Хто кращий перекладач?

Серед майже двох десятків літературних премій лише дві відзначають успіхи українських літераторів у галузі художнього перекладу — це Премія імені Максима Рильського, заснована 1972 р. і поновлена 2013 р. Кабміном України, а також Літературна премія імені Григорія Кочура, заснована Міністерством культури України 2009 р.

Цікаво, що Григорій Кочур, чиїм ім’ям названо літературну відзнаку Мінкультури, є лауреатом Премії ім. М. Рильського 1989 р. А ще цією престижною нагородою було відзначено в різні роки таких неперевершених майстрів художнього перекладу, як Василь Мисик, Борис Тен, Микола Лукаш, Ростислав Доценко, Ігор Качуровський та інші.

Цього року на здобуття урядової Премії імені Максима Рильського було подано чотири кандидати й шість творів.

Андрій Білас, доцент кафедри французької філології Прикарпатського національного університеті імені Василя Стефаника, перекладознавець. На здобуття премії його висунула Івано-Франківська обласна організація НСПУ за переклад із французької романа Тьєррі Есса «Демон» (видавництво «Тіповіт»). Це один із найбільш обговорюваних упродовж останніх років у Франції творів про історію ХХ століття й пошуки особистої ідентичності. Роман увійшов у «короткий список» престижної літературної премії Медічі і став першим перекладеним українською мовою твором Тьєррі Есса. Видання перекладу було здійснено 2013 року за підтримки Французького інституту в Україні.

Ім’я другого претендента на премію добре відоме українським інтелектуалам. Максим Стріха — доктор фізико-математичних наук, президент Українського фізичного товариства, яке входить до Європейського фізичного товариства, один із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка, автор численних перекладів українською мовою творів класичних та сучасних авторів, низки літературно-критичних статей і перекладознавчих розвідок. На здобуття премії висунуто переклад з італійської «Божественної комедії. Пекло» Данте Аліґ’єрі (видавництво «Астролябія»).

У цій фундаментальній праці Стріха постає в кількох іпостасях. По-перше, як перекладач, учень визначного майстра перекладацької справи Григорія Кочура і загалом спадкоємець неокласичної традиції поетичного перекладу. По-друге, як перекладознавець, котрий обґрунтовує в передмові власні перекладацькі принципи й водночас з’ясовує фахові настанови своїх попередників. По-третє, як історик літератури, котрий знайомить читача з життєписом Данте й сюжетом і формальними особливостями «Божественної Комедії». По-четверте, як коментатор Данте, котрий супроводжує кожну пісню ґрунтовними примітками. Нарешті, Стріха постає тут як упорядник поетичних антологій — колекціонер поетичних артефактів.

Олександра Красюка вважають неперевершеним знавцем творчості американського письменника Стівена Кінга, котрий здатен майстерно відтворити літературний стиль сучасного прозаїка. А це зробити непросто, адже стилістиці Кінга притаманні багатошаровість, велика кількість явних та прихованих цитат, специфічні регіональні говірки. Тому до кожного свого перекладу Красюк додає коментарі, які допомагають читачеві зрозуміти авторський текст, відчути національно-побутову атмосферу.

До речі, 2003 р. О. Красюка було нагороджено медаллю Національного книжкового фонду США «За особливий внесок в американську літературу». На здобуття премії висунуто переклади з англійської романів Стівена Кінга «11/22/63», «Сяйво» та «Доктор Сон», які побачили світ у харківському видавництві «Клуб Сімейного дозвілля» за останні три роки.

Учениця Василя Мисика, доцент кафедри німецької філології Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Олександра Ковальова — відома поетеса та майстриня українського художнього перекладу.

Харківська обласна організація НСПУ висунула на премію упорядковану і перекладену О. Ковальовою з німецької українською мовою двомовну німецько-українську антологію «Блакить» (видавництво «Щедра садиба плюс»). В антології представлені як найвідоміші німецькі поети-романтики, так і твори маловідомих авторів, котрих уже не надто пам’ятають навіть у Німеччині: Фрідріх Рюккерт, Август граф фон Платен, Кароліна фон Гюндероде та інші. Авторка принципово подає абсолютно всі оригінали, запрошуючи знавців німецької мови та літератури думати й порівнювати. Ці збірки, вважають фахівці, становлять предмет для колосально важливої професіональної перекладацької розмови в університетах, літературних студіях, спеціалізованих виданнях.

Нагадаємо, Премія імені Максима Рильського присуджується щороку до 19 березня за переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів, а також за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу. Цього року жодного перекладацького твору, який популяризував би українську літературу у світі, на жаль, немає.