільки заради того, щоб нагадати про примхливу долю легендарної кінодіви і тим самим підтримати віру у себе. До того ж, початок стрічки супроводжується титрами, які переконують, що кохання здатне вивести на світло навіть ті душі, які заблукали у пітьмі та спокусах цього порочного світу. Здатність підтримувати в людях віру навіть у часи найбільшого відчаю і дозволила Великому Німому здобути всенародну любов і з часом отримати голос. Щоправда, кінематограф почувався чудово і без звукової доріжки, як це можна було зрозуміти на показі картини «Кафе «Електрик» у столичному  кінотеатрі «Київ». Фільм супроводжувався акомпанементом австрійського піаніста Герхарда Грубера, що й надало особливого шарму відкриттю Фестивалю, організованого компанією «Артхаус Трафік».