Художник, поет і мистецтвознавець

Експозиція присвячена 115-ій річниці від дня народження видатного українського художника, поета, літературознавця, мистецтвознавця, історика мистецтва і перекладача (володів сімома європейськими мовами). Виставка у Львові розкриває одну з граней його творчого обдарування як художника – монументаліста, адже внесок маестро  Гординського в українське образотворче мистецтво ХХ ст. найбільш вагомий саме в галузі церковних монументальних розписів.

Організатори проєкту зазначають, що цьогорічній виставці передувала подія, що відбулася  ще у травні 2005 – 2013рр. Доньки митця: Лада Гординська – Кайя і Лариса Гординська передали в дар НМЛ ім. А. Шептицького 1200 рисунків і начерків батька. Вагому частину цієї графічної колекції становлять проєкти й рисунки на християнську сакральну тематику.

На виставці представлено 45 графічних творів періоду вимушеної еміграції художника. Це проєкти мозаїк та стінописів, а також начерки й рисунки, що передували в роботі над проєктами під час оформлення соборів і церков. Підготовчі роботи: начерки й рисунки експонуються з метою показати послідовність праці митця над втіленням творчих задумів при оздобленні двох соборів: Святої Софії у Римі (1967 -1992), Покрови Пресвятої Богородиці й святого апостола Андрія Первозванного в Мюнхені (1979 -1981), церкви святої Варвари у Відні (1983) та церков у США: святого Івана Хрестителя у Нью – Йорку та Христа Царя у Філядельфії (1984 – 1991). Ці графічні праці виконані у робітні художника при Українському інституті, у Нью – Йорку.

В Америці Святослав Гординський досконало вивчив східну сакральну іконографію, осягнув тонкощі візантійської іконології. Упродовж 1950 – 1990рр. митець оздобив 56 церков, повністю оформив 12 храмів, зокрема, катедральні собори в містах Європи (Мюнхен і Рим), США,  Канади й Австралії. Величні монументальні розписи та мозаїки, ікони й іконостаси, предмети церковної атрибутики виконував або сам автор, або инші майстри за його проєктами.
Над іконостасами Св. Гординський часто співпрацював із українським скульптором Сергієм Литвиненком.  Під час роботи над проєктами мозаїк для  Святософійського собору в Римі Святославу Гординському допомагали українські митці Мирон Білинський та Микола Голодик. Кожен проєкт монументального розпису обговорювався з Блаженнішим Йосифом Сліпим, який був ідейним наставником оздоблювальних робіт храму, іменованого Божою Мудрістю. Його оздоблення виконано за взірцем системи розписів київського собору святої Софії на основі традицій українського іконопису  й декоративно – прикладного мистецтва.

Оформлення кожної сакральної споруди відбувалося після обговорення і схвалення проєктів священиком чи єпископом. Після того, як ескіз було погоджено, його побільшували до масштабу 1:10 оригінальної величини. Його призначення: дати загальну орієнтацію – тобто, як буде сприйматися готовий образ на стіні. Після обговорення першого проєкту, мистець його побільшує у масштабі 1 : 5. Тут обличчя мають розмір 4 – 5см висоти, всі деталі й фігури композиції потрібно розмістити остаточно. Це є т. зв. "робітний" рисунок, на зразок того, чим для архітектора є план будови, згідно якого зводиться споруда. "Тут є вже все на своєму місці, пропорційно зміряне, обдумане і готове до остаточного виконання. Такий "робітний" план проходить ще  остаточне обговорення і затвердження. Після цього автор побільшує "рисунок – план" образу до оригінальної величини. При цьому потрібно взяти до уваги, "як намальований образ буде виглядати в дійсності і як він в'яжеться з архітектурою" церковного інтер'єру, -- писав художник у листі від 7 квітня 1982 року  до владики Платона Корниляка, апостольського екзарха в Мюнхені. 

Праця маестро Гординського в царині церковного мистецтва здобула собі визнання і повагу. На його адресу надходили листи  з подяками від ієрархів української церкви: кардинала Мирослава – Івана Любачівського, владик Михайла Гринчишина, Платона Корниляка, Стефана Сулика. Ці листи зберігаються в архіві НМЛ. Деякі з них експонуються на виставці.

У монументальних розписах Св. Гординського відтворено сторінки історії України та її Церкви, як от: " Хрещення України – Руси""Коронування Данила Галицького, Володаря Галицько – Волинської держави у 1253 році", "Київська митрополія" і "Галицька митрополія". Зображення київських князів: святих Володимира й Ольги, Бориса і Гліба, чернігівського князя святого Михаїла не тільки прикрашають інтер'єри храмів , але й утверджують нас в самоусвідомленні як нації державної. Стінопис "Визволення Відня у 1683р. військами Яна Собеського й українських козаків" (церква святої великомучениці Варвари, Відень)  говорить про ту роль і значення України серед європейських держав на міжнародній арені у ХVIIстолітті.

Праця Святослава Гординського у галузі сакрального мистецтва відбувалася в час, коли в Україні панував тоталітарний режим, отже, зазначені вище теми були під забороною. Своєю творчістю митець продовжив і розвинув основні засади монументального малярства, закладені українським художником Михайлом Бойчуком та його школою на початку ХХ століття. Ідея полягала в тому, "аби поєднати пластичні основи візантійського стилю з новим, тобто модерним мистецтвом, і тим способом оновити іконографію та й саме нове мистецтво притягти до великих традицій минулого і тим його українізувати",-- писав Св. Гординський  у праці "Українська ікона на тлі універсалізму візантійського стилю". Цей новий стиль отримав назву "бойчукізм" або  "неовізантизм". До митців цього напрямку належав і сам Святослав Гординський. Він вважав, що завдання українських художників полягає в тому, аби творити " на базі багатовікових традицій минулого, постійно пов'язуючи своє мистецтво з землею, расою й духом того комплексу, що зветься Україною" ("Люди, ідеї, твори").

ДОВІДКА «ДНЯ»

Святослав Ярославович Гординський народився 30 грудня 1906р. у м. Коломиї, навчався у Львові (Українська академічна гімназія, згодом -- Мистецька школа Олекси Новаківського (1924 – 1927), де швидко оволодів майстерністю рисунка. Продовжував освіту в мистецьких академіях Європи : у Берліні та Парижі. Повернувшись у 1931р. у Львів, розгорнув активну діяльність як учасник і експонент художніх виставок,  редактор часописів "Мистецтво" і "Назустріч", організатор мистецького життя на західних теренах України. У 1940рр. Св. Гординський працював у Кракові – входив до редакції Колеґії "Українського видавництва"  як літератор і мистецтвознавець. Крім основних обов"язків редактора, займався оформленням книжок.

Під час другої світової війни, у березні 1944р. змушений був емігрувати. Перебуваючи у Мюнхені, працює у видавництві "Ukrainische Tribune", влаштовує виставку українського мистецтва разом з художником Михайлом Дмитренком. У 1947р. виїжджає до США, де займається літературною та мистецькою працею.  Святослав Гординський пише статті, рецензії на мистецькі виставки, монографії про українських художників, перекладає. У 1952році він разом зі скульпторами Сергієм Литвиненком і Михайлом Черешньовським  організував Об'єднання Мистців Українців Америки (ОМУА), яке розгорнуло велику діяльність, перетворивши Нью – Йорк у центр українського мистецького життя. Художня творчість Святослава Гординського в час вимушеної еміграції розвивалася у двох напрямках: книжкової графіки та сакрального мистецтва. Особливо плідною була його праця над оздобленням християнських храмів, будівництво яких у 1940 – 1950 рр. велося у США й Канаді дуже інтенсивно. За оздоблення нових церков узялися українські митці: Михайло Осінчук, Святослав Гординський, Петро Холодний (молодший), Михайло Дмитренко. До того часу українські храми в США й Канаді "були розмальовувані переважно італійськими й німецькими фірмами, які не знали наших мистецьких традицій і творили в солодкуватих готично – класичних стилях. А вже перші твори новоприбулих митців з України здобували собі відразу признання, тому що в них "був той самий стиль і дух, які наш загал ще зберіг у народному мистецтві", -- писав Св. Гординський.  Надаючи величезної ваги вивченню мистецької спадщини України давнього періоду, він  видає у 1973р. монографію "Українська ікона 12 – 18 сторіччя" (Філядельфія).

Помер Святослав Гординський 12 травня 1993року. Похований на українському цвинтарі святого Андрія,  у Савт Бавнд Бруку, біля Нью – Йорка.