Коротко / КУЛЬТУРА

Про віру, надію та любов до театру

Нещодавно актриса Валентина Галл-Савальська, яка все творче життя пропрацювала на сцені Херсонського академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Куліша, відсвяткувала ювілей. Її творча доля — блискучий приклад професійного сходження на вершини театрального мистецтва, зразок непересічної акторської майстерності. Про актрису критики писали, що вона «має те, без чого немислима творчість: працездатність, наполегливість, сміливість, постійний пошук нового». Саме ці якості допомогли створити незабутні чудові образи. Галл-Савальська була виразною і переконливою в ролях сільської дівчини Тетяни («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), співачки Рейзе («Мандрівні зорі» за Шолом-Алейхемом), Мавки («Лісова пісня» Лесі Українки), Харитини («Наймичка» І. Карпенка-Карого), а ще неперевершеною Ханумою, Софією у «Весіллі в Малинівці», фрау Петерс у виставі «Перед заходом сонця». Загалом у творчому доробку Валентини Галл-Савальської понад 150 ролей — це портретна галерея жінок, в долі яких панує віра, надія та любов. Її героїні залишили незабутні враження, жіночі образи розповідали про складні долі, вражали темпераментом, пристрастю та світлою ніжністю. Пані Галл-Савальську поетично називали «легендою Карпатських гір» і «Чайкою сценічного життя». І хоча час невпинно плине, але чудесний творчий світ акторської вдачі, мов відлуння чарівного співу, літнього проміння залишається до віку, пише Олександра НЕВСЬКА.

Тоталітаризм без ідеологічної ретуші

Про мистецтво епохи тоталітаризму і соцреалістичний метод писали вітчизняні та іноземні мистецтвознавці Ігор Голомшток, Борис Гройс, Анатолій Морозов, Борис Лобановський. Низка київських арт-галерей займалася формуванням своїх колекцій у першу чергу з творів художників-соцреалістів. Мода на цей живопис переживала свій бум на Заході. Проте наприкінці 1990-х ще не відбувалося повного переосмислення соцреалістичного методу як одного з різновидів масової культури — про це можна прочитати в збірці «Studia Sovietica. Ідеологічні та естетичні стратегії соцреалізму» (видання Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України). У книзі переосмислюються міфологічний аспект соцреалізму, що виробив нового культурного героя особливого типу і завоював «одну шосту частину суші», що іменувалася СРСР. Серед статей збірки особливий інтерес викликають «Соціалістичній реалізм — творчий метод чи ідеологічний інструмент» Миколи Жулинського, «Метаморфози соцреалізму: радянський дискурс у сучасній інтерпретації» Наталії Полтавцевої, «Міфічній світ тоталітаризму (збірки Максима Рильського 1930-х років)» Валентини Хархун, «Фрагменти буття українських письменників: 1956—1960-ті роки» Наталки Лисенко, повідомляє Ганна ЛОБАНОВСЬКА.

«Укриття» з... квітів

У київській галереї «ART народна галерея» (у «Глобусі») група художників «Стронцій-90» — Тетяна Чеброва, Валерій Голейко та Олексій Брус, представила першу частину міжнародного еко-арт-проекту «SIP. Захисні квіти», покликаного привернути увагу до проблем Чорнобиля. А в найближчих їхніх планах — спорудження макету укриття над чорнобильським «саркофагом», що буде прикрашений малюнками квітів, зібраних зі всього світу. Під таким «укриттям» пройде виставка, що відкриється наступного року й буде приурочена до 25-річчя катастрофи на ЧАЕС. Нині можна побачити перші п’ять метрів панно, на якому закріплені малюнки, фотографії і колажі квітів, надіслані з різних країн світу. Також художники виставили: чорнобильську «колиску» — протигаз, розроблений спеціально для немовлят, картини з циклу «Євангеліє від Чорнобиля» Олексія Бреуса, у минулому — оператора четвертого блоку ЧАЕС (який дивом вижив і нині став художником), «Люди-храми» Валерія Голейка (він десять років свідомо живе без електрики в квартирі на Троєщині), «Прабабочки» Тетяни Чебрової, занесеної до «Книги рекордів України-2007» за проект «Метелики в животі». Взяти участь у проекті «SIP. Захисні квіти» може кожен, хто надішле свій малюнок, колаж або фото квітки на адресу: sipflowers@gail.com, повідомляє Ганна ЛОБАНОВСЬКА, фото автора.

Мрійниці й полонянки «золотих кліток»

Персональна виставка Сергія Новикова в галереї «Грифон» — простір вишуканості, навіть рафінованості. Однак свої портрети й пейзажі харківський художник створює все ж різними способами. У портретах простір (і мало не реальність) конструюється майже за спецзамовленням — залежно від смаку та бажання моделі (тут, утім, є свої варіанти — образ, в якому побажала бути змальованою модель, образ, в якому цю модель побачив художник тощо). Проте всі героїні Сергія Новикова — прекрасні пані й небагато полонянок золотих кліток, естетки й мрійниці. В останньому ж вибір практично не обмежений — «Чорно-біла зима», «Метелик», «Золоті папуги», «Чашка кави», навіть «Комп’ютер», а то й просто — «Сонце», «Мальви». У пейзажах усе інакше. Тут теж є казкова романтика («Вечірні вогні»), абсолютна гармонія («Спокій»), витончені фарби («Яр», «Зимонька», «На кордоні», «Затон»). Але все це — реальність, упізнавана й безперечна, просто перетворена поезією, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА, фото автора.