Кіно дає можливість суспільству побачити себе у дзеркалі

Цими днями у столиці народилася і заявила про себе нова кіноподія. У рамках Другого фестивалю високого мистецтва Bouguet Kyiv Stage, що з 17 до 25 серпня проходив у Києві, Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» за сприяння Держкіно подарувала глядачам яскравий, різножанровий, талановитий й щирий «Кінобукет».

— Фестиваль «Кінобукет» є частиною фестивалю  Bouquet Kyiv Stage, який ми другий рік поспіль робимо разом із киянами. Те, що відбувалося під час цього кінофестивалю , —  дуже інтелігентно, дуже красиво,  дуже по-київськи. Ідея проведення «Кінобукету», що належить Андрію Різолю, знайшла щирий відгук у киян. Також символічно, що покази відбувалися у залі музею «Золоті ворота». Колись то були ворота у наше чудове місто. А  кіно, як на мій глядацький погляд,  це теж —  ворота, міст  у прекрасне, яке повинно завжди перебувати разом із нами, — наголосив засновник та організатор Bouquet Kyiv Stage Євген Уткін.

За його словами, назву та символ фестиваль отримав завдячуючи відомому киянину, художнику Олександру Дубовику. Цими днями йому виповнилося 85 років. Букет — особистий знак митця, який він сам характеризує як «абсолютну наповненість, всесвіт з усіма змістами та ідеями». А для київського фестивалю високого мистецтва  він став символом дарування, символом об’єднання, пояснив Євген Уткін.

Цей символ об’єднання творчих зусиль, виробничих процесів, фестивальних течій, консолідації кінематографічної спільноти взяли за основу й натхненники та організатори «Кінобукету». Завдяки цьому поціновувачі вітчизняного кінематографа мали унікальну нагоду подивитися короткометражні стрічки, які одержали  нагороди журі та глядацьких симпатій на найвідоміший українських кінофестивалях та кінопроектах. На екрані «Кінобукету» демонструвалися фільми різних жанрів та видів: ігрове, документальне, анімація, класичне та експериментальне, дебютне та професійне, поетичне, фантастичне, публіцистичне. Це дійсно букет здобутків розвитку вітчизняної кіноіндустрії останніх років, виставлений у вазу фестивалю, як то кажуть,  в один час в одному місці. 

— Це дуже гарна, актуальна ідея — зібрати на одному майданчику найкращі короткометражні фільми, які демонструвалися на різних кінофестивалях чи визначних кіноподіях. «Кінобукет» — показовий зріз того, що зараз відбувається в українському кінематографі. Це певний репрезентативний стан сучасного вітчизняного кіно, — вважає Алік Шпилюк, програмний директор анімаційного фестивалю «Крок», програмний консультант Одеського КФ.

Програма  новонародженого кінофесту складалася з  дев’яти презентацій. Конкурсні картини представляли КМКФ «Молодість» та Одеського міжнародного фестивалю, «Відкрита ніч»,  Docudays.UA, анімаційний «Крок». Фільми власного виробництва презентували незалежні проекти «Сучасне українське кіно» й «Дивись українське!». Глядачу також було запропоновано добірку стрічок, відзначених Українською кіноакадемією та «Золотою Дзиґою».

— Програма «Кінобукету» є унікальною. Передусім, це синергія українського кінопроцесу, який має потужну історію і який ожив останніх сезонів. Це синергія українського фестивального руху. Така синергія  через об’єднання спільних зусиль  дарує нові та потужні враження й надихає на перемоги, — коментує програмний директор фестивалю «Кінобукет», кінознавець та голова правління Української кіноакадемії Володимир Войтенко.

Щодня під час показів відвідувачі фестивалю мали нагоду не тільки переглянути запропоновані фільми, а й поспілкуватися з їхніми авторами, почути відгуки кінознавців та кінокритиків, висловити власні думки від побаченого. Такий формат став певним ноу-хау «Кінобукету», адже, як зазначив Володимир Войтенко, кіно лише тоді оживає, коли отримує відгук у залі.

— У звичайному кінозалі  такої емоції нема, на жаль. І це ще одна перевага цього фестивалю. Тут дуже жива публіка, живі емоції, жива реакція людей на фільми. Атмосфера фестивалю просто ідеальна! У мене завжди була надія, що Київ доросте до статусу абсолютно європейського міста  в усьому, у тому числі в якості фестивалів та в ставленні до митця. І ось нарешті я це побачив!, — поділився враженнями учасник «Кінобукету», режисер Віктор Придувалов.

До речі, у день закриття фестивалю, на показі «Київського Кінобукету» — програми короткометражок, у яких поєдналася любов до Києва та до кіно, режисер вперше презентував свою картину «Об’єктивно». Це ігрове кіно про фотографа, який знімав старі будинки рідного міста, протестуючи проти їх знесення, проти варварської забудови столиці. Якщо глибше, то ця картина про нас, про любов, дружбу, цінності й смисли покоління киян, молодість яких припала на бурхливі 90-ті, і опинившись на межі між старим і новим своїм містом та місцем у ньому, не зрадило ані Київ, ані себе...

Як зазначив кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський, формат короткого метру дуже важкий для реалізації творчого задуму, адже меседжі саме в такому форматі оптимальні для  сприйняття глядачем.  На його думку, ідея позитивного посилу, яку продумано втілено в «Кінобукеті» своєчасно нагадує про те, що в нашому житті є багато хорошого, людяного, доброго...

— У межах фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage я відвідала  показ фільмів від проекту «Дивись українське». Величезна дяка за цей вечір! Двадцять короткометражок, двадцять думок-розповідей про життя — веселих і сумних, зворушливих і повчальних, реальних і примарних, але таких, що точно не залишають байдужими. Щиро тішуся, що українське кіно відроджується, й надалі із задоволенням буду продовжувати його підтримувати, — так сприйняла цей посил відвідувачка «Кінобукету», киянка Віталіна Куциба.

Михайло Іллєнко на заходах «Кінобукету» представляв як арт-директор КФ «Відкрита ніч», який цьогоріч поставив офіційний всеукраїнський рекорд за кількістю переглядових майданчиків — 120 в Україні та світі. На запитання про роль кіно в сучасному суспільстві та його участь у «Кінобукеті» відомий кіномитець відповів, що кожна людина має хоч раз на день подивитися у дзеркало — побачити, як вона виглядає. От кіно — те саме дзеркало для суспільства. І в цьому сенсі «Кінобукет» дуже на часі,  бо зібрав різні історію про сьогодення, про наше буття, про те, що хвилює кожного, втілені у форматі короткого метру різними авторами — знаними й початківцями. І кожна з представлених картин, де авторський задум вдалося втілити і донести до глядача, на думку Михайла Іллєнка, стає тим самим дзеркальцем, в якому відображається наш світ, відображаємося ми такі, як є.

— На мою думку, головна цінність цього фестивалю, що він об’єднав дев’ять  великих українських кіноспільнот. Було продемонстровано 77 фільмів — це максимальна палітра українського кіно за останні роки, і в цю палітру  мав змогу зануритися наш глядач. 

Крім того, протягом фестивалю ми отримали понад десятка звернень з проханням представити програму «Кінобукету» в інших містах країни, долучити до нього інші фестивалі та кіноформації. Сподіваюсь, що у «Кінобукета» великі перспективи і ми, як організатори, маємо намір його всебічно розвивати і трансформувати у кінематографічний проект національного масштабу, — підсумував у завершальному слові у день закриття кінофестивалю його куратор та продюсер, голова правління Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» Андрій Різоль.

Дебют нового київського кінофесту дійсно вражає. Він продемонстрував на екрані потужне відродження українського кіно, еволюційну тенденцію в розвитку вітчизняної кіноіндустрії, консолідацію творчих можливостей та виробничих потужностей галузі. І після переглядів такого об’ємного, різноманітного за формою і змістом, але «на одній хвилі» за сенсом та людськими цінностями «Кінобукету» усвідомлюєш — у нас є своє українське кіно, яке відповідає сучасним запитам глядача!