«Кіна не буде». А що?

Нещодавно «День» повідомляв, що кінотеатр «Жовтень» на Подолі знову опинився під загрозою виселення. Ініціатором виступає Департамент комунальної власності КМДА, від імені якого подано судовий позов про виселення кінотеатру з приміщення на вулиці Костянтинівській, 26. Цей позов — не перший. Але поки адміністрації кінотеатру вдавалося відвойовувати приміщення. Однак зараз є імовірність, що найдавніший кінозал столиці, який відкрився 29 січня 1931 року(!), може опинитися на вулиці. Бо цього разу Департамент комунальної власності звернувся не до районного суду, а до Подільської прокуратури — із проханням захистити інтереси територіальної громади міста Києва від... кінотеатру. Напевно, ще ніколи не доводилося прокурорам захищати киян від одного з небагатьох кінотеатрів, де показують авторські та фестивальні фільми, проводять творчі зустрічі з діячами кіно, організовують фестивалі.

Кому заважає історично важливий та потрібний киянам заклад культури, «День» запитав у директора «Жовтня» Людмили ГОРДЕЛАДЗЕ.

— Людмило Борисівно, у чому, на вашу думку, причина цих судових позовів?

— Щоб пояснити це, треба розповісти про зміст листів, які надходять нам від Департаменту комунальної власності і які суперечать один одному. В одному з них, який керівник Департаменту спрямував до Подільської прокуратури в жовтні минулого року, йдеться, що ми нібито порушуємо майнові права територіальної громади міста Києва, безпідставно користуємося майном кінотеатру. Тому Департамент просить прокуратуру Подільського району захистити інтереси територіальної громади міста Києва та подати до Господарського суду міста Києва позовну заяву про виселення нашого підприємства з цілісного майнового комплексу кінотеатру. А вже 15-го січня цього року заступник керівника Департаменту нас як орендарів на підставі договору оренди зобов’язав провести звірку нарахованої та сплаченої орендної плати за 2013 рік. Коли підготували такий акт звірки, то з нього випливло, що... Департамент комунальної власності нам винен понад 11 тисяч гривень.

Складається враження, що своїми руками Департамент виселяти нас не хоче, тому залучає до цього Подільську прокуратуру. Наразі це є дивним, адже кінотеатр — це комунальна власність міста, а не Подільського району. Крім того, позов про виселення нашого підприємства — це дежавю з владного беззаконня із часів «молодої команди» мера Черновецького. У 2007 році Головне управління комунальної власності (нині — Департамент) уже подавало до Господарського суду позов про розірвання договору оренди і виселення колективу кінотеатру «Жовтень». Тоді ми виграли цю справу в усіх чотирьох інстанціях, включно із Верховним Судом. Може, нинішня ситуація є помстою непокірному підприємству? Саме тому готується виселення «без компромісів», жорстко, через прокуратуру?

— Наскільки це все пов’язано, на вашу думку, з тим фактом, що кінотеатр розташований на дуже ласому шматочку землі — у центрі столиці? Адже з проханнями про захист ви зверталися вже неодноразово, вигравали суди, а позови продовжують надходити.

— Уже десять років ми відбиваємо атаки на комунальне майно кінотеатру від влади, яка уповноважена саме захищати майно територіальної громади, сприяти розвитку підприємств. Це є абсурд нашого життя протягом каденцій трьох очільників київської влади. Наголошую, майно «Жовтня» не привласнено, не вкрадене, використовується за призначенням, підтримується у нормальному стані, своєчасно ремонтується. Кінотеатр виконує всі свої зобов’язання. До речі, приватизація «Жовтня» ще в 2005 році взагалі заборонена Київрадою. Про що тоді мова? До чого тут прокуратура? Ми можемо тільки здогадуватися про плани і наміри. Мабуть, хочуть виселити орендне підприємство з беззахисної старої будівлі в центрі міста через те, що кінотеатр має узаконену земельну ділянку. За певних обставин  ця земля  може бути використана під комерційне будівництво. І зовсім не в інтересах громади та культури...

— Отже, закон повністю на боці кінотеатру...

— Ми вважаємо, що Департамент комунальної власності не має жодного права діяти від імені громади та «захищати інтереси держави» стосовно кінотеатру «Жовтень» у такий спосіб. Ми будемо це доводити у суді. Наші глядачі, яких було 150 тисяч у минулому році, та 35 працівників категорично проти руйнації кінотеатру як закладу культури. До речі, ст.20 Закону України «Про культуру» прямо забороняє виселення закладів культури, зокрема й кінотеатрів, без надання їм рівноцінного приміщення. А нам ніхто нічого не пропонує. Тому ми звернулися до суду з проханням залишити позов прокуратури без розгляду.

— Що сьогодні можна зробити,  щоб врятувати кінотеатр?

— Наразі ми збираємо підписи від киян під зверненням-протестом проти виселення кінотеатру на адресу Київради. За Статутом територіальної громади міста Києва тисяча громадян мають право вимагати від Київради розгляду певного питання на пленарному засіданні. Це буде прохання розгляду захисту кінотеатру «Жовтень».

Безумовно, кияни люблять і цінують  не стіни «Жовтня», а його культурну роботу, репертуарну багатогранність, фестивальні програми та інші креативні новації. У нас є своя аудиторія, це, здебільшого, освічені і культурні громадяни. «Жовтень» входить  до міжнародної професійної спільноти кінозакладів «Європа Сінема» зі штаб-квартирою в Парижі. Це доводить відповідність роботи «Жовтня» міжнародним стандартам якості. Члени цієї поважної інституції, яка підтримує прокат європейського кіно, є гостями міжнародних подій у галузі кіно. Ось і зараз до «Жовтня» надійшло гостьове запрошення на перегляд програм на цьогорічному Каннському  кінофестивалі. Але, як ви розумієте, зараз у мене немає бажання брати в ньому участь.

А невпевненість у майбутньому нашого кінотеатру несподівано виявилася навіть на міжнародному рівні. Восени ми готували угоду на показ шедеврів світової оперної та театральної сцени, які сьогодні є популярними для цифрових кінозалів розвинених країн. Та раптом із нью-йоркського офісу нас запитали: «А що у вас за проблема з орендою кінотеатру?» На жаль, навіть за океаном реалії нашого українського чиновницького беззаконня уже відомі.